| 1 وقال لهم ايضا مثلا في انه ينبغي ان يصلّى كل حين ولا يمل | 1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом. |
| 2 قائلا. كان في مدينة قاض لا يخاف الله ولا يهاب انسانا. | 2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився. |
| 3 وكان في تلك المدينة ارملة. وكانت تأتي اليه قائلة انصفني من خصمي. | 3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника! |
| 4 وكان لا يشاء الى زمان. ولكن بعد ذلك قال في نفسه وان كنت لا اخاف الله ولا اهاب انسانا | 4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся, |
| 5 فاني لاجل ان هذه الارملة تزعجني انصفها لئلا تأتي دائما فتقمعني. | 5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.» |
| 6 وقال الرب اسمعوا ما يقول قاضي الظلم. | 6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже! |
| 7 أفلا ينصف الله مختاريه الصارخين اليه نهارا وليلا وهو متمهل عليهم. | 7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них |
| 8 اقول لكم انه ينصفهم سريعا. ولكن متى جاء ابن الانسان ألعله يجد الايمان على الارض | 8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру» |
| 9 وقال لقوم واثقين بانفسهم انهم ابرار ويحتقرون الآخرين هذا المثل. | 9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу |
| 10 انسانان صعدا الى الهيكل ليصلّيا واحد فريسي والآخر عشار. | 10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар. |
| 11 اما الفريسي فوقف يصلّي في نفسه هكذا. اللهم انا اشكرك اني لست مثل باقي الناس الخاطفين الظالمين الزناة ولا مثل هذا العشار. | 11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар. |
| 12 اصوم مرتين في الاسبوع واعشر كل ما اقتنيه. | 12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. |
| 13 واما العشار فوقف من بعيد لا يشاء ان يرفع عينيه نحو السماء. بل قرع على صدره قائلا اللهم ارحمني انا الخاطئ. | 13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним! |
| 14 اقول لكم ان هذا نزل الى بيته مبررا دون ذاك. لان كل من يرفع نفسه يتضع ومن يضع نفسه يرتفع | 14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.» |
| 15 فقدّموا اليه الاطفال ايضا ليلمسهم فلما رآهم التلاميذ انتهروهم. | 15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли. |
| 16 اما يسوع فدعاهم وقال دعوا الاولاد يأتون اليّ ولا تمنعوهم لان لمثل هؤلاء ملكوت الله. | 16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже. |
| 17 الحق اقول لكم من لا يقبل ملكوت الله مثل ولد فلن يدخله | 17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.» |
| 18 وسأله رئيس قائلا ايها المعلّم الصالح ماذا اعمل لأرث الحياة الابدية. | 18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне» |
| 19 فقال له يسوع لماذا تدعوني صالحا. ليس احد صالحا الا واحد وهو الله. | 19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог. |
| 20 انت تعرف الوصايا. لا تزن. لا تقتل. لا تسرق. لا تشهد بالزور. اكرم اباك وامك. | 20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.» |
| 21 فقال هذه كلها حفظتها منذ حداثتي. | 21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.» |
| 22 فلما سمع يسوع ذلك قال له يعوزك ايضا شيء. بع كل مالك ووزع على الفقراء فيكون لك كنز في السماء وتعال اتبعني. | 22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.» |
| 23 فلما سمع ذلك حزن لانه كان غنيا جدا. | 23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. |
| 24 فلما رآه يسوع قد حزن قال ما اعسر دخول ذوي الاموال الى ملكوت الله. | 24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! |
| 25 لان دخول جمل من ثقب ابرة ايسر من ان يدخل غني الى ملكوت الله. | 25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.» |
| 26 فقال الذين سمعوا فمن يستطيع ان يخلص. | 26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися» |
| 27 فقال غير المستطاع عند الناس مستطاع عند الله | 27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.» |
| 28 فقال بطرس ها نحن قد تركنا كل شيء وتبعناك. | 28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.» |
| 29 فقال لهم الحق اقول لكم ان ليس احدا ترك بيتا او والدين او اخوة او امرأة او اولادا من اجل ملكوت الله. | 29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, |
| 30 الا ويأخذ في هذا الزمان اضعافا كثيرة وفي الدهر الآتي الحياة الابدية | 30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше |
| 31 واخذ الاثني عشر وقال لهم ها نحن صاعدون الى اورشليم وسيتم كل ما هو مكتوب بالانبياء عن ابن الانسان. | 31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться. |
| 32 لانه يسلم الى الامم ويستهزأ به ويشتم ويتفل عليه | 32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, |
| 33 ويجلدونه ويقتلونه وفي اليوم الثالث يقوم. | 33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.» |
| 34 واما هم فلم يفهموا من ذلك شيئا وكان هذا الأمر مخفى عنهم ولم يعلموا ما قيل | 34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив. |
| 35 ولما اقترب من اريحا كان اعمى جالسا على الطريق يستعطي. | 35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині. |
| 36 فلما سمع الجمع مجتازا سأل ما عسى ان يكون هذا. | 36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути. |
| 37 فاخبروه ان يسوع الناصري مجتاز. | 37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить. |
| 38 فصرخ قائلا يا يسوع ابن داود ارحمني. | 38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» |
| 39 فانتهره المتقدمون ليسكت. اما هو فصرخ اكثر كثيرا يا ابن داود ارحمني. | 39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» |
| 40 فوقف يسوع وامر ان يقدم اليه. ولما اقترب سأله | 40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав |
| 41 قائلا ماذا تريد ان افعل بك. فقال يا سيد ان ابصر. | 41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!» |
| 42 فقال له يسوع ابصر. ايمانك قد شفاك. | 42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.» |
| 43 وفي الحال ابصر وتبعه وهو يمجد الله. وجميع الشعب اذ رأوا سبحوا الله | 43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові. |
