Marcus 6

VULGATA	Біблія
1 Et egressus inde, abiit in patriam suam : et sequebantur eum discipuli sui :	1 І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.
2 et facto sabbato cœpit in synagoga docere : et multi audientes admirabantur in doctrina ejus, dicentes : Unde huic hæc omnia ? et quæ est sapientia, quæ data est illi, et virtutes tales, quæ per manus ejus efficiuntur ?	2 Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?
3 Nonne hic est faber, filius Mariæ, frater Jacobi, et Joseph, et Judæ, et Simonis ? nonne et sorores ejus hic nobiscum sunt ? Et scandalizabantur in illo.	3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його — хіба не тут між нами? І брали йому це за зле.
4 Et dicebat illis Jesus : Quia non est propheta sine honore nisi in patria sua, et in domo sua, et in cognatione sua.	4 Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, — як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.
5 Et non poterat ibi virtutem ullam facere, nisi paucos infirmos impositis manibus curavit :	5 І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;
6 et mirabatur propter incredulitatem eorum, et circuibat castella in circuitu docens.	6 і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.
7 Et vocavit duodecim : et cœpit eos mittere binos, et dabat illis potestatem spirituum immundorum.	7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
8 Et præcepit eis ne quid tollerent in via, nisi virgam tantum : non peram, non panem, neque in zona æs,	8 І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, — ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;
9 sed calceatos sandaliis, et ne induerentur duabus tunicis.	9 щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.
10 Et dicebat eis : Quocumque introieritis in domum, illic manete donec exeatis inde :	10 І говорив їм: До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.
11 et quicumque non receperint vos, nec audierint vos, exeuntes inde, excutite pulverem de pedibus vestris in testimonium illis.	11 А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов — на свідоцтво їм.
12 Et exeuntes prædicabant ut pœnitentiam agerent :	12 Вони, вийшовши, проповідували покаяння,
13 et dæmonia multa ejiciebant, et ungebant oleo multos ægros, et sanabant.	13 і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.
14 Et audivit rex Herodes (manifestum enim factum est nomen ejus), et dicebat : Quia Joannes Baptista resurrexit a mortuis : et propterea virtutes operantur in illo.	14 І зачув цар Ірод, — бо ім’я його стало явним, — і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.
15 Alii autem dicebant : Quia Elias est ; alii vero dicebant : Quia propheta est, quasi unus ex prophetis.	15 Інші ж твердили: То — Ілля! — а ще інші: То пророк — один із пророків!
16 Quo audito Herodes ait : Quem ego decollavi Joannem, hic a mortuis resurrexit.	16 Зачувши про те Ірод, мовив: То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.
17 Ipse enim Herodes misit, ac tenuit Joannem, et vinxit eum in carcere propter Herodiadem uxorem Philippi fratris sui, quia duxerat eam.	17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв’язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, — бо оженився був з нею.
18 Dicebat enim Joannes Herodi : Non licet tibi habere uxorem fratris tui.	18 Йоан же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого.
19 Herodias autem insidiabatur illi : et volebat occidere eum, nec poterat.	19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,
20 Herodes enim metuebat Joannem, sciens eum virum justum et sanctum : et custodiebat eum, et audito eo multa faciebat, et libenter eum audiebat.	20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.
21 Et cum dies opportunus accidisset, Herodes natalis sui cœnam fecit principibus, et tribunis, et primis Galilææ :	21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,
22 cumque introisset filia ipsius Herodiadis, et saltasset, et placuisset Herodi, simulque recumbentibus, rex ait puellæ : Pete a me quod vis, et dabo tibi :	22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: Проси в мене чого бажаєш, — я дам тобі!
23 et juravit illi : Quia quidquid petieris dabo tibi, licet dimidium regni mei.	23 Ще й присягнув їй: Чого б ти тільки в мене просила, — дам тобі, хоч би й половину мого царства.
24 Quæ cum exisset, dixit matri suæ : Quid petam ? At illa dixit : Caput Joannis Baptistæ.	24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Йоана Христителя!
25 Cumque introisset statim cum festinatione ad regem, petivit dicens : Volo ut protinus des mihi in disco caput Joannis Baptistæ.	25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.
26 Et contristatus est rex : propter jusjurandum, et propter simul discumbentes, noluit eam contristare :	26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.
27 sed misso spiculatore præcepit afferri caput ejus in disco. Et decollavit eum in carcere,	27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в’язниці,
28 et attulit caput ejus in disco : et dedit illud puellæ, et puella dedit matri suæ.	28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.
29 Quo audito, discipuli ejus venerunt, et tulerunt corpus ejus : et posuerunt illud in monumento.	29 Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.
30 Et convenientes Apostoli ad Jesum, renuntiaverunt ei omnia quæ egerant, et docuerant.	30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
31 Et ait illis : Venite seorsum in desertum locum, et requiescite pusillum. Erant enim qui veniebant et redibant multi : et nec spatium manducandi habebant.	31 Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.
32 Et ascendentes in navim, abierunt in desertum locum seorsum.	32 І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.
33 Et viderunt eos abeuntes, et cognoverunt multi : et pedestres de omnibus civitatibus concurrerunt illuc, et prævenerunt eos.	33 Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.
34 Et exiens vidit turbam multam Jesus : et misertus est super eos, quia erant sicut oves non habentes pastorem, et cœpit docere multa.	34 Вийшовши Ісус, побачив силу народу — і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.
35 Et cum jam hora multa fieret, accesserunt discipuli ejus, dicentes : Desertus est locus hic, et jam hora præteriit :	35 А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній.
36 dimitte illos, ut euntes in proximas villas et vicos, emant sibi cibos, quos manducent.	36 Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із’їсти.
37 Et respondens ait illis : Date illis vos manducare. Et dixerunt ei : Euntes emamus ducentis denariis panes, et dabimus illis manducare.	37 А він у відповідь їм: Дайте ви їм їсти. Ті йому й кажуть: Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?
38 Et dicit eis : Quot panes habetis ? ite, et videte. Et cum cognovissent, dicunt : Quinque, et duos pisces.	38 Він і же каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться. Розвідались вони і кажуть: П’ять, ще й дві риби.
39 Et præcepit illis ut accumbere facerent omnes secundum contubernia super viride fœnum.	39 Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.
40 Et discubuerunt in partes per centenos et quinquagenos.	40 І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.
41 Et acceptis quinque panibus et duobus piscibus, intuens in cælum, benedixit, et fregit panes, et dedit discipulis suis, ut ponerent ante eos : et duos pisces divisit omnibus.	41 Узяв він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.
42 Et manducaverunt omnes, et saturati sunt.	42 І їли всі — й наситились.
43 Et sustulerunt reliquias, fragmentorum duodecim cophinos plenos, et de piscibus.	43 І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.
44 Erant autem qui manducaverunt quinque millia virorum.	44 Тих же, що їли хліби, було п’ять тисяч чоловік!
45 Et statim coëgit discipulos suos ascendere navim, ut præcederent eum trans fretum ad Bethsaidam, dum ipse dimitteret populum.	45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, — поки він відпустить народ.
46 Et cum dimisisset eos, abiit in montem orare.	46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.
47 Et cum sero esset, erat navis in medio mari et ipse solus in terra.	47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.
48 Et videns eos laborantes in remigando (erat enim ventus contrarius eis) et circa quartam vigiliam noctis venit ad eos ambulans supra mare : et volebat præterire eos.	48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, — вітер бо їм був противний, — то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, — хотів обминути їх.
49 At illi ut viderunt eum ambulantem supra mare, putaverunt phantasma esse, et exclamaverunt.	49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.
50 Omnes enim viderunt eum, et conturbati sunt. Et statim locutus est cum eis, et dixit eis : Confidite, ego sum : nolite timere.	50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!
51 Et ascendit ad illos in navim, et cessavit ventus. Et plus magis intra se stupebant :	51 І ввійшов до них у човен, — й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, — понад міру,
52 non enim intellexerunt de panibus : erat enim cor eorum obcæcatum.	52 бо не розуміли чуда з хлібами — серце їхнє було нечуйне.
53 Et cum transfretassent, venerunt in terram Genesareth, et applicuerunt.	53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.
54 Cumque egressi essent de navi, continuo cognoverunt eum :	54 А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали
55 et percurrentes universam regionem illam, cœperunt in grabatis eos, qui se male habebant, circumferre, ubi audiebant eum esse.	55 і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.
56 Et quocumque introibat, in vicos, vel in villas aut civitates, in plateis ponebant infirmos, et deprecabantur eum, ut vel fimbriam vestimenti ejus tangerent, et quotquot tangebant eum, salvi fiebant.	56 І куди він тільки приходив, — у села чи міста, чи в слободи, — клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.