Job 19

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Then Job answered , and said:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 How long do you afflict my soul, and break me in pieces with words?	2 «Докіль ви будете смутити мою душу, | промовами, мене пригноблювати?
3 Behold, these ten times you confound me, and are not ashamed to oppress me.	3 Оце вже десять раз мене ви образили, | і не стидаєтесь мене зневажати.
4 For if I have been ignorant, my ignorance shall be with me.	4 Коли я справді завинив, | то провина моя на мені зостанеться.
5 But you have set yourselves up against me, and reprove me with my reproaches.	5 Коли вам справді любо величатись надо мною | та закидати мені мою ганьбу,
6 At least now understand, that God hath not afflicted me with an equal judgment, and compassed me with his scourges.	6 то знайте, що Бог мене придавив, | обвів мене навколо сіткою своєю.
7 Behold I cry suffering violence, and no one will hear: I shall cry aloud, and there is none to judge.	7 Як закричу: Насилля! — ніхто не чує; | коли закличу — немає суду!
8 He hath hedged in my path round about, and I cannot pass, and in my way he hath set darkness.	8 Загородив мені дорогу, перейти не можу; | і на стежки мої поклав пітьму.
9 He hath stripped me of my glory, and hath taken the crown from my head.	9 Здер з мене мою славу, | вінець ізняв з голови у мене.
10 He hath destroyed me on every side, and I am lost, and he hath taken away my hope, as from a tree that is plucked up.	10 Руйнує мене навкруги, я пропадаю; | неначе дерево, надію в мене вириває.
11 His wrath is kindled against me, and he hath counted me as his enemy.	11 Палає гнівом проти мене, | за ворога собі вважає.
12 His troops have come together, and have made themselves a way by me, and have besieged my tabernacle round about.	12 Його загони купою прибули, | насипали дорогу проти мене | й облягли кругом намет мій.
13 He hath put my brethren far from me, and my acquaintance like strangers have departed from me.	13 Братів моїх він віддалив від мене, | і мої знайомі відчужилися від мене.
14 My kinsmen have forsaken me, and they that knew me, have forgotten me.	14
15 They that dwelt in my house, and my maidservants have counted me a stranger, and I have been like an alien in their eyes.	15 Мої домашні й мої слугині мене вважають за чужинця, | я зайдою в їхніх очах зробився.
16 I called my servant, and he gave me no answer, I entreated him with my own mouth.	16 Кличу мого слугу — не відповідає, | хоч я і власними устами його прошу.
17 My wife hath abhorred my breath, and I entreated the children of my womb.	17 Жінка моя гидує моїм подихом, | я став гидким синам мого лона,
18 Even fools despise me; and when I gone from them, they spoke against me.	18 а й малі діти мене зневажають. | Як підведусь, вони глузують з мене.
19 They that were sometime my counsellors, have abhorred me: and he whom I love most is turned against me.	19 Гордують мною усі мої найсердечніші друзі; | а ті, що я любив, обернулись проти мене.
20 The flesh being consumed. My bone hath cleaved to my skin, and nothing but lips are left about my teeth.	20 Тіло у мене згнило в моїй шкірі, | а кості мої вистають з-під шкіри, як зуби.
21 Have pity on me, have pity on me, at least you my friends, because the hand of the Lord hath touched me.	21 Змилуйтеся, змилуйтесь надо мною, мої друзі, | бо рука Божа мене доторкнулась!
22 Why do you persecute me as God, and glut yourselves with my flesh?	22 Чому, як Бог, женетеся за мною, | не насичуєтеся моїм тілом?
23 Who will grant me that my words may be written? Who will grant me that they may be marked down in a book?	23 О, якби мої слова були записані, | якби вони були вириті на міді!
24 With an iron pen and in a plate of lead, or else be graven with an instrument in flint stone.	24 Різцем залізним і олив’яним | видовбані у скелі повіки!
25 For I know that my Redeemer liveth, and in the last day I shall rise out of the earth.	25 Я знаю — Захисник мій живе, | і останнім він устане над порохом.
26 And I shall be clothed again with my skin, and in my flesh I will see my God.	26 Позбавлений навіть шкіри, я встану; | і в моїм тілі побачу Бога.
27 Whom I myself shall see, and my eyes shall behold, and not another: this my hope is laid up in my bosom.	27 Я сам його узрю, очі мої побачать, | а не хтось інший; | серце у мене в грудях ниє!
28 Why then do you say now: Let us persecute him, and let us find occasion of word against him?	28 Якщо ви мислите: За що б нам його переслідувати, | яку зачіпку знайти нам на нього? —
29 Flee then from the face of the sword, for the sword is the revenger of iniquities: and know ye that there is judgment.	29 то бійтеся меча для себе, | бо гнів проти провин палає, | щоб знали, що суд буде.»