Пісня Пісень 6

¹ Куди пішов твій любий, найкраща між жінками? Куди звернув твій любий, щоб нам з тобою та його шукати? Молода:

² Мій любий зійшов у сад свій до грядок пахучих пасти в садах отару та лілеї рвати.

³ Я — мого любого й мій любий — мій, він, що пасе отам поміж лілеями. Молодий:

⁴ Гарна ти моя люба, наче Тірца, немов Єрусалим, принадна, грізна, немов загони з прапорами.

⁵ Відверни від мене твої очі, бо вони мене чарують. Волосся твоє мов козяче стадо, що сходить із Гілеад-гір.

⁶ Зуби твої, немов овець отара, що з купелі виходить. Кожний із них має свою пару, ані одному її не бракує.

⁷ Немов розрізане надвоє яблуко-граната, твої скроні за твоїм покривалом.

⁸ Шістдесят цариць і вісімдесят наложниць було, а дівчат без ліку, —

⁹ одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї, улюблена тієї, що її вродила. Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють:

¹⁰ «Хто це, що наче рання зоря, сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями?»

¹¹ В горіховий садок зійшов я, щоб подивитись на зелень у долині, щоб подивитись, чи виноград броститься, чи цвітуть яблуні ґранатові.

¹² І сам не знаю, (як то сталось): моя любов посадила мене на колісницю князя мого народу.