Genesis 42

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And Jacob hearing that food was sold in Egypt, said to his sons: Why are ye careless?	1 І коли Яків довідався, що в Єгипті є хліб, каже до своїх синів: Чого перезираєтесь один з одним?
2 I have heard that wheat is sold in Egypt: go ye down, and buy us necessaries, that we may live, and not be consumed with want.	2 Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть там хліба, аби нам жити, а не повмирати.
3 So the ten brethren of Joseph went down, to buy corn in Egypt:	3 І вирушили десятеро братів Йосифа купити збіжжя в Єгипті.
4 Whilst Benjamin was kept at home by Jacob, who said to his brethren: Lest perhaps he take any harm in the journey.	4 Веніямина ж, Йосифового брата, Яків не пустив з його братами, казав бо сам до себе: щоб не сталася з ним, мовляв, якась знегода.
5 And they entered into the land of Egypt with others that went to buy. For the famine was in the land of Chanaan.	5 Між іншими, що приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голоднеча була в Ханаан-краю.
6 And Joseph was governor in the land of Egypt, and corn was sold by his direction to the people. And when his brethren had bowed down to him,	6 Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли отож Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.
7 And he knew them, he spoke as it were to strangers somewhat roughly, asking them: Whence came you? They answered: From the land of Chanaan, to buy necessaries of life.	7 Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко. Спитав їх: Звідкіля ви? А вони; З Ханаан-краю прийшли, купити хліба.
8 And though he knew his brethren, he was not known by them.	8 Йосиф пізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
9 And remembering the dreams, which formerly he had dreamed, he said to them: You are spies. You are come to view the weaker parts of the land.	9 І згадав він тоді сни, які йому снились, та й каже до них: Ви підглядачі! Прийшли ви розвідати, що безборонне в країні.
10 But they said: It is not so, my lord, but thy servants are come to buy food.	10 А вони відрекли: Ні, владико! Твої раби прийшли харчів купити.
11 We are all the sons of one man: we are come as peaceable men, neither do thy servants go about any evil.	11 Всі ми сини одного чоловіка, ми люди чесні; раби твої ми, а не підглядачі.
12 And he answered them: It is otherwise: you are come to consider the unfenced parts of this land.	12 Та він до них: Ні, каже, ви прийшли оглянути, що відкрите у країні.
13 But they said: We thy servants are twelve brethren, the sons of one man in the land of Chanaan: the youngest is with our father, the other is not living.	13 Вони ж відповіли: Дванадцять нас, твоїх рабів; ми сини одного батька в Ханаан-краю. Найменший тепер з батьком, а одного немає.
14 He saith: This is it that I said: You are spies.	14 А Йосиф до них і каже: Так воно є, як я сказав вам: ви підглядачі!
15 I shall now presently try what you are: by the health of Pharao you shall not depart hence, until your youngest brother come.	15 Ось тому перевіримо вас: як жив фараон, не вийти вам звідсіля, хіба що прийде сюди ваш найменший брат.
16 Send one of you to fetch him: and you shall be in prison, till what you have said be proved, whether it be true or false: or else by the health of Pharao you are spies.	16 Пошліть одного з вас, нехай він приведе брата, ви ж сидітимете в’язнями у темниці. Так випробуються ваші слова, чи вони правдиві. Як же ні, — жив фараон! — ви підглядачі.
17 So he put them in prison three days.	17 І посадив їх усіх на три дні в темницю.
18 And the third day he brought them out of prison, and said: Do as I have said, and you shall live: for I fear God.	18 На третій день, каже до них Йосиф: От що зробіть, — і залишетеся живими, бо ж я боюся Бога.
19 If you be peaceable men, let one of your brethren be bound in prison: and go ye your ways and carry the corn that you have bought, unto your houses.	19 Як ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в’язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували.
20 And bring your youngest brother to me, that I may find your words to be true, and you may not die. They did as he had said.	20 Та приведіть до мене вашого найменшого брата; тоді справдяться ваші слова, й ви не помрете. Вони так і зробили.
21 And they talked one to another: We deserve to suffer these things, because we have sinned against our brother, seeing the anguished of his soul, when he besought us, and we would not hear: therefore is this affliction come upon us.	21 Але заговорили вони один до одного: Направду провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав ласки в нас, а ми не послухали; тому й найшло на нас це нещастя.
22 And Ruben one of them, said: Did not I say to you: Do not sin against the boy: and you would not hear me? Behold his blood is required.	22 А Рувим відповів їм: Чи ж я вам не говорив: Не грішіть, кажу, проти дитини! Та ви не послухали. Ось тому й домагається (від нас) його крови.
23 And they knew not that Joseph understood, because he spoke to them by an interpreter.	23 Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо між ними був перекладач.
24 And he turned himself away a little while, and wept: and returning he spoke to them.	24 А він відвернувся від них і заплакав. Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув’язнити.
25 And taking Simeon, and binking him in their presence, he commanded his servants to fill their sacks with wheat, and to put every man's money again in their sacks, and to give them besides provisions for the way: and they did so.	25 По тому наказав Йосиф наповнити їхні лантухи збіжжям і повернути кожному в мішок їхні гроші та й дати їм ще харчів на дорогу. Так і зроблено.
26 But they having loaded their asses with the corn, went their way.	26 І нав’ючивши своїх ослів збіжжям, відійшли звідти.
27 And one of them opening his sack, to give his beast provender in the inn, saw the money in the sack's mouth;	27 Коли ж один (із них) на ночівлі розв’язав свій мішок, щоб всипати ослові корму, побачив свої гроші в мішку зверха;
28 And said to his brethren: My money is given me again, hehold it is in the sack. And thye were astonished, and troubled, and said to one another: What is this that God hath done unto us?	28 тож каже він до своїх братів: Звернули мої гроші, й вони навіть у моєму мішку! Серце в них охляло, й вони, тремтівши, говорили один до одного: Що це Бог учинив нам?
29 And they came to Jacob their father in the land of Chanaan, and they told him all things that had befallen them, saying:	29 Прибули вони до Якова, свого батька, в Ханаан-край, і оповіли йому все, що спіткало їх, кажучи:
30 The lord of the land spoke roughly to us, and took us to be spies of the country.	30 Промовляв до нас той чоловік, господар цього краю, шорстко та й узяв нас за підглядачів у краю.
31 And we answered him: We are peaceable men, and we mean no plot.	31 Але ми казали йому: Ми чесні люди, ми не підглядачі.
32 We are twelve brethren born of one father: one is not living, the youngest is with our father in the land of Chanaan.	32 Нас дванадцятеро братів, синів нашого батька; одного нема, а найменший тепер з нашим батьком у Ханаан-краю.
33 And he said to us: Hereby shall I know that you are peaceable men: Leave one of your brethren with me, and take ye necessary provision for your houses, and go your ways.	33 Але той чоловік, господар краю, відповів нам: От по чому я знатиму, що ви чесні: зоставте одного з ваших братів у мене, візьміть для ваших голодних родин збіжжя та й рушайте.
34 And bring your youngest brother to me, that I may know you are not spies: and you may receive this man again, that is kept in prison: and afterwards may have leave to buy what you will.	34 І приведіть вашого найменшого брата до мене; тоді я знатиму, що ви не підглядачі, а чесні люди. Тоді й віддам вам брата вашого, й будете приходити в цей край.
35 When they had told this, they poured out their corn and every man found his money tied in the mouth of his sack: and all being astonished together,	35 Та коли вони заходилися випорожнювати свої лантухи, аж тут торбинка кожного з грішми була в його мішку. Як же побачили вони й їх батько гаманці з грішми, то налякалися.
36 Their father Jacob said: You have made me to be without children: Joseph is not living, Simeon is kept in bonds, and Benjamin you will take away: all these evils are fallen upon me.	36 Тоді каже до них Яків, їхній батько: Ви робите мене бездітним. Немає Йосифа й немає Симеона, ще й Веніямина хочете забрати. Все падає на мене!
37 And Ruben answered him: Kill my two sons if I bring him not again to thee: deliver him unto my hand, and I will restore him to thee.	37 Тоді промовив Рувим до свого батька: Вбий, каже, двох моїх синів, як не приведу його (Веніямина) назад до тебе! Вручи його мені, і я поверну його назад тобі.
38 But he said: My son shall not go down with you: his brother is dead, and he is left alone: if any mischief befall him in the land to which you go, you will bring down my gray hairs with sorrow to hell.	38 Та той промовив: Не піде мій син з вами, бож брат його вмер і він сам зостався. Як скоїться й з ним якесь лихо в дорозі, в яку пускаєтесь, то смутком зведете мене, сивоголового, до Шеолу.