Knjiga Sirahova 23

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Gospodine, Oče i vladaru života moga, ne prepusti me ćudi njihovoj, ne dopusti da propadnem zbog njih.	1 Господи, Отче й Владико життя мого, не залиш мене їхньому замислові, не допусти, щоб я з-за них упав.
2 Tko će biti bič mislima mojim i stega mudrosti srcu mojem, nemilosrdan prestupcima mojim i nepopustljiv grijesima mojim,	2 Хто бо думки мої батогом приборкає, а серце моє — повчанням мудрости, щоб не щадити мене у моїм невігластві та й щоб не пропустити їхніх гріхів,
3 da ne uzobiluju pogreške moje i ne namnože se moji grijesi; da ne padnem naočigled protivnika svojih i da neprijatelj moj ne likuje nada mnom?	3 щоб мої помилки не були побільшені, щоб мої гріхи не були помножені, щоб я не впав перед моїми ворогами й щоб не зловтішався мій ворог надо мною.
4 Gospode, Oče i Bože života moga, ne daj mi oči ohole,	4 Господи, Отче й Боже життя мого, не допусти, щоб зір мій був гордовитий,
5 odvrati požudu od mene,	5 і лихе пожадання відверни від мене!
6 ne daj da podlegnem nasladi i pohoti, ne prepusti me besramnim željama.	6 Змисловість і розпуста хай не володіють мною, не видавай мене сороміцьким пожаданням!
7 Čujte, djeco, pouku za usta: tko se nje drži neće zalutati.	7 З уст повчання слухайте, діти! Хто їх берегтиме, той не пропаде.
8 Grešnik pada u zamku zbog vlastitih usana, o njih se spotiče i svadljivac i oholica.	8 Грішника впіймають власні уста, обмовник і гордий з-за них упадуть.
9 Ne privikavaj usta svoja na prisege i ne navikavaj se izgovarati ime Svetoga.	9 Уст не призвичаюй твоїх до клятви, не звикай бо клястись ім’ям Святого.
10 Jer kao što rob pod neprestanim nadzorom ne ostaje bez modrica, tako i tko uvijek priseže i zaziva ime Božje neće izmaći grijehu.	10 Бо як слуга, допитуваний стало, прутів при тому не уникає, так і той, хто кленеться ім’ям Господа постійно, чистим від гріха не залишиться.
11 Čovjek koji mnogo priseže pun je zloće i bič ne odstupa od kuće njegove. Ako pogriješi, grijeh mu njegov ostaje; a ako se na to ne obazire, griješi dvostruko. Ako se prisegne krivo, neće mu se oprostiti i kuća će mu biti puna nevolje.	11 Хто на клятви щедрий, сповниться беззаконням, і ніколи бич його дому не покине. Завинить, гріх його буде на ньому, а не вважатиме, то згрішить він подвійно. Нещиро поклянеться — не буде виправданий, а й хата його сповниться злиднів.
12 Postoji govor koji zaslužuje smrt, i ne bilo ga u baštini Jakovljevoj! Sve to nek’ je daleko od ljudi pobožnih, da se ne valjaju u grijesima.	12 Буває бесіда, що до смерти провадить, — нехай її не буде у спадщині Якова! Таке від благочесних далеким буде, і вони у гріхах не будуть валятися.
13 Ne privikavaj usta gnusnoj neuljudnosti jer se u njoj nalazi riječ grijeha.	13 Не призвичаюй уст до грубої нечемности, бо саме тут і грішне слово.
14 Kad si među velikašima, sjeti se oca i majke svoje, da se ne zaboraviš pred njima, i da se ne ponašaš kao luđak i ne zažališ što si se rodio i ne prokuneš i dan svojeg rođenja.	14 Про батька-матір своїх згадай, коли між вельможами будеш сидіти, щоб перед ними ти на оці мав їх, щоб не поводився ти, мов той дурень, — щоб не побажав ти радше не народитись та й не лихословив день твоїх народин.
15 Tko se naviknuo na sramotne riječi neće se popraviti svega vijeka svoga.	15 Людина, що звикла робити закиди, вік свій увесь від того не виправиться.
16 Dvije vrste ljudi umnažaju grijehe, a treća navlači na se srdžbu:	16 Два роди (людей) гріхи помножують, а третій (на себе) гнів накликає:
17 žarka strast što kao oganj žeže ne stišava se dok se ne ugasi; čovjek pohotan na vlastito tijelo: on ne prestaje dok ga vatra ne sažeže. Bludniku je svaka hrana slatka i on se ne smiruje sve do smrti.	17 пристрасть, мов жар палкий, гаряча, — вона не погасне, аж поки не зникне; чоловік, що нечистий власним тілом, — він не спочине, аж вогонь його спалить, — бо безстидний смакує від кожного хліба, тож не заспокоїться до самої смерти;
18 Čovjek koji čini preljub na postelji svojoj i govori u sebi: »Tko me vidi? Tama je oko mene i zidovi me kriju, nitko me ne vidi, čemu se bojati? Grijeha se mojih neće sjetiti Svevišnji!« –	18 чоловік, що грішить супроти власного ложа, — він каже сам до себе: «Хто бо мене бачить? Темнота круг мене й стіни мене закривають, мене ніхто не бачить, — то чого мав би боятись? Всевишній гріхів моїх не згадає»,
19 takav se boji samo ljudskih očiju, a ne shvaća kako su oči Gospodnje deset tisuća puta od sunca svjetlije i paze na sve putove ljudske i motre i najskrivenije zakutke.	19 а боїться ж бо він лиш людських очей і не знає того, що Господні очі, тисячекротно світліші від сонця, за всіма дорогами людськими наглядають та й промикаються в таємні закутини.
20 Njemu je sve to poznato bilo prije nego je stvoreno, a tako i sada kada je sve dovršeno.	20 Ще перед сотворенням було йому все знане, а вже ж і тоді, коли воно — довершене.
21 Takva će čovjeka na ulicama grada stići kazna, uhvatit će ga gdje i ne sluti.	21 Тож такого серед майдану міського скарають, і впіймають якраз там, де він і не сподівався.
22 Tako je i ženi koja je nevjerna mužu svojemu i rađa mu baštinika s tuđincem.	22 А так і з жінкою, що покинула чоловіка й придбала спадкоємця від іншого:
23 Jer je, prvo, prezrela zakon Svevišnjega, i drugo: ogriješila se o muža svog, i treće: preljubom se ukaljala i začela djecu s tuđim mužem.	23 перше бо — законові Всевишнього не корилась, потім — чоловікові кривду заподіяла, а по-третє — вона перелюбом осквернилась і дітей привела від іншого чоловіка.
24 Takva će biti izvedena pred zbor narodni i djecu će joj pregledati.	24 Тож і таку бо виведуть перед громаду, і дітей її як слід розслідять:
25 Djeca joj neće pustiti korijenja niti će joj grane ploda donijeti.	25 і діти її не закоріняться, не принесе плодів її віття.
26 Ostavit će proklet spomen o sebi, i njezina se sramota neće nikad izbrisati.	26 Спомин про себе вона лишить на прокляття, і ганьба її не зітреться ніколи, —
27 I priznat će svi oni koji ostanu iza nje da nema ništa bolje od straha Gospodnjeg, nema ništa slađe no vršiti zapovijedi Gospodnje.	27 і ті довідаються, що потім прийдуть, що немає нічого над острах Господній — нічого солодшого над зберігання Господніх заповідей.