Evangelho segundo São João 11

SAGRADA BIBLIA	Біблія
1 Lázaro caiu doente em Betânia, onde estavam Maria e sua irmã Marta.	1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
2 Maria era quem ungira o Senhor com o óleo perfumado e lhe enxugara os pés com os seus cabelos. E Lázaro, que estava enfermo, era seu irmão.	2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
3 Suas irmãs mandaram, pois, dizer a Jesus: Senhor, aquele que tu amas está enfermo.	3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»
4 A estas palavras, disse-lhes Jesus: Esta enfermidade não causará a morte, mas tem por finalidade a glória de Deus. Por ela será glorificado o Filho de Deus.	4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
5 Ora, Jesus amava Marta, Maria, sua irmã, e Lázaro.	5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря.
6 Mas, embora tivesse ouvido que ele estava enfermo, demorou-se ainda dois dias no mesmo lugar.	6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
7 Depois, disse a seus discípulos: Voltemos para a Judéia.	7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
8 Mestre, responderam eles, há pouco os judeus te queriam apedrejar, e voltas para lá?	8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
9 Jesus respondeu: Não são doze as horas do dia? Quem caminha de dia não tropeça, porque vê a luz deste mundo.	9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
10 Mas quem anda de noite tropeça, porque lhe falta a luz.	10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
11 Depois destas palavras, ele acrescentou: Lázaro, nosso amigo, dorme, mas vou despertá-lo.	11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
12 Disseram-lhe os seus discípulos: Senhor, se ele dorme, há de sarar.	12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»
13 Jesus, entretanto, falara da sua morte, mas eles pensavam que falasse do sono como tal.	13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
14 Então Jesus lhes declarou abertamente: Lázaro morreu.	14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся,
15 Alegro-me por vossa causa, por não ter estado lá, para que creiais. Mas vamos a ele.	15 і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
16 A isso Tomé, chamado Dídimo, disse aos seus condiscípulos: Vamos também nós, para morrermos com ele.	16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
17 À chegada de Jesus, já havia quatro dias que Lázaro estava no sepulcro.	17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
18 Ora, Betânia distava de Jerusalém cerca de quinze estádios.	18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п’ятнадцять,
19 Muitos judeus tinham vindo a Marta e a Maria, para lhes apresentar condolências pela morte de seu irmão.	19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
20 Mal soube Marta da vinda de Jesus, saiu-lhe ao encontro. Maria, porém, estava sentada em casa.	20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
21 Marta disse a Jesus: Senhor, se tivesses estado aqui, meu irmão não teria morrido!	21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!
22 Mas sei também, agora, que tudo o que pedires a Deus, Deus to concederá.	22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
23 Disse-lhe Jesus: Teu irmão ressurgirá.	23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.»
24 Respondeu-lhe Marta: Sei que há de ressurgir na ressurreição no último dia.	24 «Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
25 Disse-lhe Jesus: Eu sou a ressurreição e a vida. Aquele que crê em mim, ainda que esteja morto, viverá.	25 А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!
26 E todo aquele que vive e crê em mim, jamais morrerá. Crês nisto?	26 Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»
27 Respondeu ela: Sim, Senhor. Eu creio que tu és o Cristo, o Filho de Deus, aquele que devia vir ao mundo.	27 «Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
28 A essas palavras, ela foi chamar sua irmã Maria, dizendo-lhe baixinho: O Mestre está aí e te chama.	28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»
29 Apenas ela o ouviu, levantou-se imediatamente e foi ao encontro dele.	29 Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
30 {Pois Jesus não tinha chegado à aldeia, mas estava ainda naquele lugar onde Marta o tinha encontrado.}	30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.
31 Os judeus que estavam com ela em casa, em visita de pêsames, ao verem Maria levantar-se depressa e sair, seguiram-na, crendo que ela ia ao sepulcro para ali chorar.	31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
32 Quando, porém, Maria chegou onde Jesus estava e o viu, lançou-se aos seus pés e disse-lhe: Senhor, se tivesses estado aqui, meu irmão não teria morrido!	32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
33 Ao vê-la chorar assim, como também todos os judeus que a acompanhavam, Jesus ficou intensamente comovido em espírito. E, sob o impulso de profunda emoção,	33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
34 perguntou: Onde o pusestes? Responderam-lhe: Senhor, vinde ver.	34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»
35 Jesus pôs-se a chorar.	35 Заплакав Ісус.
36 Observaram por isso os judeus: Vede como ele o amava!	36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!»
37 Mas alguns deles disseram: Não podia ele, que abriu os olhos do cego de nascença, fazer com que este não morresse?	37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
38 Tomado, novamente, de profunda emoção, Jesus foi ao sepulcro. Era uma gruta, coberta por uma pedra.	38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
39 Jesus ordenou: Tirai a pedra. Disse-lhe Marta, irmã do morto: Senhor, já cheira mal, pois há quatro dias que ele está aí...	39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»
40 Respondeu-lhe Jesus: Não te disse eu: Se creres, verás a glória de Deus? Tiraram, pois, a pedra.	40 «А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
41 Levantando Jesus os olhos ao alto, disse: Pai, rendo-te graças, porque me ouviste.	41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
42 Eu bem sei que sempre me ouves, mas falo assim por causa do povo que está em roda, para que creiam que tu me enviaste.	42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»
43 Depois destas palavras, exclamou em alta voz: Lázaro, vem para fora!	43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»
44 E o morto saiu, tendo os pés e as mãos ligados com faixas, e o rosto coberto por um sudário. Ordenou então Jesus: Desligai-o e deixai-o ir.	44 І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить.»
45 Muitos dos judeus, que tinham vindo a Marta e Maria e viram o que Jesus fizera, creram nele.	45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
46 Alguns deles, porém, foram aos fariseus e lhes contaram o que Jesus realizara.	46 Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.
47 Os pontífices e os fariseus convocaram o conselho e disseram: Que faremos? Esse homem multiplica os milagres.	47 Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!
48 Se o deixarmos proceder assim, todos crerão nele, e os romanos virão e arruinarão a nossa cidade e toda a nação.	48 Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»
49 Um deles, chamado Caifás, que era o sumo sacerdote daquele ano, disse-lhes: Vós não entendeis nada!	49 Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,
50 Nem considerais que vos convém que morra um só homem pelo povo, e que não pereça toda a nação.	50 то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»
51 E ele não disse isso por si mesmo, mas, como era o sumo sacerdote daquele ano, profetizava que Jesus havia de morrer pela nação,	51 Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;
52 e não somente pela nação, mas também para que fossem reconduzidos à unidade os filhos de Deus dispersos.	52 і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.
53 E desde aquele momento resolveram tirar-lhe a vida.	53 Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити.
54 Em conseqüência disso, Jesus já não andava em público entre os judeus. Retirou-se para uma região vizinha do deserto, a uma cidade chamada Efraim, e ali se detinha com seus discípulos.	54 Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.
55 Estava próxima a Páscoa dos judeus, e muita gente de todo o país subia a Jerusalém antes da Páscoa para se purificar.	55 А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.
56 Procuravam Jesus e falavam uns com os outros no templo: Que vos parece? Achais que ele não virá à festa?	56 Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»
57 Mas os sumos sacerdotes e os fariseus tinham dado ordem para que todo aquele que soubesse onde ele estava o denunciasse, para o prenderem.	57 Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити.