| 1 وفي احدى تلك الايام اذ كان يعلّم الشعب في الهيكل ويبشر وقف رؤساء الكهنة والكتبة مع الشيوخ | 1 Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами |
| 2 وكلموه قائلين قل لنا باي سلطان تفعل هذا. او من هو الذي اعطاك هذا السلطان. | 2 і сказали так до нього «Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю» |
| 3 فاجاب وقال لهم وانا ايضا اسألكم كلمة واحدة فقولوا لي. | 3 Він у відповідь сказав «Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені |
| 4 معمودية يوحنا من السماء كانت ام من الناس. | 4 Йоанове хрищення було з неба чи від людей» |
| 5 فتآمروا فيما بينهم قائلين ان قلنا من السماء يقول فلماذا لم تؤمنوا به. | 5 А вони так міркували в собі Якщо ми скажемо З неба, — він спитає Чому ж ви йому не повірили |
| 6 وان قلنا من الناس فجميع الشعب يرجموننا لانهم واثقون بان يوحنا نبي. | 6 А як ми скажемо Від людей, — увесь народ нас поб’є камінням, бо був певний, що Йоан пророк. |
| 7 فاجابوا انهم لا يعلمون من اين. | 7 І відповіли «Не знаємо, звідки (воно було).» |
| 8 فقال لهم يسوع ولا انا اقول لكم باي سلطان افعل هذا | 8 А Ісус сказав їм «То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.» |
| 9 وابتدأ يقول للشعب هذا المثل. انسان غرس كرما وسلمه الى كرامين وسافر زمانا طويلا. | 9 І він почав народові казати оцю притчу «Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час. |
| 10 وفي الوقت ارسل الى الكرامين عبدا لكي يعطوه من ثمر الكرم. فجلده الكرامون وارسلوه فارغا. | 10 Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. |
| 11 فعاد وارسل عبدا آخر. فجلدوا ذلك ايضا واهانوه وارسلوه فارغا. | 11 І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками. |
| 12 ثم عاد فارسل ثالثا. فجرحوا هذا ايضا واخرجوه. | 12 Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали. |
| 13 فقال صاحب الكرم ماذا افعل. أرسل ابني الحبيب. لعلهم اذا رأوه يهابون. | 13 Сказав тоді власник виноградника Що мені робити Послати хібащо мого улюбленого сина Може його пошанують |
| 14 فلما رآه الكرامون تآمروا فيما بينهم قائلين هذا هو الوارث. هلموا نقتله لكي يصير لنا الميراث. | 14 Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась. |
| 15 فاخرجوه خارج الكرم وقتلوه. فماذا يفعل بهم صاحب الكرم. | 15 І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника |
| 16 يأتي ويهلك هؤلاء الكرامين ويعطي الكرم لآخرين. فلما سمعوا قالوا حاشا. | 16 Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.» Почувши це, вони сказали «Нехай це не станеться!» |
| 17 فنظر اليهم وقال اذا ما هو هذا المكتوب الحجر الذي رفضه البناؤون هو قد صار راس الزاوية. | 17 Ісус же глянув на них пильно й мовив «Що, отже, значить оце написане Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним |
| 18 كل من يسقط على ذلك الحجر يترضض. ومن سقط هو عليه يسحقه. | 18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде — роздавить.» |
| 19 فطلب رؤساء الكهنة والكتبة ان يلقوا الايادي عليه في تلك الساعة ولكنهم خافوا الشعب. لانهم عرفوا انه قال هذا المثل عليهم | 19 Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу. |
| 20 فراقبوه وارسلوا جواسيس يتراءون انهم ابرار لكي يمسكوه بكلمة حتى يسلموه الى حكم الوالي وسلطانه. | 20 І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника. |
| 21 فسألوه قائلين يا معلّم نعلم انك بالاستقامة تتكلم وتعلّم ولا تقبل الوجوه بل بالحق تعلّم طريق الله. | 21 І ті спитали його «Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді. |
| 22 أيجوز لنا ان نعطي جزية لقيصر ام لا. | 22 Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні» |
| 23 فشعر بمكرهم وقال لهم لماذا تجربونني. | 23 Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них |
| 24 أروني دينارا. لمن الصورة والكتابة. فاجابوا وقالوا لقيصر. | 24 «Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис» Ті відповіли «Кесарів.» |
| 25 فقال لهم اعطوا اذا ما لقيصر لقيصر وما للّه للّه. | 25 І він сказав їм «Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.» |
| 26 فلم يقدروا ان يمسكوه بكلمة قدام الشعب. وتعجبوا من جوابه وسكتوا | 26 І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли. |
| 27 وحضر قوم من الصدوقيين الذين يقاومون امر القيامة وسألوه | 27 Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили |
| 28 قائلين يا معلّم كتب لنا موسى ان مات لاحد اخ وله امرأة ومات بغير ولد يأخذ اخوه المرأة ويقيم نسلا لاخيه. | 28 й спитали його «Учителю, Мойсей приписав нам Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму. |
| 29 فكان سبعة اخوة. واخذ الاول امرأة ومات بغير ولد. | 29 Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним. |
| 30 فأخذ الثاني المرأة ومات بغير ولد. | 30 Потім другий, |
| 31 ثم اخذها الثالث وهكذا السبعة. ولم يتركوا ولدا وماتوا. | 31 і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі. |
| 32 وآخر الكل ماتت المرأة ايضا. | 32 Врешті, померла й жінка. |
| 33 ففي القيامة لمن منهم تكون زوجة. لانها كانت زوجة للسبعة. | 33 Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.» |
| 34 فاجاب وقال لهم يسوع ابناء هذا الدهر يزوجون ويزوجون. | 34 Ісус відповів їм «Сини цього світу женяться і виходять заміж. |
| 35 ولكن الذين حسبوا اهلا للحصول على ذلك الدهر والقيامة من الاموات لا يزوجون ولا يزوجون. | 35 Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж; |
| 36 اذ لا يستطيعون ان يموتوا ايضا لانهم مثل الملائكة وهم ابناء الله اذ هم ابناء القيامة. | 36 бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння. |
| 37 واما ان الموتى يقومون فقد دل عليه موسى ايضا في امر العليقة كما يقول. الرب اله ابراهيم واله اسحق واله يعقوب. | 37 А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова. |
| 38 وليس هو اله اموات بل اله احياء لان الجميع عنده احياء. | 38 Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.» |
| 39 فاجاب قوما من الكتبة وقالوا يا معلّم حسنا قلت. | 39 Деякі з книжників, озвавшися, заговорили «Учителю, ти добре сказав.» |
| 40 ولم يتجاسروا ايضا ان يسألوه عن شيء | 40 І не насмілювались вони більше ні про що його питати. |
| 41 وقال لهم كيف يقولون ان المسيح ابن داود. | 41 І тоді він до них промовив «Як же це кажуть, що Христос син Давида |
| 42 وداود نفسه يقول في كتاب المزامير قال الرب لربي اجلس عن يميني | 42 Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить Господь сказав Владиці моєму Сиди праворуч мене, |
| 43 حتى اضع اعداءك موطئا لقدميك. | 43 поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги. |
| 44 فاذا داود يدعوه ربا فكيف يكون ابنه | 44 Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином» |
| 45 وفيما كان جميع الشعب يسمعون قال لتلاميذه | 45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням «Остерігайтеся книжників, |
| 46 احذروا من الكتبة الذين يرغبون المشي بالطيالسة ويحبون التحيات في الاسواق والمجالس الاولى في المجامع والمتكآت الأولى في الولائم. | 46 що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах; |
| 47 الذين يأكلون بيوت الارامل ولعلة يطيلون الصلوات. هؤلاء يأخذون دينونة اعظم | 47 що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду — вони приймуть строгіше осудження.» |
