2 Samuel 19

NEW JERUSALEM	Біблія
1 The king shuddered. He went up to the room over the gate and burst into tears; and, as he wept, hekept saying, 'Oh, my son Absalom! My son! My son Absalom! If only I had died instead of you! Oh, Absalom myson, my son!'	1 Тоді зворушився цар і пішов до горниці над ворітьми, заплакав і так говорив, плачучи: «Сину мій Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, щоб я був умер замість тебе! Авесаломе, мій сину, сину мій!»
2 Word was brought to Joab, 'The king is weeping and mourning for Absalom.'	2 Тим часом донесли Йоавові: «Слухай, цар плаче та сумує за Авесаломом!»
3 And for the entire army that day, victory was turned to mourning, the troops having learnt that the kingwas grieving for his son.	3 І обернулась того дня перемога в жалобу всього народу, бо народ почув того дня, що цар уболіває над своїм сином.
4 And that day the troops came furtively back into town, like troops creeping shamefacedly away whendeserting in battle.	4 Тому входив того дня народ крадькома в місто, як прокрадається засоромлене військо, що втекло в часі бою.
5 The king had covered his face and kept crying aloud, 'My son Absalom! Oh, Absalom my son, myson!'	5 Цар же закрив собі обличчя й кричав уголос: «Сину мій Авесаломе, Авесаломе. мій сину, мій сину!»
6 Joab went inside to the king and said, 'Today you have made al your servants feel ashamed-today,when they have saved your life, the lives of your sons and daughters, the lives of your wives and the lives ofyour concubines!-because you love those who hate you and hate those who love you.	6 І ввійшов Йоав до царя в дім і каже: «Сьогодні покрив ти соромом обличчя усіх твоїх слуг, що спасли нині життя твоє, твоїх синів, твоїх дочок, твоїх жінок і твоїх наложниць,
7 Today you have made it plain that commanders and soldiers mean nothing to you -- for today I cansee that you would be content if we were all dead, provided that Absalom was alive!	7 бо ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить! Ти бо сьогодні показав, що воєводи й слуги У тебе ніщо; бо тепер я знаю, що як би Авесалом був живий, а всі ми сьогодні вмерли, ти був би нині задоволений.
8 Now get up, come out and reassure your soldiers; for if you do not come out, I swear by Yahweh, notone man wil stay with you tonight; and this will be a worse misfortune for you than anything that has happenedto you from your youth until now!'	8 Ото вставай тепер, вийди та й промов приязно до твоїх слуг, бо, клянусь Господом, коли ти не вийдеш, цієї ж ночі ніхто не зостанеться з тобою. А це буде гірше тобі за все лихо, що спало на тебе від твоєї молодости.»
9 The king got up and took his seat at the gate. An announcement was made to the whole army: 'Theking is sitting at the gate.' And the whole army assembled in front of the king.	9 Тож устав цар і сів у брамі. І сповіщено всьому народові: «Дивіться, цар сидить у брамі.» І ввесь народ прийшов перед царя. Ізраїльтяни ж порозбігались — кожен у свій намет.
10 Israel had fled, dispersing to their homes. Throughout the tribes of Israel al was dissension and people began saying, 'The king, having freed us from the clutches of our enemies, having saved us from theclutches of the Philistines, has himself had to flee the country to escape from Absalom;	10 Увесь народ — в усіх колінах ізраїльських — ремствував, кажучи: «Цар спас нас із рук ворогів наших, це ж він урятував нас з рук філістимлян, а тепер йому довелось утікати з краю від Авесалома.
11 and now Absalom, whom we had anointed to reign over us, has died in battle. Why does no onesuggest that the king should be brought back?'What was being said throughout Israel reached the king.	11 А щодо Авесалома, що його ми помазали над нами, то він упав у бою. Чому ж ото вагаєтесь, щоб привернути царя?»
12 King David then sent word to the priests Zadok and Abiathar, 'Say to the elders of Judah, "Whyshould you be the last to bring the king home?	12 Цар Давид послав так сказати священикам — Цадокові й Евіятарові: «Говоріть зо старшими Юди й скажіть: Чому ви маєте бути останні, щоб привернути царя в його дім? І те, що говорилось у цілім Ізраїлі, дійшло було до царя в його дім.
13 You are my brothers, you are my own flesh and bone: why should you be the last to bring the kingback?"	13 Ви ж мої брати, моя кість і моє тіло; чого ж ви хочете бути останні, щоб привернути царя?
14 And say to Amasa, "Are you not my own flesh and bone? May God bring unnameable il s on me andworse il s, too, if you do not become my permanent army commander instead of Joab!" '	14 Та й Амасові скажіть: Чи ти ж не моя кість і не моє тіло! Нехай Бог мені відплатить і гіршим, якщо ти не будеш у мене відтепер начальником над військом замість Йоава!»
15 Thus he rallied the hearts of the men of Judah to a man and, as a result, they sent word to the king,'Come back, you and al who serve you.'	15 І прихилив він собі серце всіх людей Юди, всіх як одного чоловіка, і вони послали сказати цареві: «Вертайсь назад — сам і всі твої слуги.»
16 So the king started home and reached the Jordan. Judah, coming to meet the king to escort himacross the Jordan, had arrived at Gilgal.	16 Тож повернувся цар і прибув до Йордану, а юдеї прийшли у Гілгал, щоб зустрічати царя й переправити його через Йордан.
17 Shimei son of Gera, the Benjaminite of Bahurim, hurried down with the men of Judah to meet KingDavid.	17 Та й Семей, Герів син, веніяминянин з Бахуріму, теж поспішив і прибув з людьми Юди назустріч цареві Давидові.
18 With him were a thousand men from Benjamin. Ziba, servant of the House of Saul, with his fifteensons and twenty servants, arrived at the Jordan before the king	18 Мав він із собою тисячу чоловік з веніяминового коліна й Ціву, слугу Саулового дому, з його п’ятнадцятьма синами і дванадцятьма слугами. І прибули вони до Йордану ще перед царем.
19 and worked manful y ferrying the king's family across and doing whatever he required. While the kingwas crossing the Jordan, Shimei son of Gera fel at the king's feet	19 Перейшли вони вбрід, щоб переправити царську родину й стали йому до послуг. Семей, Герів син, упав перед царем, як цей мав переправлятись через Йордан.
20 and said to the king, 'I hope my lord does not regard me as guilty of a crime! Forget about the wrongyour servant did on the day my lord the king left Jerusalem. Let my lord not hold my guilt against me.	20 І каже він до царя: «Нехай мій пан не вважає мене винним, ані не пам’ятає того, чим твій раб провинився того дня, коли цар, мій пан, виходив з Єрусалиму. Нехай цар не бере того до серця!
21 For your servant is aware of having sinned, and that is why I have come today -- the first member ofthe whole House of Joseph to come down to meet my lord the king.'	21 Бо твій раб знає, що згрішив; але дивися, сьогодні я прийшов перший з усього Йосифового дому, щоб вийти назустріч, моєму панові.»
22 At this, Abishai son of Zeruiah spoke up and said, 'Does Shimei not deserve death for having cursedYahweh's anointed?'	22 Але Авішай, син Церуї, відповів, кажучи: «Чи не повинен Семей піти на смерть за те, що проклинав Господнього помазаника?»
23 To which David replied, 'What concern is my business to you, sons of Zeruiah, that you shouldoppose my wishes today? Could anyone be put to death in Israel today? Today I know for sure that I am king ofIsrael?'	23 Та Давид сказав: «Яке діло я маю з вами, сини Церуї, що ви сьогодні стаєте як мої противники? Чи ж мав би сьогодні хтось згинути в Ізраїлі? Хіба ви не знаєте, що я сьогодні цар над Ізраїлем?»
24 'Your life is spared,' the king said. And the king gave him his oath.	24 І каже цар до Семея: «Ти не помреш!» І поклявсь йому цар.
25 Meribbaal son of Saul also went down to meet the king. He had not cared for his feet or hands, hehad not trimmed his moustache or washed his clothes from the day of the king's departure til the day of hispeaceful return.	25 Мерібаал, Саулів нащадок, теж вийшов назустріч цареві. Не мив він своїх ніг і не розчісував бороди, і не прав своєї одежі з того дня, як цар відійшов, до того дня, поки він повернувся здоровий.
26 When he arrived from Jerusalem to greet the king, the king asked him, 'Why did you not come withme, Meribbaal?'	26 А коли прийшов він з Єрусалиму назустріч цареві, цар спитав його: «Чому не пішов ти зо мною, Мерібаале!»
27 'My lord king,' he replied, 'my retainer deceived me. Your servant said to him, "Saddle the donkey forme to ride, so that I can go with the king," your servant being lame.	27 Той відповів: «Царю, мій пане, мій слуга обманув мене, бо твій раб сказав був: Осідлаю я собі ослицю, на яку сяду й поїду за моїм царем, бо твій слуга кривий.
28 He has slandered your servant to my lord the king. My lord the king, however, is like the Angel ofGod, so do as you think right.	28 Отож оббрехав він твого раба перед царем, моїм паном, але цар, мій пан, як той янгол Божий, тому вчини, що добре в твоїх очах.
29 My father's entire family deserved no better than death from my lord the king, and yet you admittedyour servant to the ranks of those who eat at your table. What right have I to make any further appeal to theking?'	29 Вся бо родина мого батька на смерть заслужила собі перед царем, моїм паном, проте ти поставив твого слугу між тих, що їдять з твого столу. Та й яке ж у мене ще право взивати до царя?»
30 The king said, 'You need say no more. I rule that you and Ziba divide the property between you.'	30 Відповів йому цар: «Та чого ти так розводишся словами? Я вирішив: ти й Ціва поділитесь посілістю.»
31 'Let him take it al ,' Meribbaal said to the king, 'since my lord the king has come back home in peace!'	31 Тоді Мерібаал каже до царя: «То нехай радше забере собі все, бо ти пан мій, цар, здоров вернувсь до себе додому.»
32 Barzillai the Gileadite had come down from Rogelim and accompanied the king towards the Jordan,intending to take leave of him at the Jordan.	32 Барзіллай-гілеадянин зійшов з Рогеліму й пішов із царем до Йордану, щоб провести його до річки.
33 Barzillai was a man of great age; he was eighty years old. He had kept the king in provisions duringhis stay at Mahanaim, being a very wealthy man.	33 Був Барзіллай вельми старий. Було йому вісімдесят років. То він харчував царя за його побуту в Махнаїмі, бо був він людиною вельми заможною.
34 'Come with me', the king said to Barzil ai, 'and I will provide for you at my side in Jerusalem.'	34 І цар каже Барзіллаєві: «Ходи зо мною, я влаштую тебе в себе в Єрусалимі.»
35 Barzillai replied to the king, 'How many years have I left to live, for me to go up to Jerusalem with theking?	35 Барзіллай же каже цареві: «Скільки то ще років мого життя, щоб мені йти з царем у Єрусалим?
36 I am now eighty years old; can I tel the good from the bad? Has your servant any taste for his foodand drink? Can I stil hear the voices of men and women singers? Why should your servant be a further burdento my lord the king?	36 Вісімдесят років мені тепер. Чи ж: можу я розрізнити між добрим і злим? Чи твоєму слузі смакує те, що він їсть або що п’є? Чи можу ще я слухати голос співаків та співачок? Чого ж то твій слуга мав би бути ще тягарем цареві, моєму панові?
37 Your servant will go a little way across the Jordan with the king; but why should the king reward meso generously for that?	37 Тільки трохи твій слуга проведе царя за Йордан. І за що цар віддячуватиме мені такою милістю?
38 Please allow your servant to go home again, so that I can die in my own town near the grave of myfather and mother. But here is your servant Chimham; let him go with my lord the king; treat him as you thinkright.'	38 Дозволь, нехай твій раб повернеться, щоб умерти у своїм родиннім місті коло гробу мого батька й моєї матері. Але нехай твій слуга Кімгам іде з царем, моїм паном. Зроби з ним, що тобі довподоби.»
39 The king said, 'Let Chimham come along with me then; I shall do whatever you wish for him, andanything you request I shal do for your sake.'	39 І відповів цар: «Нехай Кімгам іде зо мною, я зроблю йому те, що тобі подобається. Що б не забажав від мене, зроблю для тебе
40 The people then al crossed the Jordan, and the king, having crossed, kissed Barzil ai and blessedhim, and the latter went home.	40 Тоді народ перебрів Йордан, і цар теж перейшов. І поцілував цар Барзіллая та поблагословив його, і той повернувся додому.
41 The king went on to Gilgal and Chimham went with him. Al the people of Judah accompanied theking, and also half the people of Israel.	41 Далі пішов цар до Гілгалу, Кімгам же ішов з ним. Увесь народ Юди, як також: і половина народу ізраїльського, проводжали царя.
42 Al the men of Israel then came to the king. 'Why', they asked the king, 'have our brothers, the men ofJudah, carried you off and brought the king and his family across the Jordan, and al David's men with him?'	42 Та прийшли всі мужі ізраїльські до царя й питають царя: „Чому наші брати, мужі Юди, викрали тебе й переправили через Йордан царя й увесь його дім та й усіх людей Давида з ним?“
43 Al the men of Judah retorted to the men of Israel, 'Because the king is more closely related to us.Why do you take offence at this? Have we been eating at the king's expense? Have we taken any position forourselves?'	43 І відповіли мужі Юди мужам ізраїльським: „Бо цар. наш родич; і чого ви сердитесь за це? Чи ми їли щось від царя або одержали щось від нього?“
44 The men of Israel replied to the men of Judah, 'We have ten shares in the king and, what is more, weare your elder brothers, so why have you slighted us? Were we not the first to suggest bringing back our king?'The men of Judah's words were even more intemperate than those of the men of Israel.	44 І відповіли мужі ізраїльські мужам Юди кажучи: „Ми маємо десять часток у царя, ба й більше — ми скоріше первородні від вас. Навіщо ж ви зневажаєте нас? Чи ж наш голос не був перший, щоб повернути нашого царя назад?“ Але слова мужів Юди були сильніші, ніж слова мужів ізраїльських.