Hošeah(הושע) - Osea 48

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
	1 І з’явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало.
	2 Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив.
	3 Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів.
	4 Як ти прославивсь, Ілле, чудесами! Хто б похвалився рівністю з тобою?
	5 Збудив єси мертвого з смерти і з аду — Всевишнього словом.
	6 Ти скинув царів на загибель, прославлених — з їхнього ложа.
	7 Ти чув на Синаї докори, на Хориві — вирок відплати.
	8 Ти помазав царів на відплату, а й пророків — своїх наступників.
	9 Полум’яний вихор вхопив тебе — колісниця з вогненними кіньми.
	10 Ти, як написано, погрозами майбутніми гнів гамуватимеш, заки спалахне він: серце батька до сина навертатимеш і покоління відновлюватимеш Якову.
	11 Щасливі ті, що тебе бачили й що заснули в любові, бо й ми життям будем жити.
	12 Такий був Ілля, вхоплений вихорем, — а й Єлисей його духом сповнився: за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг.
	13 Ніяке слово його не перевищило, — а й по смерті його тіло пророкувало.
	14 Він і за життя творив чудеса, — а й при смерті діла його дивні.
	15 Та попри все те народ не покаявсь і не відступив від своїх гріхів, — аж поки його не виселено з рідного краю та й не розсіяно по всій землі.
	16 Зосталась лиш горстка люду з князем із дому Давида: дехто чинив угодне, а дехто множив гріхи.
	17 Єзекія укріпив своє місто і воду провів до нього, пробив залізом скелю й поробив на воду ритви.
	18 За днів його рушив Санхериб, та відійшов, Равшака пославши, — той же руку підняв на Сіон і в гордині вихвалявся вельми.
	19 Затремтіли серця в них і руки, мов породіллю, схопили їх болі:
	20 візвали до Господа, до Милостивого, простягнувши до нього руки, — і Святий швидко з неба їх вислухав та й спас рукою Ісаї.
	21 Він ударив на асирійський табір, і винищив їх його ангел.
	22 Бо Єзекія чинив Господеві вгодне, і в путях Давида, свого батька, скріпився, — як ото Ісая пророк заповідав, у видіннях своїх великий та вірний.
	23 Відступило за днів його сонце, — і цареві життя він продовжив.
	24 Він бачив майбутнє духом могутнім і втішав сумних на Сіоні.
	25 Аж до вічности об’явив він прийдешнє і приховане, заки воно збулося!