Wisdom 15

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 But you, our God, are gracious and true, patient, and in mercy ordering all things.	1 А ти, наш Боже, добрий і вірний, | довготерпеливий, що в милосерді всім управляєш!
2 And, indeed, if we sin, we are yours, knowing your greatness; and, if we do not sin, we know that we are counted with you.	2 Навіть якщо б ми й згрішили, то все одно — ми твої, знаємо твою могутність; | та ми не згрішимо, бо знаємо, що до тебе належимо.
3 For to have known you is perfect justice, and to know justice and your virtue is the root of immortality.	3 Пізнати ж тебе — досконала справедливість, | знати твою могутність — корінь безсмертя.
4 For the skillful planning of evil men has not led us into error, nor the shadow of a picture, a fruitless labor, an image having been sculpted through the use of diverse colors,	4 Нас не звела витівка, вигадка людей, | ані малярів труд безплідний | — ота подоба, намазана різними фарбами,
5 the sight of which gives desire to the foolish, and he loves the likeness of a lifeless image without a soul.	5 вигляд яких будить у безумних пристрасть, | так що вони закохуються в бездушну подобу мертвого образу.
6 Deserving are the lovers of evil, those who hope in such things, and those who make them, and those who love them, and those who promote them.	6 Коханці зла, гідні й відповідних сподівань, | і ті, що їх виробляють, і ті, що прагнуть їх, і ті, що вшановують.
7 But even the potter, pressing laboriously, molds the soft earth into vessels, each one for our use. And from the same clay he molds vessels, those which are for clean use, and similarly, those which are for the opposite. But, as to what is the use of a vessel, the potter is the judge.	7 Ось ганчар, що з трудом місить м’яку глину | і ліпить одне за другим для нашого вжитку; | з тієї ж глини виліплено | і посудини, які служать для чистого вжитку, | і такі, що для вжитку іншого — всі однаково; | який же одного й другого вжиток | — то вже ганчар вирішує.
8 And with effort he molds an empty god of the same clay, he who a little before had been made from the earth, and, after brief time, he himself returns from whence he came, to be claimed by he who holds the debt of his soul.	8 З тієї ж глини — шкода й праці — ліпить пустого бога, і він, що недавно з землі постав | і що небавом повернеться до неї, з якої був узятий, | коли зажадають рахунку з його життя.
9 Yet his concern is, not what his work will be, nor that his life is short, but that he is being contested by those who work with gold and silver, yet he also does the same to those who work with copper, and he glories that he makes worthless things.	9 Та йому байдуже, що мусить умерти | і що життя його коротке, | — він таки йде наввипередки з золотарями та сріблярами, | наслідує бронзівників | і за славу собі вважає, що ті недійсні речі робить.
10 For his heart is ashes, and his hope is worthless dirt, and his life is more common than clay,	10 Серце його — попіл! | Його надія — марніша пороху, | життя ж: його — ганебніше грязі!
11 because he ignores the One who molded him, and who instilled in him a working soul, and who breathed into him a living spirit.	11 Бо він не визнав того, який його створив, | який вдихнув у нього творчу душу | та вдмухнув у нього дух, що оживлює;
12 Yet they even considered our life to be a plaything, and the usefulness of life to be the accumulation of wealth, and that we must be acquiring things in every possible way, even from evil.	12 але вважав, що наше життя — іграшка, | що наше буття — ярмарок для користи, | бо треба, каже, звідкинебудь, навіть із злого, зиск тягнути.
13 For, above all else, he knows himself to be lacking, who, from fragile material of the earth forms vessels and graven images.	13 Такий краще від усіх інших знає, що грішить, | виробляючи з тієї самої землі й крихкий посуд, і кумирів.
14 For all the foolish and unhappy, in charge of the way of the arrogant soul, are enemies of your people and rule over them,	14 Та всі вони безглузді вельми й нещасливіші від душі немовлятка, | — вороги твого народу, які його гнобили.
15 because they have esteemed all the idols of the nations as gods, which neither have the use of eyes to see, nor noses to draw breath, nor ears to hear, nor the fingers of hands to grasp, and even their feet are slow to walk.	15 Вони бо за богів уважали всіх бовванів поганських, | які не можуть користатись ні очима, щоб дивитись, | ні ніздрями, щоб вдихати повітря, | ні вухами, щоб чути, | ні пальцями на руках, щоб дотикатись, | ані ноги в них ходити нездатні.
16 For man made them, and he who borrowed his own breath, formed them. For no man will be able to form God in the likeness of himself.	16 Бо це людина їх зробила, | той, у кого дух позичений, зліпив їх; | нема бо чоловіка, що міг би | зробити подібного собі бога.
17 For, being mortal, he forms a dead thing with his unjust hands. Yet, he is better than those things that he worships, because he indeed has lived, though he is mortal, but they never have.	17 А бувши смертним, він тільки мертве робить злочинними руками. | Він же вартісніший за своїх божків, | бо він сам жив, вони ж — ніколи.
18 Moreover, they worship the most miserable animals, for, to make a foolish comparison, these others are worse.	18 Ба поклоняються тваринам найогиднішим, | бо глупотою вони гірші від інших
19 But not even from their appearance can anyone discern anything good in these animals. Yet they have fled from the praise of God, and from his blessing.	19 і не мають навіть того привабливого, | що буває інколи у вигляді звірів, — вони бо позбавлені й Божої похвали і благословення.