Числа 12

¹ Марія ж з Ароном нарікали на Мойсея з-за жінки-кушійки, він бо взяв жінку-кушійку,

² і говорили: «Чи тільки ж до Мойсея промовляв Господь? Хіба й до нас не говорив він?» Господь почув те.

³ З Мойсея ж був собі вельми тихий чоловік, понад усіх людей на світі.

⁴ Тож зараз і сказав Господь до Мойсея, Арона та до Марії: «Вийдіть ви троє, йдіть до намету зборів.» І вийшли вони троє.

⁵ І зійшов Господь у хмарному стовпі, ставши коло входу в намет, і покликав Арона й Марію; і коли вони вийшли обоє,

⁶ сказав: «Ось слухайте мої слова: Якби хтось із вас та був пророком, я б, Господь, у видінні об’явивсь йому, і в сні говорив із ним.

⁷ Не так слуга мій Мойсей, а повіреник він у всьому моєму домі.

⁸ Устами до уст розмовляю я з ним, і ясно, не загадками, і бачить він образ Господній. Як же то ви посміли нарікати на Мойсея, на слугу мого?»

⁹ І, палаючи гнівом супроти них, відійшов Господь.

¹⁰ Скоро ж хмара відступила від намету зборів, Марія зробилась білою, мов сніг, від прокази. Обернувсь Арон до Марії, аж вона прокажена.

¹¹ Тож каже Арон до Мойсея: «Пане мій, благаю тебе, не накладай на нас кару за гріх, і що по-дурному вчинили ми.

¹² Молю тебе, нехай вона не буде, мов та мертва дитина, що вроджується на світ із напівзогнилим тілом.»

¹³ І закликав Мойсей до Господа словами: «Благаю тебе, Боже, уздорови її.»

¹⁴ Господь же сказав Мойсеєві: «А що якби її батько плюнув їй у вічі, то чи не була б вона осоромлена на цілих сім день? Тож нехай зачинять її на сім день поза табором, а потім нехай приймуть назад до себе.»

¹⁵ І відокремили Марію на сім днів за табором; народ не вирушав у дорогу, аж поки вона не повернулася.

¹⁶ По тому ж народ вирушив із Хацероту та й отаборився у Паран-пустині.