Ioannes 6

VULGATA	Біблія
1 Post hæc abiit Jesus trans mare Galilææ, quod est Tiberiadis :	1 По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
2 et sequebatur eum multitudo magna, quia videbant signa quæ faciebat super his qui infirmabantur.	2 І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
3 Subiit ergo in montem Jesus et ibi sedebat cum discipulis suis.	3 Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
4 Erat autem proximum Pascha dies festus Judæorum.	4 А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського.
5 Cum sublevasset ergo oculos Jesus, et vidisset quia multitudo maxima venit ad eum, dixit ad Philippum : Unde ememus panes, ut manducent hi ?	5 Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
6 Hoc autem dicebat tentans eum : ipse enim sciebat quid esset facturus.	6 Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
7 Respondit ei Philippus : Ducentorum denariorum panes non sufficiunt eis, ut unusquisque modicum quid accipiat.	7 Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
8 Dicit ei unus ex discipulis ejus, Andreas, frater Simonis Petri :	8 Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
9 Est puer unus hic qui habet quinque panes hordeaceos et duos pisces : sed hæc quid sunt inter tantos ?	9 «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
10 Dixit ergo Jesus : Facite homines discumbere. Erat autem fœnum multum in loco. Discubuerunt ergo viri, numero quasi quinque millia.	10 І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п’ять.
11 Accepit ergo Jesus panes : et cum gratias egisset, distribuit discumbentibus : similiter et ex piscibus quantum volebant.	11 І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
12 Ut autem impleti sunt, dixit discipulis suis : Colligite quæ superaverunt fragmenta, ne pereant.	12 Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
13 Collegerunt ergo, et impleverunt duodecim cophinos fragmentorum ex quinque panibus hordeaceis, quæ superfuerunt his qui manducaverant.	13 Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
14 Illi ergo homines cum vidissent quod Jesus fecerat signum, dicebant : Quia hic est vere propheta, qui venturus est in mundum.	14 Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
15 Jesus ergo cum cognovisset quia venturi essent ut raperent eum, et facerent eum regem, fugit iterum in montem ipse solus.	15 І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.
16 Ut autem sero factum est, descenderunt discipuli ejus ad mare.	16 Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
17 Et cum ascendissent navim, venerunt trans mare in Capharnaum : et tenebræ jam factæ erant et non venerat ad eos Jesus.	17 і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
18 Mare autem, vento magno flante, exsurgebat.	18 І схвилювалося море від великого вітровію.
19 Cum remigassent ergo quasi stadia viginti quinque aut triginta, vident Jesum ambulantem supra mare, et proximum navi fieri, et timuerunt.	19 Пропливли вони з двадцять п’ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.
20 Ille autem dicit eis : Ego sum, nolite timere.	20 А він же до них: «Це я, не лякайтесь!»
21 Voluerunt ergo accipere eum in navim et statim navis fuit ad terram, in quam ibant.	21 І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
22 Altera die, turba, quæ stabat trans mare, vidit quia navicula alia non erat ibi nisi una, et quia non introisset cum discipulis suis Jesus in navim, sed soli discipuli ejus abiissent :	22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
23 aliæ vero supervenerunt naves a Tiberiade juxta locum ubi manducaverant panem, gratias agente Domino.	23 Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
24 Cum ergo vidisset turba quia Jesus non esset ibi, neque discipuli ejus, ascenderunt in naviculas, et venerunt Capharnaum quærentes Jesum.	24 Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
25 Et cum invenissent eum trans mare, dixerunt ei : Rabbi, quando huc venisti ?	25 Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
26 Respondit eis Jesus, et dixit : Amen, amen dico vobis : quæritis me non quia vidistis signa, sed quia manducastis ex panibus et saturati estis.	26 А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
27 Operamini non cibum, qui perit, sed qui permanet in vitam æternam, quem Filius hominis dabit vobis. Hunc enim Pater signavit Deus.	27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — я
28 Dixerunt ergo ad eum : Quid faciemus ut operemur opera Dei ?	28 Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
29 Respondit Jesus, et dixit eis : Hoc est opus Dei, ut credatis in eum quem misit ille.	29 А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»
30 Dixerunt ergo ei : Quod ergo tu facis signum ut videamus et credamus tibi ? quid operaris ?	30 Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
31 Patres nostri manducaverunt manna in deserto, sicut scriptum est : Panem de cælo dedit eis manducare.	31 Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
32 Dixit ergo eis Jesus : Amen, amen dico vobis : non Moyses dedit vobis panem de cælo, sed Pater meus dat vobis panem de cælo verum.	32 Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
33 Panis enim Dei est, qui de cælo descendit, et dat vitam mundo.	33 Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
34 Dixerunt ergo ad eum : Domine, semper da nobis panem hunc.	34 Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
35 Dixit autem eis Jesus : Ego sum panis vitæ : qui venit ad me, non esuriet, et qui credit in me, non sitiet umquam.	35 Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.
36 Sed dixi vobis quia et vidistis me, et non creditis.	36 Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
37 Omne quod dat mihi Pater, ad me veniet : et eum qui venit ad me, non ejiciam foras :	37 Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
38 quia descendi de cælo, non ut faciam voluntatem meam, sed voluntatem ejus qui misit me.	38 бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
39 Hæc est autem voluntas ejus qui misit me, Patris : ut omne quod dedit mihi, non perdam ex eo, sed resuscitem illud in novissimo die.	39 Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
40 Hæc est autem voluntas Patris mei, qui misit me : ut omnis qui videt Filium et credit in eum, habeat vitam æternam, et ego resuscitabo eum in novissimo die.	40 Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
41 Murmurabant ergo Judæi de illo, quia dixisset : Ego sum panis vivus, qui de cælo descendi,	41 І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
42 et dicebant : Nonne hic est Jesus filius Joseph, cujus nos novimus patrem et matrem ? quomodo ergo dicit hic : Quia de cælo descendi ?	42 і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
43 Respondit ergo Jesus, et dixit eis : Nolite murmurare in invicem :	43 А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
44 nemo potest venire ad me, nisi Pater, qui misit me, traxerit eum ; et ego resuscitabo eum in novissimo die.	44 Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.
45 Est scriptum in prophetis : Et erunt omnes docibiles Dei. Omnis qui audivit a Patre, et didicit, venit ad me.	45 Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
46 Non quia Patrem vidit quisquam, nisi is, qui est a Deo, hic vidit Patrem.	46 Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
47 Amen, amen dico vobis : qui credit in me, habet vitam æternam.	47 Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
48 Ego sum panis vitæ.	48 Я — хліб життя.
49 Patres vestri manducaverunt manna in deserto, et mortui sunt.	49 Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.
50 Hic est panis de cælo descendens : ut si quis ex ipso manducaverit, non moriatur.	50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
51 Ego sum panis vivus, qui de cælo descendi.	51 Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»
52 Si quis manducaverit ex hoc pane, vivet in æternum : et panis quem ego dabo, caro mea est pro mundi vita.	52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
53 Litigabant ergo Judæi ad invicem, dicentes : Quomodo potest hic nobis carnem suam dare ad manducandum ?	53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
54 Dixit ergo eis Jesus : Amen, amen dico vobis : nisi manducaveritis carnem Filii hominis, et biberitis ejus sanguinem, non habebitis vitam in vobis.	54 Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
55 Qui manducat meam carnem, et bibit meum sanguinem, habet vitam æternam : et ego resuscitabo eum in novissimo die.	55 Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.
56 Caro enim mea vere est cibus : et sanguis meus, vere est potus ;	56 Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я — в ньому.
57 qui manducat meam carnem et bibit meum sanguinem, in me manet, et ego in illo.	57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
58 Sicut misit me vivens Pater, et ego vivo propter Patrem : et qui manducat me, et ipse vivet propter me.	58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
59 Hic est panis qui de cælo descendit. Non sicut manducaverunt patres vestri manna, et mortui sunt. Qui manducat hunc panem, vivet in æternum.	59 Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
60 Hæc dixit in synagoga docens, in Capharnaum.	60 Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
61 Multi ergo audientes ex discipulis ejus, dixerunt : Durus est hic sermo, et quis potest eum audire ?	61 Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
62 Sciens autem Jesus apud semetipsum quia murmurarent de hoc discipuli ejus, dixit eis : Hoc vos scandalizat ?	62 А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?
63 si ergo videritis Filium hominis ascendentem ubi erat prius ?	63 Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
64 Spiritus est qui vivificat : caro non prodest quidquam : verba quæ ego locutus sum vobis, spiritus et vita sunt.	64 Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
65 Sed sunt quidam ex vobis qui non credunt. Sciebat enim ab initio Jesus qui essent non credentes, et quis traditurus esset eum.	65 Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
66 Et dicebat : Propterea dixi vobis, quia nemo potest venire ad me, nisi fuerit ei datum a Patre meo.	66 Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
67 Ex hoc multi discipulorum ejus abierunt retro : et jam non cum illo ambulabant.	67 Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
68 Dixit ergo Jesus ad duodecim : Numquid et vos vultis abire ?	68 Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!
69 Respondit ergo ei Simon Petrus : Domine, ad quem ibimus ? verba vitæ æternæ habes :	69 Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»
70 et nos credidimus, et cognovimus quia tu es Christus Filius Dei.	70 70 Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»
71 Respondit eis Jesus : Nonne ego vos duodecim elegi : et ex vobis unus diabolus est ?	71 А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, — той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити.
72 Dicebat autem Judam Simonis Iscariotem : hic enim erat traditurus eum, cum esset unus ex duodecim.