Mark 12

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 And he began to speak to them in parables: “A man dug a vineyard, and surrounded it with a hedge, and dug a pit, and built a tower, and he loaned it out to farmers, and he set out on a long journey.	1 І почав до них промовляти притчами: Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від’їхав на чужину.
2 And in time, he sent a servant to the farmers, in order to receive some of the fruit of the vineyard from the farmers.	2 І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних.
3 But they, having apprehended him, beat him and sent him away empty.	3 Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим.
4 And again, he sent another servant to them. And they wounded him on the head, and they treated him with contempt.	4 І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили.
5 And again, he sent another, and him they killed, and many others: some they beat, but others they killed.	5 Ще іншого він послав, а вони того — вбили. Та й багато інших — їх вони або побили, або повбивали.
6 Therefore, having still one son, most dear to him, he sent him also to them, at the very end, saying, ‘For they will reverence my son.’	6 Ще мав єдиного сина улюбленого — і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
7 But the settlers said one to another: ‘This is the heir. Come, let us kill him. And then the inheritance will be ours.’	7 Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб’ємо і його, то й спадщина буде наша.
8 And apprehending him, they killed him. And they cast him out of the vineyard.	8 І схопивши його, вбили та викинули з виноградника.
9 Therefore, what will the lord of the vineyard do?” “He will come and destroy the settlers. And he will give the vineyard to others.”	9 Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим.
10 “And so, have you not read this scripture?: ‘The stone which the builders have rejected, the same has been made the head of the corner.	10 Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним.
11 By the Lord has this been done, and it is wondrous in our eyes.’ ”	11 Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!
12 And they sought to take hold of him, but they feared the crowd. For they knew that he had spoken this parable about them. And leaving him behind, they went away.	12 І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.
13 And they sent some of the Pharisees and Herodians to him, so that they might trap him with words.	13 Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові.
14 And these, arriving, said to him: “Teacher, we know that you are truthful and that you do not favor anyone; for you do not consider the appearance of men, but you teach the way of God in truth. Is it lawful to give the tribute to Caesar, or should we not give it?”	14 Прийшли ті й кажуть до нього: Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?
15 And knowing their skill in deception, he said to them: “Why do you test me? Bring me a denarius, so that I may see it.”	15 Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив.
16 And they brought it to him. And he said to them, “Whose image and inscription is this?” They said to him, “Caesar’s.”	16 Вони й принесли. І каже їм: Чий це образ і напис? — Кесарів, — ті йому відповідають.
17 So in response, Jesus said to them, “Then render to Caesar, the things that are of Caesar; and to God, the things that are of God.” And they wondered over him.	17 Тоді Ісус промовив до них: Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові — що Боже. І вони дивувались йому.
18 And the Sadducees, who say there is no resurrection, approached him. And they questioned him, saying:	18 І прийшли до нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання:
19 “Teacher, Moses wrote for us that if any man’s brother will have died and left behind a wife, and not have left behind sons, his brother should take his wife to himself and should raise up offspring for his brother.	19 Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму.
20 So then, there were seven brothers. And the first took a wife, and he died without leaving behind offspring.	20 Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства.
21 And the second took her, and he died. And neither did he leave behind offspring. And the third acted similarly.	21 Узяв її другий — і помер, не лишивши потомства; так само і третій.
22 And in like manner, each of the seven received her and did not leave behind offspring. Last of all, the woman also died.	22 Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка.
23 Therefore, in the resurrection, when they will rise again, to which of them will she be a wife? For each of the seven had her as wife.”	23 При воскресінні, як вони воскреснуть, — котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку.
24 And Jesus responded by saying to them: “But have you not gone astray, by knowing neither the scriptures, nor the power of God?	24 Ісус же сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили?
25 For when they will be resurrected from the dead, they shall neither marry, nor be given in marriage, but they are like the Angels in heaven.	25 Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі.
26 But concerning the dead who rise again, have you not read in the book of Moses, how God spoke to him from the bush, saying: ‘I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob?’	26 А про мертвих — що вони воскреснуть — хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я — Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова!
27 He is not the God of the dead, but of the living. Therefore, you have gone far astray.”	27 Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся.
28 And one of the scribes, who had heard them arguing, drew near to him. And seeing that he had answered them well, he questioned him as to which was the first commandment of all.	28 Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: Яка перша з усіх заповідей?
29 And Jesus answered him: “For the first commandment of all is this: ‘Listen, O Israel. The Lord your God is one God.	29 Ісус відповів: Перша — Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог — Господь Єдиний,
30 And you shall love the Lord your God from your whole heart, and from your whole soul, and from your whole mind, and from your whole strength. This is the first commandment.’	30 і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю.
31 But the second is similar to it: ‘You shall love your neighbor as yourself.’ There is no other commandment greater than these.”	31 А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.
32 And the scribe said to him: Well said, Teacher. You have spoken the truth that there is one God, and there is no other beside him;	32 І сказав йому книжник: Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він — Єдиний, і що нема іншого, крім нього.
33 and that he should be loved from the whole heart, and from the whole understanding, and from the whole soul, and from the whole strength. And to love one’s neighbor as one’s self is greater than all holocausts and sacrifices.”	33 А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, — це більш, ніж усі всепалення та жертви.
34 And Jesus, seeing that he had responded wisely, said to him, “You are not far from the kingdom of God.” And after that, no one dared to question him.	34 Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: Ти недалеко від Божого Царства. І ніхто не смів більше його запитувати.
35 And while teaching in the temple, Jesus said in answer: “How is it that the scribes say that the Christ is the son of David?	35 Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: Як можуть книжники казати, що Христос — син Давидів?
36 For David himself said in the Holy Spirit: ‘The Lord said to my Lord: Sit at my right hand, until I set your enemies as your footstool.’	36 Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.
37 Therefore, David himself calls him Lord, and so how can he be his son?” And a great multitude listened to him willingly.	37 Сам Давид зве його Господом; як же тоді він — його син? І багато людей слухало його радо.
38 And he said to them in his doctrine: “Beware of the scribes, who prefer to walk in long robes and to be greeted in the marketplace,	38 І він говорив у своїм повчанні: Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах,
39 and to sit in the first chairs in the synagogues, and to have the first seats at feasts,	39 перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах,
40 who devour the houses of widows under the pretense of long prayers. These shall receive the more extensive judgment.”	40 що з’їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд.
41 And Jesus, sitting opposite the offertory box, considered the way in which the crowd cast coins into the offertory, and that many of the wealthy cast in a great deal.	41 І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато.
42 But when one poor widow had arrived, she put in two small coins, which is a quarter.	42 І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант.
43 And calling together his disciples, he said to them: “Amen I say to you, that this poor widow has put in more than all those who contributed to the offertory.	43 І прикликавши своїх учнів, сказав їм: Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню.
44 For they all gave from their abundance, yet truly, she gave from her scarcity, even all that she had, her entire living.”	44 Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, — увесь свій прожиток.