Лука 23

¹ Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.

² І заходились його винуватити, кажучи «Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.»

³ Пилат спитав його «Ти цар юдейський» А Ісус у відповідь сказав до нього «Ти кажеш.»

⁴ Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби «Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.»

⁵ Вони ж наполягали і кричали «Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.»

⁶ Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;

⁷ а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.

⁸ Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.

⁹ Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.

¹⁰ Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.

¹¹ Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.

¹² І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували/

¹³ Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,

¹⁴ Пилат промовив до них «Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.

¹⁵ Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.

¹⁶ Тож я його покараю і відпущу.»

¹⁷ Треба ж було їм одного випустити з-за празника.

¹⁸ Та вони всі разом закричали «Убий цього, а відпусти нам Варавву!»

¹⁹ Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.

²⁰ Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.

²¹ Та вони закричали «Розіпни, розіпни його!»

²² І втретє він до них промовив «Яке ж бо зло вчинив він Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.»

²³ Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг.

²⁴ Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.

²⁵ І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.

²⁶ І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.

²⁷ Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.

²⁸ Ісус же обернувся до них і сказав «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!

²⁹ Бо ось настануть дні, коли скажуть Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.

³⁰ Тоді почнуть вони горам казати Впадьте на нас! — і горбам Покрийте нас!

³¹ Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде»

³² З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.

³³ І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.

³⁴ Ісус же сказав «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.» Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.

³⁵ Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!»

³⁶ Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,

³⁷ примовляли «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!»

³⁹ Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи «Хіба ти не Христос Спаси себе і нас!»

⁴⁰ А другий, озвавшися, скартав його й мовив «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару

⁴¹ Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.»

⁴² І додав «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.»

⁴³ Сказав (Ісус) до нього «Істинно кажу тобі Сьогодні будеш зо мною в раї.»

⁴⁴ Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години,

⁴⁵ бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.

⁴⁶ Ісус закликав сильним голосом «Отче, у твої руки віддаю духа мого!» Сказавши це, він віддав духа.

⁴⁷ Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи «Справді цей чоловік був праведний.»

⁴⁸ Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди.

⁴⁹ Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.

⁵⁰ І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,

⁵¹ що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;

⁵² цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.

⁵³ Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.

⁵⁴ День цей був п’ятниця, і вже заходила субота.

⁵⁵ Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.

⁵⁶ Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.