Амос 7

¹ От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось він створив сарану тоді, коли отава почала гнатися вгору. То була отава по царській косовиці.

² І як вона перестала їсти траву у країні, я мовив: «Господи Боже, прости, будь ласка! Як устоїться Яків? Таж він такий маленький!»

³ І жалко стало Господеві того: «Не бути цьому!» — мовив Господь.

⁴ От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось Господь Бог викликав вогонь для суду. І він пожер глибінь велику і намірявсь пожерти землю.

⁵ Тоді я мовив: «Господи Боже, припини, будь ласка! Як устоїться Яків? Таж він такий маленький!»

⁶ І жалко стало Господові того: «І цьому теж не бути!» — мовив Господь Бог.

⁷ От що він показав мені: Господь стояв на мурі мурованім з повісом у руці.

⁸ Господь сказав до мене: «Що ти, Амосе, бачиш?» І відповів я: «Повіс.» — Тоді Господь сказав до мене: «Ось я покладу повіс посеред мого люду Ізраїля, Я не прощу йому вже більше!

⁹ Спустошені будуть висоти Ісаака, Ізраїля святині будуть зруйновані. Я проти дому Єровоама з мечем устану.»

¹⁰ Тоді Амасія, бетельський священик, послав до Єровоама, ізраїльського царя, сказати: «Амос змовився на тебе серед дому Ізраїля. Країна не може вже терпіти всіх його слів.

¹¹ Бо ось що Амос каже: Єровоам від меча поляже, й Ізраїль напевно піде в неволю далеко від свого краю.»

¹² Далі Амасія сказав до Амоса: «Іди, видющий, тікай геть у землю Юди; там їж собі хліб та й пророкуй там.

¹³ А в Бетелі не пророкуй більше, бо то царська святиня і дім царський.»

¹⁴ І відповів Амос і мовив Амасії: «Я не був ні пророком, ані сином пророка не був я. Я пастухом був і порав сикомори.

¹⁵ Та Господь узяв мене від отари і сказав до мене: Іди, пророкуй моєму народові Ізраїлеві.

¹⁶ Слухай же тепер слово Господнє. Ти кажеш: Не пророкуй проти Ізраїля, і не проповідуй проти дому Ісаака.

¹⁷ За це ж так Господь каже: Жінка твоя стане блудницею у місті, сини твої та дочки від меча поляжуть; поле твоє поділять шворкою, і ти помреш у краю нечистім. Ізраїль же напевно піде в полон, геть із свого краю.»