| 1 וַיְהִי כַאֲשֶׁר נִשְׁמַע לְסַנְבַלַּט וְטֹובִיָּה וּלְגֶשֶׁם הָעַרְבִי וּלְיֶתֶר אֹיְבֵינוּ כִּי בָנִיתִי אֶת־הַחֹומָה וְלֹא־נֹותַר בָּהּ פָּרֶץ גַּם עַד־הָעֵת הַהִיא דְּלָתֹות לֹא־הֶעֱמַדְתִּי בַשְּׁעָרִים | 1 Тоді ж як дійшла чутка до Санбаллата, Товії й Гешема, араба, та інших наших ворогів, що я відбудував мур і що в ньому не зосталось проломів, хоч я до того часу ще не вставив половин (дверей) у браму, — |
| 2 וַיִּשְׁלַח סַנְבַלַּט וְגֶשֶׁם אֵלַי לֵאמֹר לְכָה וְנִוָּעֲדָה יַחְדָּו בַּכְּפִירִים בְּבִקְעַת אֹונֹו וְהֵמָּה חֹשְׁבִים לַעֲשֹׂות לִי רָעָה | 2 Санбаллат та Гешем прислали до мене сказати: «Прийди та зійдемося разом у Кефірім у долині Оно.» Вони ж задумували заподіяти мені лихо. |
| 3 וָאֶשְׁלְחָה עֲלֵיהֶם מַלְאָכִים לֵאמֹר מְלָאכָה גְדֹולָה אֲנִי עֹשֶׂה וְלֹא אוּכַל לָרֶדֶת לָמָּה תִשְׁבַּת הַמְּלָאכָה כַּאֲשֶׁר אַרְפֶּהָ וְיָרַדְתִּי אֲלֵיכֶם | 3 Я послав до них посланців, щоб сказали: «Велику роботу я роблю, то й не можу прийти. Чого б то мала робота перериватись, як покину її і зійду до вас?» |
| 4 וַיִּשְׁלְחוּ אֵלַי כַּדָּבָר הַזֶּה אַרְבַּע פְּעָמִים וָאָשִׁיב אֹותָם כַּדָּבָר הַזֶּה׃ ס | 4 Чотири рази посилали вони до мене тим же самим способом, та я відповідав їм те саме. |
| 5 וַיִּשְׁלַח אֵלַי סַנְבַלַּט כַּדָּבָר הַזֶּה פַּעַם חֲמִישִׁית אֶת־נַעֲרֹו וְאִגֶּרֶת פְּתוּחָה בְּיָדֹו | 5 Тоді Санбаллат прислав так само до мене вп’яте свого слугу, і лист одкритий був у руці в нього. |
| 6 כָּתוּב בָּהּ בַּגֹּויִם נִשְׁמָע וְגַשְׁמוּ אֹמֵר אַתָּה וְהַיְּהוּדִים חֹשְׁבִים לִמְרֹוד עַל־כֵּן אַתָּה בֹונֶה הַחֹומָה וְאַתָּה הֹוֶה לָהֶם לְמֶלֶךְ כַּדְּבָרִים הָאֵלֶּה | 6 В ньому ж було написано: «Між народами ходить поголоска, та й Гешем каже, що ти та юдеї задумали збунтуватись, і тим то ти й будуєш мур; ти ж сам мав би бути їхнім царем, згідно з тією чуткою. |
| 7 וְגַם־נְבִיאִים הֶעֱמַדְתָּ לִקְרֹא עָלֶיךָ בִירוּשָׁלִַם לֵאמֹר מֶלֶךְ בִּיהוּדָה וְעַתָּה יִשָּׁמַע לַמֶּלֶךְ כַּדְּבָרִים הָאֵלֶּה וְעַתָּה לְכָה וְנִוָּעֲצָה יַחְדָּו׃ ס | 7 Ти навіть настановив пророків, щоб оповіщали про тебе в Єрусалимі та говорили: Є цар над Юдеєю! А тепер дійде чутка про все те до царя. Прийди отже небарно, і порадимося вкупі.» |
| 8 וָאֶשְׁלְחָה אֵלָיו לֵאמֹר לֹא נִהְיָה כַּדְּבָרִים הָאֵלֶּה אֲשֶׁר אַתָּה אֹומֵר כִּי מִלִּבְּךָ אַתָּה בֹודָאם | 8 Але я послав до нього сказати: «Нічого такого не було, про що говориш; вигадав ти це своїм розумом», — |
| 9 כִּי כֻלָּם מְיָרְאִים אֹותָנוּ לֵאמֹר יִרְפּוּ יְדֵיהֶם מִן־הַמְּלָאכָה וְלֹא תֵעָשֶׂה וְעַתָּה חַזֵּק אֶת־יָדָי | 9 всі бо вони страхали нас, думавши: Опадуть, мовляв, їхні руки від цієї роботи, і вона не буде зроблена; та я ще більше скріпив свої руки. |
| 10 וַאֲנִי־בָאתִי בֵּית שְׁמַעְיָה בֶן־דְּלָיָה בֶּן־מְהֵיטַבְאֵל וְהוּא עָצוּר וַיֹּאמֶר נִוָּעֵד אֶל־בֵּית הָאֱלֹהִים אֶל־תֹּוךְ הַהֵיכָל וְנִסְגְּרָה דַּלְתֹות הַהֵיכָל כִּי בָּאִים לְהָרְגֶךָ וְלַיְלָה בָּאִים לְהָרְגֶךָ | 10 Прийшов я в дім Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавела, а він замкнувся та й каже: «Ходімо разом у дім Божий, у середину храму й замкнімо за собою двері храму, бо прийдуть убити тебе, — вночі прийдуть тебе вбити.» |
| 11 וָאֹמְרָה הַאִישׁ כָּמֹונִי יִבְרָח וּמִי כָמֹונִי אֲשֶׁר־יָבֹוא אֶל־הַהֵיכָל וָחָי לֹא אָבֹוא | 11 Але я відповів: «Такий, як я, та й утікати? Та й хто такий, як я, може ввійти в храм і зостатись живим? Не піду!» |
| 12 וָאַכִּירָה וְהִנֵּה לֹא־אֱלֹהִים שְׁלָחֹו כִּי הַנְּבוּאָה דִּבֶּר עָלַי וְטֹובִיָּה וְסַנְבַלַּט שְׂכָרֹו | 12 Тоді я зрозумів, що не Бог послав його, а він сам сказав про мене те пророцтво, бо Товія та Санбаллат його підкупили. |
| 13 לְמַעַן שָׂכוּר הוּא לְמַעַן־אִירָא וְאֶעֱשֶׂה־כֵּן וְחָטָאתִי וְהָיָה לָהֶם לְשֵׁם רָע לְמַעַן יְחָרְפוּנִי׃ פ | 13 А підкупили його на те, щоб я, злякавшися, вчинив так і згрішив, та щоб вони могли пустити про мене недобру славу та могли гудити мене. |
| 14 זָכְרָה אֱלֹהַי לְטֹובִיָּה וּלְסַנְבַלַּט כְּמַעֲשָׂיו אֵלֶּה וְגַם לְנֹועַדְיָה הַנְּבִיאָה וּלְיֶתֶר הַנְּבִיאִים אֲשֶׁר הָיוּ מְיָרְאִים אֹותִי | 14 Згадай, мій Боже, Товію й Санбаллата за цими їхніми вчинками, та й пророчицю Ноадію й інших пророків, що хотіли мене настрашити! |
| 15 וַתִּשְׁלַם הַחֹומָה בְּעֶשְׂרִים וַחֲמִשָּׁה לֶאֱלוּל לַחֲמִשִּׁים וּשְׁנַיִם יֹום׃ פ | 15 Так закінчено мур двадцять п’ятого дня місяця Елула, за 52 дні. |
| 16 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר שָׁמְעוּ כָּל־אֹויְבֵינוּ וַיִּרְאוּ כָּל־הַגֹּויִם אֲשֶׁר סְבִיבֹתֵינוּ וַיִּפְּלוּ מְאֹד בְּעֵינֵיהֶם וַיֵּדְעוּ כִּי מֵאֵת אֱלֹהֵינוּ נֶעֶשְׂתָה הַמְּלָאכָה הַזֹּאת | 16 Отож, як зачули про те наші вороги, то всі народи, що навкруги нас, наполохались і вельми духом занепали, бо зрозуміли, що сталося воно за волею Бога нашого. |
| 17 גַּם ׀ בַּיָּמִים הָהֵם מַרְבִּים חֹרֵי יְהוּדָה אִגְּרֹתֵיהֶם הֹולְכֹות עַל־טֹובִיָּה וַאֲשֶׁר לְטֹובִיָּה בָּאֹות אֲלֵיהֶם | 17 Того ж часу юдейські вельможі навіть посилали багато листів до Товії, а й від Товії приходили (листи) до них, |
| 18 כִּי־רַבִּים בִּיהוּדָה בַּעֲלֵי שְׁבוּעָה לֹו כִּי־חָתָן הוּא לִשְׁכַנְיָה בֶן־אָרַח וִיהֹוחָנָן בְּנֹו לָקַח אֶת־בַּת־מְשֻׁלָּם בֶּן בֶּרֶכְיָה | 18 бо багато було в Юдеї таких, що були зв’язані з ним клятвою; він бо був зять Шеханії, сина Араха, а його син Єгоханан узяв собі дочку Мешуллама, сина Берехії. |
| 19 גַּם טֹובֹתָיו הָיוּ אֹמְרִים לְפָנַי וּדְבָרַי הָיוּ מֹוצִיאִים לֹו אִגְּרֹות שָׁלַח טֹובִיָּה לְיָרְאֵנִי | 19 Навіть про його добрість говорили вони при мені й передавали йому мої слова; Товія ж присилав листи, щоб мене налякати. |
