Ecclesiasticus 50

VULGATA	Біблія
1 Simon, Oniæ filius, sacerdos magnus, qui in vita sua suffulsit domum, et in diebus suis corroboravit templum.	1 Симон, син Онії, первосвященик, за життя свого полагодив храм і за днів своїх укріпив святиню.
2 Templi etiam altitudo ab ipso fundata est, duplex ædificatio, et excelsi parietes templi.	2 Подвійного муру висоту спорудив він, підмурівок стрімкий в огорожі храму.
3 In diebus ipsius emanaverunt putei aquarum, et quasi mare adimpleti sunt supra modum.	3 Водозбір було за днів його висічено — ставок великий, неначе море.
4 Qui curavit gentem suam, et liberavit eam a perditione :	4 Зберегти старавшися свій народ від занепаду, місто укріпив він на випадок облоги.
5 qui prævaluit amplificare civitatem, qui adeptus est gloriam in conversatione gentis, et ingressum domus et atrii amplificavit.	5 Який же гарний був він, оточений народом, виступивши з-поза святилища завіси!
6 Quasi stella matutina in medio nebulæ, et quasi luna plena, in diebus suis lucet :	6 Як рання зоря між хмарами, як місяць у повні,
7 et quasi sol refulgens, sic ille effulsit in templo Dei.	7 як сонце, що сяє на Всевишнього святиню, як веселка, що виблискує в оболоках слави,
8 Quasi arcus refulgens inter nebulas gloriæ, et quasi flos rosarum in diebus vernis, et quasi lilia quæ sunt in transitu aquæ, et quasi thus redolens in diebus æstatis :	8 як троянди квіт весною, як лілея при джерелах водних, як парость ладан-дерева за літньої пори,
9 quasi ignis effulgens, et thus ardens in igne :	9 як вогонь і куріння в кадильниці, як посуд із кутого злота, оздоблений різним цінним камінням,
10 quasi vas auri solidum, ornatum omni lapide pretioso :	10 як та маслина, що плодами рясна, як кипарис, що аж до хмар височіє!
11 quasi oliva pullulans, et cypressus in altitudinem se extollens, in accipiendo ipsum stolam gloriæ, et vestiri eum in consummationem virtutis.	11 Коли він зодягався у шати пишні й вбирав на себе прекрасні оздоби, й до вівтаря священного сходив угору, — то він прикрашав святині огорожу.
12 In ascensu altaris sancti gloriam dedit sanctitatis amictum.	12 Коли з рук єреїв він брав частки жертв, стоявши сам при вівтаря вогнищі, оточений навколо вінком братів, неначебто паростками кедрів ливанських, неначебто стовбурами фінікових пальм,
13 In accipiendo autem partes de manu sacerdotum, et ipse stans juxta aram : et circa illum corona fratrum : quasi plantatio cedri in monte Libano,	13 усі ж сини Арона у славі своїй, Господні офіри в руках тримаючи, перед сукупною громадою Ізраїля стояли —
14 sic circa illum steterunt quasi rami palmæ : et omnes filii Aaron in gloria sua.	14 аж до закінчення служби на вівтарях, щоб прикрасити жертву Всевишньому Вседержителеві,
15 Oblatio autem Domini in manibus ipsorum coram omni synagoga Israël : et consummatione fungens in ara, amplificare oblationem excelsi Regis,	15 а він простягнув свою руку над чашею й виливав дещо виноградної крови, возливав із неї на вівтаря підніжок для приємного запаху Всевишньому Всецареві.
16 porrexit manum suam in libatione, et libavit de sanguine uvæ.	16 Тоді сини Арона підносили голос, у ковані сурми сурмили, і луна від того далеко розносилась, на спомин перед Всевишнім,
17 Effudit in fundamento altaris odorem divinum excelso Principi.	17 тоді й весь народ суцільним чином негайно ниць до землі припадав, воздавши поклоніння Господеві своєму — Вседержителеві, Богові Всевишньому.
18 Tunc exclamaverunt filii Aaron, in tubis productilibus sonuerunt : et auditam fecerunt vocem magnam in memoriam coram Deo.	18 І співаки звеличували його голосами своїми, і в гомоні потужному той спів був солодкий, —
19 Tunc omnis populus simul properaverunt, et ceciderunt in faciem super terram, adorare Dominum Deum suum, et dare preces omnipotenti Deo excelso.	19 і народ благав Всевишнього Владику, молитву заносив перед Милосердним, аж поки Господня служба тривала і поки не закінчувалось те священодійство.
20 Et amplificaverunt psallentes in vocibus suis, et in magna domo auctus est sonus suavitatis plenus.	20 Тоді він сходив униз, свою руку підносив над синів Ізраїля сукупною громадою, устами вирікав благословення Господнє й іменням його возносив славу, —
21 Et rogavit populus Dominum excelsum in prece, usque dum perfectus est honor Domini, et munus suum perfecerunt.	21 і народ удруге на коліна падав, щоб від Всевишнього благословення прийняти.
22 Tunc descendens, manus suas extulit in omne congregationem filiorum Israël, dare gloriam Deo a labiis suis, et in nomine ipsius gloriari :	22 Тепер же благословіте Бога всесвіту, що чинить усюди великі речі, дні наші збільшує з материнського лона й вчиняє з нами за своїм милосердям.
23 et iteravit orationem suam, volens ostendere virtutem Dei.	23 Хай би він дав нам сердечну мудрість серця, хай мир настав би за наших днів — в Ізраїлі на віки вічні!
24 Et nunc orate Deum omnium, qui magna fecit in omni terra, qui auxit dies nostros a ventre matris nostræ, et fecit nobiscum secundum suam misericordiam :	24 Хай милосердя його з нами вірно перебуває, і хай за днів наших нас він визволить!
25 det nobis jucunditatem cordis, et fieri pacem in diebus nostris in Israël per dies sempiternos :	25 Двоє народів моїй душі неприємні, третій же навіть і не є народом:
26 credere Israël nobiscum esse Dei misericordiam, ut liberet nos in diebus suis.	26 ті, що на Сеїр-горі, також філістимляни, ще й дурний народ, що живе в Сихемі.
27 Duas gentes odit anima mea : tertia autem non est gens quam oderim :	27 Розумне й розсудливе повчання виписав у книзі цій Ісус, син Сираха, сина Єлеазара, з Єрусалиму, ізливши дощем свого серця мудрість.
28 qui sedent in monte Seir, et Philisthiim, et stultus populus qui habitat in Sichimis.	28 Щасливий той, хто вправлятиметься в ній, і хто до серця її прийме, — той мудрим стане.
29 Doctrinam sapientiæ et disciplinæ scripsit in codice isto Jesus, filius Sirach, Jerosolymita, qui renovavit sapientiam de corde suo.	29 Якщо він так учинить, то до всього буде здатний, бо світло Господнє йому стане за стежку.
30 Beatus qui in istis versatur bonis : qui ponit illa in corde suo, sapiens erit semper.
31 Si enim hæc fecerit, ad omnia valebit, quia lux Dei vestigium ejus est.