Livre de Job 21

JERUSALEM	Біблія
1 Job prit la parole et dit:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Ecoutez, écoutez mes paroles, accordez-moi cette consolation.	2 «Вважайте, слухавши, на моє слово, | і нехай воно втішить вас.
3 Souffrez que je parle à mon tour; quand j'aurai fini, libre à vous de railler.	3 Стерпіть мене, я буду говорити; | як виговорюся — насміхайтесь.
4 Est-ce que moi je m'en prends à un homme? Est-ce sans raison que je perds patience?	4 Чи ж то на людину моя скарга? | Як тут не бути нетерплячим?
5 Prêtez-moi attention: vous serez stupéfaits, et vous mettrez la main sur votre bouche.	5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, | затулите рукою уста ваші.
6 Moi-même, quand j'y songe, je suis épouvanté, ma chair est saisie d'un frisson.	6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, | і моє тіло охоплює тремтіння.
7 Pourquoi les méchants restent-ils en vie, vieillissent-ils et accroissent-ils leur puissance?	7 Чому живуть оті нечестиві, | старіються та й ще багатіють?
8 Leur postérité devant eux s'affermit et leurs rejetons sous leurs yeux subsistent.	8 Їхні діти гараздують перед ними, | нащадки їхні ростуть у них перед очима.
9 La paix de leurs maisons n'a rien à craindre, les rigueurs de Dieu les épargnent.	9 Домівки їхні від страху безпечні, | і бича Божого нема над ними.
10 Leur taureau féconde à coup sûr, leur vache met bas sans avorter.	10 Їхній бик запліднює, не знемагає; | корова їхня телиться, не скидає.
11 Ils laissent courir leurs gamins comme des brebis, leurs enfants bondir comme des cerfs.	11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, | й малеча їхня гарцює.
12 Ils chantent avec tambourins et cithares, se réjouissent au son de la flûte.	12 Виспівують під бубон та під цитру, | і веселяться під сопілки голос.
13 Leur vie s'achève dans le bonheur, ils descendent en paix au shéol.	13 Провадять дні свої у щасті, | і сходять до Шеолу в мирі.
14 Eux, pourtant, disent à Dieu: "Ecarte-toi de nous, connaître tes voies ne nous plaît pas!	14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! | Доріг твоїх не хочемо ми знати!
15 Qu'est-ce que Shaddaï pour que nous le servions, quel profit pour nous à l'invoquer?"	15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? | І що за користь нам його благати?
16 Ne tiennent-ils pas leur bonheur en main, et Dieu n'est-il pas écarté du conseil des méchants?	16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках? | Чи ж рада злих від нього не далека?
17 Voit-on souvent la lampe du méchant s'éteindre, le malheur fondre sur lui, la colère divine détruireses biens,	17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне | і падає на них нещастя? | Чи часто у своєму гніві він їх губить,
18 le vent le chasser comme une paille, un tourbillon l'emporter comme la bale?	18 так, що вони стають, немов солома перед вітром, | немов полова, що її здіймає вихор?
19 Dieu se réserverait de le punir dans ses enfants? Mais qu'il soit donc châtié lui-même et qu'il le sache!	19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? | Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
20 Que, de ses yeux, il assiste à sa ruine, qu'il s'abreuve à la fureur de Shaddaï!	20 Нехай побачить власними очима своє горе, | і з гніву Всемогутнього хай вип’є!
21 Que peut lui faire, après lui, le sort de sa maison, quand la série de ses mois sera tranchée?	21 Яка йому журба про дім свій після нього, | коли число місяців у нього пораховане?
22 Mais enseigne-t-on à Dieu la science, à Celui qui juge les êtres d'en haut?	22 Чи то ж нам Бога знання вчити, | коли він судить щонайвищих?
23 Tel encore meurt en pleine vigueur, au comble du bonheur et de la paix,	23 Один умирає повний сили, | повнотою щасливий та безпечний.
24 les flancs chargés de graisse et la moelle de ses os tout humide.	24 Стегна у нього повні ситі, | кості його набиті шпигом.
25 Et tel autre périt l'amertume dans l'âme, sans avoir goûté au bonheur.	25 А другий умирає наболілою душею, | не скуштувавши щастя.
26 Ensemble, dans la poussière, ils se couchent, et la vermine les recouvre.	26 Разом лягають у порох, | їх черва вкриває!
27 Oh! je sais bien quelles sont vos pensées, vos réflexions méchantes sur mon compte.	27 Я знаю добре думки ваші | та замисли, що проти мене куєте.
28 "Qu'est devenue, dites-vous, la maison du grand seigneur, où est la tente qu'habitaient des méchants?"	28 Ви кажете: Де дім вельможі? | Де намет, що грішники у ньому жили?
29 N'interrogez-vous pas les voyageurs, méconnaissez-vous leurs témoignages?	29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували, | над досвідом їхнім не розмишляли,
30 Au jour du désastre, le méchant est épargné, au jour de la fureur, il est mis à l'abri.	30 що в день біди лихий щаджен буває, | що у день гніву він веселий?
31 Et qui donc lui reproche en face sa conduite, et lui rend ce qu'il a fait?	31 Хто йому закине його поведінку ввічі, | і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
32 Il est emporté au cimetière, où il veille sur son tertre.	32 Коли ж його внесуть на цвинтар, | над гробом своїм він чатує.
33 Les mottes du ravin lui sont douces, et, derrière lui, toute la population défile.	33 Скиби землі йому солодкі. | За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!
34 Que signifient donc vos vaines consolations? Et quelle tromperie que vos réponses!	34 Що вони варті, ваші втіхи марні? | Таж відповіді ваші — лиш омана!“