ІІ Макавеїв 2

¹ «У відписах (спогадів) знаходять, що пророк Єремія звелів переселенцям узяти вогню, як це було зазначено

² і як він наказав переселенцям, давши закон їм, не забувати заповідей Божих і не давати звести себе думками, дивившися на золотих та срібних ідолів та на всю красу, що навколо них.

³ І разом з подібними порадами він їх заохочував не віддаляти закону від свого серця.

⁴ А було в тому письмі, що пророк, за даним йому об’явленням, повелів узяти з собою намет і кивот, коли він був вийшов на гору, звідки Мойсей, піднявшись, бачив Божу спадщину.

⁵ Прийшовши туди, він знайшов там житло, схоже на печеру, і вніс туди намет, кивот і жертовник кадильний та й забив двері.

⁶ Дехто з тих, що були його супроводжували, приступили, щоб позначити дорогу, та не могли її знайти.

⁷ Довідавшись про це, Єремія почав їм дорікати, кажучи: Те місце буде невідомим, аж поки Бог не збере свого народу й не змилується над ним.

⁸ Тоді Господь знову покаже ті предмети, й буде видно славу Господню і хмару, як вона з’явилась була за Мойсея і за Соломона, коли він просив, щоб храм був посвячений велично. —

⁹ Далі оповідалося, як він у своїй мудрості приніс жертву посвячення і викінчення храму;

¹⁰ і як Мойсей молився був до Господа, і зійшов огонь з неба та й спалив жертви, так і Соломон помолився, і вогонь, спустившись із неба, пожер всепалення.

¹¹ Мойсей сказав: Тому що жертву за гріх не спожито, тим то й знищено її.

¹² Так само й Соломон робив 8 днів.

¹³ Про ці самі події оповідалося теж у літописах і спогадах Неємії, а також і про те, як він заклав книгозбірню, в якій зібрав книги про царів, пророків і про Давида, та царські листи про приноси.

¹⁴ Юда теж зібрав усі книги, що були розкинені з-за війни, що нам нагодилась; тепер вони в нас.

¹⁵ Якщо ви їх потребуєте, пришліть до нас людей, щоб вони принесли вам їх.

¹⁶ Заміряючи святкувати очищення (храму), ми написали вам про це. Ви, отже, зробите добре, коли святкуватимете ці дні.

¹⁷ Бог же спас увесь народ свій та віддав назад усім спадщину, царську владу, священство й храм,

¹⁸ як обіцяв він своїм законом, той Бог, — ми надіємося на Бога, — скоро змилується над нами і збере нас із піднебесної у святе місце, бо він нас визволив з великих бід і храм очистив.»

¹⁹ Події, що відбулися за Юди Макавея та його братів, — очищення великого храму, посвячення жертовника,

²⁰ також війни проти Антіоха Епіфана та проти його сина Евпатора,

²¹ об’явлення, що було з неба для тих, хто шляхетно та ревно боролися за юдейство, так що хоч їх і мало було, а все ж таки відвоювали ввесь край, прогнали варварські орди;

²² славетний на ввесь світ храм назад забрали, звільнили місто; закони, що мали бути скасовані, вони знову поновили; Господь бо своєю великою доброзичливістю був милосердний до них, —

²³ усе те, про що оповів Ясон Киренейський у п’ятьох книгах, спробуємо скоротити в одну.

²⁴ Бачивши тьму-тьменну чисел і трудність для тих, хто схоче цілковито віддатись оповіданням тієї історії, з огляду на велику кількість матеріялу,

²⁵ ми старалися дати душевне задоволення тим, що захочуть їх читати, легкість тим, хто волітимуть затримати їх у пам’яті, а користь тим усім, кому потрапить у руки ця книга.

²⁶ Нам же, що взяли на себе тяжкий труд цього скорочення, праця була нелегка, коштувала поту й безсонних ночей.

²⁷ Так само, як не легко і тому, хто справляє бенкет і старається задовольнити інших. Однак, щоб зробити приємність багатьом, ми радо візьмемо на себе цей важкий труд,

²⁸ а, полишивши авторові точне оповідання кожної події, самі будемо старатися стисло окреслити скорочення.

²⁹ Бо як воно є з будівничим дому нового, який має дбати про цілу будову, і як той, що забирається малювати чи прикрашувати, дбає тільки про те, що необхідне для оздоби, так теж є, здається мені, і з нами.

³⁰ Заходити в глибину питань, підходити до них з усіх боків, вивчати їх подробиці — це справа первоавтора;

³¹ а шукати стислости в оповіданні, уникати повного оповідання про події, — в цьому слід лишити волю тому, хто коротко переповідає події.

³² Почнім, отже, нашу повість, не додаючи нічого більше до того, про що ми вже сказали: бо воно направду було б і нерозумним розписуватися довго перед писанням історії, саму ж історію скорочувати.