2 Corinthians 5

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 For we know, if our earthly house of this habitation be dissolved, that we have a building of God, a house not made with hands, eternal in heaven.	1 Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі.
2 For in this also we groan, desiring to be clothed upon with our habitation that is from heaven.	2 Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло,
3 Yet so that we be found clothed, not naked.	3 якщо будемо ще вдягнені, а не нагі.
4 For we also, who are in this tabernacle, do groan, being burthened; because we would not be unclothed, but clothed upon, that that which is mortal may be swallowed up by life.	4 Доки ми в цім наметі, — стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише — вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям.
5 Now he that maketh us for this very thing, is God, who hath given us the pledge of the Spirit.	5 Бог же, що створив нас саме для цього, він дав нам завдаток Духа.
6 Therefore having always confidence, knowing that, while we are in the body, we are absent from the Lord.	6 Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа,
7 (For we walk by faith, and not by sight.)	7 — бо ходимо вірою, а не видінням, —
8 But we are confident, and have a good will to be absent rather from the body, and to be present with the Lord.	8 ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа.
9 And therefore we labour, whether absent or present, to please him.	9 Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом.
10 For we must all be manifested before the judgement seat of Christ, that every one may receive the proper things of the body, according as he hath done, whether it be good or evil.	10 Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.
11 Knowing therefore the fear of the Lord, we use persuasion to men; but to God we are manifest. And I trust also that in your consciences we are manifest.	11 Знаючи, отже, що таке острах Господній, ми переконуємо людей; Богові ж ми стали явні, та надіюся, що й у ваших сумліннях ми — явні.
12 We commend not ourselves again to you, but give you occasion to glory in our behalf; that you may have somewhat to answer them who glory in face, and not in heart.	12 Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, — не тим, що в серці.
13 For whether we be transported in mind, it is to God; or whether we be sober, it is for you.	13 Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас.
14 For the charity of Christ presseth us: judging this, that if one died for all, then all were dead.	14 Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли.
15 And Christ died for all; that they also who live, may not now live to themselves, but unto him who died for them, and rose again.	15 А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
16 Wherefore henceforth, we know no man according to the flesh. And if we have known Christ according to the flesh; but now we know him so no longer.	16 Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо.
17 If then any be in Christ a new creature, the old things are passed away, behold all things are made new.	17 Тому, коли хтось у Христі, той — нове створіння. Старе минуло, настало нове.
18 But all things are of God, who hath reconciled us to himself by Christ; and hath given to us the ministry of reconciliation.	18 Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення.
19 For God indeed was in Christ, reconciling the world to himself, not imputing to them their sins; and he hath placed in us the word of reconciliation.	19 Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення.
20 For Christ therefore we are ambassadors, God as it were exhorting by us. For Christ, we beseech you, be reconciled to God.	20 Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом!
21 Him, who knew no sin, he hath made sin for us, that we might be made the justice of God in him.	21 Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому.