Ijob 31

EINHEITSUBERSETZUNG BIBEL	Біблія
1 Einen Bund schloss ich mit meinen Augen, nie eine Jungfrau lüstern anzusehen.	1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!
2 Was wäre sonst mein Teil von Gott dort oben, mein Erbe vom Allmächtigen in der Höhe?	2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?
3 Ist nicht Verderben dem Frevler bestimmt und Missgeschick den Übeltätern?	3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?
4 Sieht er denn meine Wege nicht, zählt er nicht alle meine Schritte?	4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
5 Wenn ich in Falschheit einherging, wenn zum Betrug mein Fuß eilte,	5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?
6 dann wäge Gott mich auf gerechter Waage, so wird er meine Unschuld anerkennen.	6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!
7 Wenn mein Schritt vom Wege wich, mein Herz meinen Augen folgte, an meinen Händen Makel klebte,	7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,
8 dann esse ein anderer, was ich säe, entwurzelt werde, was mir sprosst.	8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
9 Wenn sich mein Herz von einer Frau betören ließ und ich an der Tür meines Nachbarn lauerte,	9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —
10 dann mahle meine Frau einem andern und andere sollen sich beugen über sie.	10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!
11 Denn das wäre eine Schandtat und ein Verbrechen, von Richtern zu strafen.	11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,
12 Denn das wäre Feuer, das zum Abgrund frisst und meine ganze Habe entwurzelt.	12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.
13 Wenn ich das Recht meines Knechts missachtet und das meiner Magd im Streit mit mir,	13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,
14 was könnt ich tun, wenn Gott sich erhöbe, was ihm entgegnen, wenn er mich prüfte?	14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?
15 Hat nicht mein Schöpfer auch ihn im Mutterleib geschaffen, hat nicht der Eine uns im Mutterschoß gebildet?	15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
16 Wenn ich der Armen Wunsch versagte, verschmachten ließ der Witwe Augen,	16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?
17 wenn ganz allein ich meinen Bissen aß, das Waisenkind aber nicht davon aß -	17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?
18 von Jugend an hat wie ein Vater er mich großgezogen, vom Mutterschoß an mich geleitet -,	18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!
19 wenn ich den Verlorenen sah ohne Kleid und ohne Decke den Verarmten,	19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,
20 wenn nicht seine Lenden mir dankten, er nicht von der Schur meiner Lämmer sich wärmte,	20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
21 wenn meine Hand der Waise drohte, weil ich am Tor Helfer für mich sah,	21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —
22 dann falle die Schulter mir vom Nacken, breche der Arm mir aus dem Gelenk.	22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!
23 Ja, Schrecken träfe mich, Gottes Verderben, vor seiner Hoheit hielte ich nicht stand.	23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!
24 Wenn ich auf Gold meine Hoffnung setzte, zum Feingold sprach: Du meine Zuversicht!,	24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,
25 wenn ich mich freute, dass groß mein Vermögen, dass viel erreicht hat meine Hand,	25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,
26 wenn ich die leuchtende Sonne sah, wie sie strahlte, den Mond, wie er herrlich dahinzog,	26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,
27 wenn heimlich sich mein Herz betören ließ und meine Hand dem Mund zum Kuss sich bot,	27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —
28 auch das wäre ein Verbrechen, vom Richter zu strafen, denn Gott da droben hätte ich verleugnet.	28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.
29 Wenn ich am Unglück meines Feinds mich freute und triumphierte, dass Unheil ihn traf -	29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —
30 habe ich doch meinem Mund zu sündigen verboten, sein Leben mit Fluch zu verwünschen.	30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?
31 Wenn meine Zeltgenossen nicht gestanden: Wer wurde von seinem Fleisch nicht gesättigt?	31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?
32 Kein Fremder musste draußen übernachten, dem Wanderer tat meine Tür ich auf.	32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.
33 Wenn ich nach Menschenart meine Frevel verhehlte, meine Schuld verbarg in meiner Brust,	33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,
34 weil ich die große Menge scheute und die Verachtung der Sippen mich schreckte, so schwiege ich still und ginge nicht zur Tür hinaus.	34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
35 Gäbe es doch einen, der mich hört. Das ist mein Begehr, dass der Allmächtige mir Antwort gibt: Hier ist das Schriftstück, das mein Gegner geschrieben.	35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
36 Auf meine Schulter wollte ich es heben, als Kranz es um den Kopf mir winden.	36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.
37 Ich täte die Zahl meiner Schritte ihm kund, ich nahte mich ihm wie ein Fürst.	37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!
38 Wenn über mich mein Acker schrie, seine Furchen miteinander weinten,	38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,
39 wenn seinen Ertrag ich verzehrte, ohne zu bezahlen, das Verlangen seines Herrn ich unerfüllt ließ,	39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —
40 sollen Dornen wachsen statt Weizen, statt Gerste stinkendes Kraut. Zu Ende sind die Worte Ijobs.	40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»