| 1 Велике завдання припало для кожного, і важке ярмо на дітях Адама, — і то вже від дня виходу з материнського лона аж до дня, як повертається до спільної всім неньки. |
| 2 Їхні думки, сердешний страх — міркування про майбутнє, про смерти день. |
| 3 Від того, хто сидить на престолі у славі, до того, хто, впокорений, у поросі й попелі; |
| 4 від того, хто носить багряницю й вінець, до того, хто вгортається у грубу тканину, — скрізь лють і заздрощі, замішання й неспокій, страх супроти смерти, пересердя і сварка. |
| 5 А під час відпочинку на постельному ложі — сон уночі лише думку заколочує. |
| 6 Трохи відпочивши, або й зовсім ні, у сні від того втомлений, мов удень на варті, бентежений маривом серця свого, — неначе б він утікав від битви. |
| 7 У хвилину ж, коли мав рятуватись, — пробудився та й чудується, що не було чого страхатися! |
| 8 Для кожного створіння, від людини аж до скотини, а для грішників ще всемеро більш оте: |
| 9 смерть і кров, чвари і меч, злидні та голод, утиски й бич. |
| 10 Усе те створилося для беззаконних, а через них стався й потоп. |
| 11 Усе, що з землі, знов піде в землю, а те, що з води, повернеться в море. |
| 12 Усяке підкупство й несправедливість ізникнуть, вірність же буде стояти повіки. |
| 13 Багатства неправедних, наче пічка, щезнуть, мов сильний грому удар, що гуркотить під час зливи. |
| 14 Поки руки взнесені, інші радіють, та уготований цілковитий загин переступцям: |
| 15 нащадки безбожних віття не пустять, нечестивця коріння — на голій скелі, |
| 16 мов тростина при водах на березі річки, що раніш від іншої вирвана буде. |
| 17 Ласка, то щось, мов рай благословенний, і добродійство перебуває повіки. |
| 18 Життя самодостатнього й роботящого — солодке, та над одним і другим — скарбу знахідник. |
| 19 Діти й будова міст ім’я увічнюють, але понад те — винайдена мудрість; стада й засіви надають поваги, та понад цим і тим — жінка бездоганна. |
| 20 Вино та музика серце звеселяють, та понад одним і другим — любов до мудрости. |
| 21 Сопілка й гарфа спів умилозвучують, та над одним і другим — любий голос. |
| 22 Ласкавість і краса радують око, та над цим і тим — зеленая нива. |
| 23 Час до часу стрічаються друг і товариш, та над цим і тим — жінка з чоловіком. |
| 24 За години скрути брати й помічники, та понад цих і тих рятує — добродійство. |
| 25 Золото й срібло скріплюють ноги, та понад це і те ціниться добра рада. |
| 26 Багатство й сила додають відваги, та понад це і те — страх Господній: як є страх Господній, то нічого не бракує — з ним не треба й допомоги шукати! |
| 27 Острах Господній — наче рай благословенний, він краще захищає, ніж слава сама. |
| 28 Сину, не живи жебрацьким життям: як жебрати вже, то краще померти. |
| 29 Той, хто заглядається на чужу трапезу, живе життям, що не є життям: чужими стравами себе він осквернює — розумний і освічений того вистерігається. |
| 30 Устам безстидного жебрати приємно, та в нутрі його все ж вогонь займеться. |