Luke 20

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And it came to pass, that on one of the days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, the chief priests and the scribes, with the ancients, met together,	1 Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами
2 And spoke to him, saying: Tell us, by what authority dost thou these things? or, Who is he that hath given thee this authority?	2 і сказали так до нього «Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю»
3 And Jesus answering, said to them: I will also ask you one thing. Answer me:	3 Він у відповідь сказав «Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені
4 The baptism of John, was it from heaven, or of men?	4 Йоанове хрищення було з неба чи від людей»
5 But they thought within themselves, saying: If we shall say, From heaven: he will say: Why then did you not believe him?	5 А вони так міркували в собі Якщо ми скажемо З неба, — він спитає Чому ж ви йому не повірили
6 But if we say, Of men, the whole people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.	6 А як ми скажемо Від людей, — увесь народ нас поб’є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.
7 And they answered, that they knew not whence it was.	7 І відповіли «Не знаємо, звідки (воно було).»
8 And Jesus said to them: Neither do I tell thee by what authority I do these things.	8 А Ісус сказав їм «То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.»
9 And he began to speak to the people this parable: A certain man planted a vineyard, and let it out to husbandmen: and he was abroad for a long time.	9 І він почав народові казати оцю притчу «Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.
10 And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard. Who, beating him, sent him away empty.	10 Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11 And again he sent another servant. But they beat him also, and treating him reproachfully, sent him away empty.	11 І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.
12 And again he sent the third: and they wounded him also, and cast him out.	12 Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.
13 Then the lord of the vineyard said: What shall I do? I will send my beloved son: it may be, when they see him, they will reverence him.	13 Сказав тоді власник виноградника Що мені робити Послати хібащо мого улюбленого сина Може його пошанують
14 Whom when the husbandmen saw, they thought within themselves, saying: This is the heir, let us kill him, that the inheritance may be ours.	14 Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.
15 So casting him out of the vineyard, they killed him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?	15 І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника
16 He will come, and will destroy these husbandmen, and will give the vineyard to others. Which they hearing, said to him: God forbid.	16 Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.» Почувши це, вони сказали «Нехай це не станеться!»
17 But he looking on them, said: What is this then that is written, The stone, which the builders rejected, the same is become the head of the corner?	17 Ісус же глянув на них пильно й мовив «Що, отже, значить оце написане Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним
18 Whosoever shall fall upon that stone, shall be bruised: and upon whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.	18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; на кого ж він впаде — роздавить.»
19 And the chief priests and the scribes sought to lay hands on him the same hour: but they feared the people, for they knew that he spoke this parable to them.	19 Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
20 And being upon the watch, they sent spies, who should feign themselves just, that they might take hold of him in his words, that they might deliver him up to the authority and power of the governor.	20 І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.
21 And they asked him, saying: Master, we know that thou speakest and teachest rightly: and thou dost not respect any person, but teachest the way of God in truth.	21 І ті спитали його «Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.
22 Is it lawful for us to give tribute to Caesar, or no?	22 Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні»
23 But he considering their guile, said to them: Why tempt you me?	23 Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них
24 Shew me a penny. Whose image and inscription hath it? They answering, said to him, Caesar's.	24 «Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис» Ті відповіли «Кесарів.»
25 And he said to them: Render therefore to Caesar the things that are Caesar's: and to God the things that are God's.	25 І він сказав їм «Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.»
26 And they could not reprehend his word before the people: and wondering at his answer, they held their peace.	26 І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.
27 And there came to him some of the Sadducees, who deny that there is any resurrection, and they asked him,	27 Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили
28 Saying: Master, Moses wrote unto us, If any man's brother die, having a wife, and he leave no children, that his brother should take her to wife, and raise up seed unto his brother.	28 й спитали його «Учителю, Мойсей приписав нам Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.
29 There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died without children.	29 Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.
30 And the next took her to wife, and he also died childless.	30 Потім другий,
31 And the third took her. And in like manner all the seven, and they left no children, and died.	31 і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.
32 Last of all the woman died also.	32 Врешті, померла й жінка.
33 In the resurrection therefore, whose wife of them shall she be? For all the seven had her to wife.	33 Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.»
34 And Jesus said to them: The children of this world marry, and are given in marriage:	34 Ісус відповів їм «Сини цього світу женяться і виходять заміж.
35 But they that shall be accounted worthy of that world, and of the resurrection from the dead, shall neither be married, nor take wives.	35 Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;
36 Neither can they die any more: for they are equal to the angels, and are the children of God, being the children of the resurrection.	36 бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння.
37 Now that the dead rise again, Moses also shewed, at the bush, when he called the Lord, The God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob;	37 А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.
38 For he is not the God of the dead, but of the living: for all live to him.	38 Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.»
39 And some of the scribes answering, said to him: Master, thou hast said well.	39 Деякі з книжників, озвавшися, заговорили «Учителю, ти добре сказав.»
40 And after that they durst not ask him any more questions.	40 І не насмілювались вони більше ні про що його питати.
41 But he said to them: How say they that Christ is the son of David?	41 І тоді він до них промовив «Як же це кажуть, що Христос син Давида
42 And David himself saith in the book of Psalms: The Lord said to my Lord, sit thou on my right hand,	42 Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить Господь сказав Владиці моєму Сиди праворуч мене,
43 Till I make thy enemies thy footstool.	43 поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.
44 David then calleth him Lord: and how is he his son?	44 Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином»
45 And in the hearing of all the people, he said to his disciples:	45 І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням «Остерігайтеся книжників,
46 Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love salutations in the marketplace, and the first chairs in the synagogues, and the chief rooms at feasts:	46 що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;
47 Who devour the houses of widows, feigning long prayer. These shall receive greater damnation.	47 що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду — вони приймуть строгіше осудження.»