| 1 فاجاب صوفر النعماتي وقال | 1 Заговорив Цофар з Наамату й мовив: |
| 2 أكثرة الكلام لا يجاوب ام رجل مهذار يتبرر. | 2 «Чи ж оте багатослів’я не знайде відповіді? | Чи ж за балакуном визнають слушність? |
| 3 أصلفك يفحم الناس ام تلخ وليس من يخزيك. | 3 Чи ж твоє базікання призведе людей до мовчанки? | Глумитимешся, а ніхто тебе й не застидає? |
| 4 اذ تقول تعليمي زكي وانا بار في عينيك. | 4 Ти кажеш: Моя наука ясна, | і чистий я перед очима твоїми. |
| 5 ولكن يا ليت الله يتكلم ويفتح شفتيه معك | 5 О, коли б Бог заговорив, | коли б він розтулив уста свої до тебе, |
| 6 ويعلن لك خفيّات الحكمة انها مضاعفة الفهم فتعلم ان الله يغرمك باقل من اثمك | 6 і показав тобі мудрости тайни, | що над усяке розуміння, | тоді б ти зрозумів, що Бог від тебе вимагає | менше, ніж твоя провина заслужила. |
| 7 أإلى عمق الله تتصل ام الى نهاية القدير تنتهي. | 7 Чи ж можеш збагнути істоту Божу, | проникнути Вседержителя? |
| 8 هو اعلى من السموات فماذا عساك ان تفعل. اعمق من الهاوية فماذا تدري. | 8 Вона висока, наче небо! Що вдієш? | Вона глибша Шеолу! Що знаєш? |
| 9 اطول من الارض طوله واعرض من البحر. | 9 Довша, ніж земля, її міра, | ширша, ніде море. |
| 10 ان بطش او اغلق او جمع فمن يرده. | 10 Коли проходить, хто його спинить? | Коли на суд поставить, хто йому заборонить? |
| 11 لانه هو يعلم اناس السوء ويبصر الاثم فهل لا ينتبه. | 11 Він бо знає людей підлих; | бачить лукавство й має його на увазі. |
| 12 اما الرجل ففارغ عديم الفهم وكجحش الفراء يولد الانسان | 12 Тож так пустоголовий робиться розумним, | як дике осля стає свійським. |
| 13 ان اعددت انت قلبك وبسطت اليه يديك | 13 Якщо скеруєш твоє серце | і простягнеш руки твої до нього, |
| 14 ان ابعدت الاثم الذي في يدك ولا يسكن الظلم في خيمتك | 14 як віддалиш від твоїх рук кривду | й не даси неправді жити у твоїм наметі, |
| 15 حينئذ ترفع وجهك بلا عيب وتكون ثابتا ولا تخاف. | 15 тоді напевне підведеш обличчя твоє без плями, | стоятимеш твердо, боятися не будеш. |
| 16 لانك تنسى المشقة. كمياه عبرت تذكرها. | 16 Бо ти біду твою забудеш; | немов про воду, що сплила, ти згадуватимеш про неї. |
| 17 وفوق الظهيرة يقوم حظك. الظلام يتحول صباحا. | 17 Життя твоє буде ясніше півдня, | а темнота буде, як ранок. |
| 18 وتطمئن لانه يوجد رجاء. تتجسس حولك وتضطجع آمنا. | 18 Безпечний будеш, бо матимеш надію, | поглянеш навкруги й покладешся собі безпечно. |
| 19 وتربض وليس من يزعج ويتضرع الى وجهك كثيرون. | 19 Ляжеш собі, й ніхто не смітиме тебе лякати, | і багато буде тих, що запобігатимуть у тебе ласки. |
| 20 اما عيون الاشرار فتتلف ومناصهم يبيد ورجاؤهم تسليم النفس | 20 А очі злих погаснуть, | для них не буде втечі; | надія їхня — чим скорш умерти!» |