І Макавеїв 5

¹ Коли народи, що були навкруги, почули, що жертовник відновлено й що храм посвячено, як і перед тим, розлютувались вони вельми

² й ухвалили знищити рід Якова, що жив серед них, і почали вбивати й вигублювати народ.

³ Юда воював проти синів Ісава в Ідумеї, в Акраваттані, бо вони оточили Ізраїля. Він, завдавши їм великої поразки, впокорив їх і забрав у них здобич.

⁴ Він пригадав собі також про злобу синів Беана, що були для народу сильцем і небезпекою, бо засідали по дорогах.

⁵ Він замкнув їх у баштах, обложив їх, видав їх на смерть і підпалив їхні башти з усіма тими, що там були.

⁶ Потім пішов на аммоніїв, де знайшов сильне військо й багатьох людей під проводом Тимотея;

⁷ звів з ними чимало боїв, розгромив і розбив їх.

⁸ Захопив також Язер із залежними від нього містами й повернувся в Юдею.

⁹ Тоді народи, що були в Гілеаді, зібрались на Ізраїля, на тих, що були в їхніх границях, щоб винищити їх; та ті втекли в Датема-твердиню

¹⁰ і вислали листи до Юди та його братів, кажучи: «Народи, що навколо нас, зібралися, щоб нас вигубити.

¹¹ Вони готуються прийти й захопити твердиню, в яку ми повтікали. Тимотей на чолі їхнього війська.

¹² Прийди ж тепер і вирятуй нас із рук їхніх, бо наших полягло вже сила,

¹³ і всіх наших братів, що у краї Тов, вибито; жінок їхніх і дітей забрано в неволю й майно розграбовано, при чім загинуло близько 1000 чоловік.»

¹⁴ Листи ці ще читано, аж ось надходять інші посланці з Галилеї, — одежа на них порвана, — оповідаючи те саме:

¹⁵ на них, мовляв, зібрались люди з Птолемаїди, з Тиру та Сидону, з усією Галилеєю поганських народів, щоб вигубити їх.

¹⁶ Коли почув про те Юда з народом, зібрались великі збори, щоб урадити, що їм чинити для допомоги братам, які були у скруті та на яких налягав ворог.

¹⁷ От і сказав Юда Симонові, братові своєму: «Вибери собі людей і піди, визволь братів, що в Галилеї, а я з братом моїм Йонатаном підемо в Гілеад.»

¹⁸ І лишив Йосифа, сина Захарії, та Азарію, вождя народу, з рештою війська в Юдеї, на варті,

¹⁹ наказавши їм: «Правте оцим народом і не нав’язуйте битви з поганами, поки ми не повернемося.»

²⁰ І приділили Симонові 3000 чоловік, щоб ішли в Галилею, а Юді 8000 — у Гілеад.

²¹ І двигнувся Симон у Галилею й розпочав численні бої проти народів і розгромив їх,

²² і гнав їх аж до воріт Птолемаїди, і полягло отих поган зо 3000 чоловік, та й добич у них забрав він.

²³ Потім зібрав юдеїв з Галилеї і з Арбатти з жінками та дітьми й з усім майном їхнім, і привів з радістю великою в Юдею.

²⁴ Тим часом Юда Макавей та Йонатан, його брат, перейшли через Йордан і йшли три дні в пустині,

²⁵ де здибали набатеїв, що прийняли їх і зустріли мирно та оповіли їм про все, що сталося з їхніми братами в Гілеаді,

²⁶ що багато з них, мовляв, були замкнені в місті Босорра, Босор, Алемах, Хасфо, Макед, та Карнаїн, — усе це були міста укріплені й великі.

²⁷ Та й в інших містах Гілеаду були теж замкнені, і ворог готувався на другий день напасти на ті твердині, захопити та винищити їх усіх в один день.

²⁸ Тут Юда зо своїм військом притьмом звернув з дороги у Босорра-пустиню, здобув місто й витяв усіх чоловіків вістрям меча, захопив здобич і, спаливши місто,

²⁹ відійшов уночі звідти й прибув до твердині.

³⁰ Вранці, підвівши очі, побачили юдеї силу-силенну народу з драбинами та з знаряддям, щоб захопити твердиню, і виступили до бою.

³¹ Побачивши Юда, що бій почався, та що великий крик разом із звуком сурем знявся у місті аж до неба,

³² сказав своїм воякам: «Воюйте нині за братів ваших!»

³³ І рушив трьома загонами на тили ворожі, сурмивши й молившись уголос.

³⁴ І взнало військо Тимотея, що то був Макавей, і втекло від нього, а він завдав їм великого удару, так що того дня полягло їх близько 8000 чоловік.

³⁵ Потім він повернув на Алем, напав на нього, здобув його і, вигубивши все чоловічої статі й забравши здобич, саме місто спалив.

³⁶ А звідти двигнувся й здобув Хасфо, Макед, Босор і решту міст Гілеаду.

³⁷ Після того Тимотей зібрав друге військо й отаборився проти Рафону, по той бік потоку.

³⁸ Юда послав, щоб розвідатися про табір, і донесли йому: «До нього пристали всі народи, що навколо нас, — вельми велика сила.

³⁹ Навіть арабів найняли собі на допомогу; вони отаборились по той бік потоку, готові йти проти тебе у битву.» І двигнувся Юда їм назустріч.

⁴⁰ А Тимотей сказав начальникам свого війська, тоді як Юда зо своїм військом наближався до потоку: «Як він перейде до нас першим, ми не зможемо йому протистати, бо він буде сильніший від нас,

⁴¹ а як злякається й отабориться по той бік річки, ми перейдемо до нього і його переможемо.»

⁴² Скоро Юда прибув до потоку, розставив здовж нього народних писарів й наказав їм: «Не дозволяйте нікому зупинятись! Усі нехай ідуть до бою!»

⁴³ Він перший перейшов проти ворога, а за ним увесь народ. І розгромив поган, що кинули зброю і повтікали у храм у Карнаїн,

⁴⁴ але юдеї взяли місто і храм спалили з усіма, хто були в ньому. Отак був звойований Карнаїн, і не могли протиставитися Юді.

⁴⁵ Юда зібрав ізраїльтян, що були в Гілеаді, від найменшого до найбільшого, жінок їхніх і дітей їхніх з усім майном їхнім — вельми велику силу, щоб вести їх в Юдею.

⁴⁶ Прибули вони до Ефрону, великого й укріпленого міста, що лежало подорозі, так, що не можна було від нього відхилитись ні праворуч, ані ліворуч, лиш треба було пройти через нього.

⁴⁷ Мешканці ж міста загородили їм перехід, закидавши камінням ворота.

⁴⁸ Юда послав до них послів з мирними словами, так їм кажучи: «Ми пройдемо лише через вашу землю, щоб нам дістатись у наш край. Ніхто вам зла не заподіє, пройдем собі, та й годі.» Та ті не захотіли їм відчинити.

⁴⁹ Тоді Юда звелів оголосити в таборі наказ, щоб кожен стояв на своїм місці,

⁵⁰ і коли вояки вишикувались, Юда дав наказ увесь той день і всю ту ніч воювати проти міста, що нарешті піддалося.

⁵¹ Усіх чоловіків Юда витяв мечем, місто зрівняв із землею, забрав у нього здобич і пройшов через місто по трупах убитих.

⁵² Далі юдеї перейшли через Йордан у велику рівнину, що навпроти Бетшеану,

⁵³ а Юда збирав відсталих позаду й підбадьорював народ протягом усієї дороги, аж поки не прибув у Юдею.

⁵⁴ З радістю та веселощами вийшли вони на Сіон-гору і принесли всепалення, бо повернулись у мирі, ніхто з них не загинув.

⁵⁵ Тоді як Юда і Йонатан були в Гілеаді, а Симон, брат його, у Галилеї перед Птолемаїдою,

⁵⁶ Йосиф, син Захарії, та Азарія, начальники війська, довідались про славні подвиги в боях, що ті вчинили,

⁵⁷ та й сказали: «Зробімо й собі ім’я, ходімо війною на поган, що навкруги нас!»

⁵⁸ І дали наказ своєму військові і двигнулися на Ямнію.

⁵⁹ Проти них вийшов з міста Горгій і ті, що були при ньому, і зав’язалась битва,

⁶⁰ але Йосиф та Азарія були до ноги побиті, і гналися за ними аж до границь Юдеї, і полягло того дня зо 2000 ізраїльтян.

⁶¹ То була тяжка поразка для народу, бо вони не послухалися Юди та його братів, намисливши виявити хоробрість.

⁶² Та вони не були з роду тих мужів, через яких дано було Ізраїлеві спасіння.

⁶³ Відважний Юда та його брати вславились вельми перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, скрізь, де дійшло їхнє ім’я;

⁶⁴ і приходили до них, щоб їх вітати.

⁶⁵ Юда з братами двигнувся знову, щоб воювати синів Ісава у краї на південь, і розбив Хеврон із залежними від нього містечками, зруйнував його твердині, а башти спалив вогнем, усі навколо.

⁶⁶ Далі рушив, щоб дістатись у край Філістимлянський, і перейшов через Марісу.

⁶⁷ Того дня полягли в бою священики, що хотіли виявитися хоробрими й нерозважно виступили до бою.

⁶⁸ Потім повернув Юда в Азот, у землю Філістимлянську, спалив тесаних бовванів, богів їхніх, награбував з міст здобичі й повернувся в Юдею.