Primo libro delle Cronache 25

BIBBIA RICCIOTTI	Біблія
1 - Adunque Davide e i capi dell'armata misero a parte per il servizio i figli di Asaf, di Eman e di Iditun, affinchè cantassero profezie con le cetre, coi salteri e coi cembali e servissero secondo il loro numero nell'ufficio loro assegnato.	1 Тим часом Самуїл помер, і всі ізраїльтяни зібрались і оплакували його й поховали його в його домі в Рамі. А Давид зібрався та й пішов у Паран-пустиню.
2 Dei figli di Asaf: Zaccur, Josef, Natania, Asarela, figliuoli di Asaf, sotto la direzione di Asaf che cantava profezie accanto al re.	2 Був же в Маоні чоловік, а майно його було в Кармелі. Чоловік той був вельми багатий: мав три тисячі овець і тисячу кіз, і саме тоді він клопотався стриженням овець у Кармелі.
3 Quanto a Iditun, i figliuoli di Iditun erano questi sei: Godolia, Sori, Jeseia, [Semei], Asabia, Matatia, sotto la direzione del padre loro Iditun, il quale cantava profezie colla cetra alla testa di coloro che esaltavano e lodavano il Signore.	3 На ім’я ж був той чоловік Навал, а ймення його жінки — Авігайла. Була ж це жінка з добрим розумом і з виду гарна, а чоловік був шорсткий і злющий. Він був калевій.
4 Quanto a Eman, i figliuoli di Eman erano: Bocciau, Mataniau, Oziel, Subuel, Jerimot, Anania, Anani, Eliata, Geddelti, Romemtiezer, Jesbacassa, Melloti, Otir, Maaziot.	4 Почувши Давид у пустині, до Навал стриже вівці,
5 Tutti costoro erano figli di Eman, veggente del re, per rivelare le parole di Dio e per esaltare la sua potenza. Il Signore diede a Eman quattordici figli e tre figlie.	5 послав десяток молодців і сказав їм: «Ідіть у Кармель, удайтесь до Навала, поздоровіть його від мене,
6 Tutti questi stavano sotto la direzione del loro padre, cioè Asaf, Iditun e Eman, per cantare nel tempio del Signore ed erano assegnati chi a sonare i cembali, chi i salteri, chi le cetre per il servizio della casa di Dio accanto al re.	6 і промовте так до мого брата: Мир тобі, твоєму домові й усьому твоєму.
7 Essi erano in numero di duecentoottantotto, compresi i loro fratelli che insegnavano i cantici del Signore ed eran tutti maestri.	7 Почув я, що стрижуть овець у тебе. Вівчарі твої були з нами, і ми їх не чіпали й нічого в них не пропало за ввесь той час, коли вони були в Кармелі.
8 Essi tirarono a sorte secondo i loro ordini senza riguardo a grandi o piccoli, a sapienti o ignoranti.	8 Спитай твоїх слуг і вони тобі скажуть. Нехай же оці молодці знайдуть ласку в очах твоїх, бо ми прийшли в день святковий: дай, прошу, твоїм слугам і твоєму синові Давидові, що маєш під рукою.»
9 La prima sorte toccò a Josef, che apparteneva alla famiglia di Asaf. La seconda toccò a Godolia e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	9 Прибули Давидові молодці, сказали Навалові всі ті слова іменем Давида та й чекали.
10 La terza toccò a Zaccur e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	10 Навал же відповів слугам Давида, кажучи: «Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? Є їх чимало тепер тих рабів, що втікають від своїх панів!
11 La quarta a Isari e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	11 Візьму я мій хліб, моє вино та моє м’ясо, що я зготував для моїх стрижіїв, та й дам людям, про яких не знаю, звідкіля вони взялися?»
12 La quinta a Natania e a' suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	12 І повернулись Давидові молодці назад своєю дорогою, й, повернувшись додому, переказали йому ті слова.
13 La sesta a Bocciau e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	13 Тоді Давид сказав своїм людям: «Підпережіть кожен свого меча!» І підперезали кожен свого меча. Давид теж підперезав свого меча, й виступило близько чотириста чоловік за Давидом, двісті ж зосталось при обозі.
14 La settima a Isreela e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	14 Тим часом один із слуг передав Авігайлі, жінці Навала: «Давид, прислав був посланців із пустині привітати нашого пана, та цей накинувся на них.
15 L'ottava a Jesaia e ai figli e ai fratelli suoi, in numero di dodici.	15 Люди ж ті були вельми до нас добрі: вони нас не чіпали і в нас нічого не поділося за ввесь час, як ми перебували з ними, коли ми були в полі.
16 La nona a Matania e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	16 Вони були охороною нашою і вдень, і вночі, ввесь час, коли ми були з ними й пасли вівці.
17 La decima a Semeia e a' suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	17 Подумай, отже, і розваж, що маєш чинити, бо над нашим паном і його домом нависла біда, а він такий негідник, що з ним шкода й говорити.»
18 L'undecima ad Azareel e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	18 Взяла Авігайла хутенько двісті хлібів, два бурдюки вина, п’ять зготованих овець, п’ять мірок праженого зерна, сто китиць родзинків і двісті фігових пирогів, наклала на ослів,
19 La dodicesima ad Asabia e ai figli e fratelli suoi, in numero di dodici.	19 та й звеліла своїм слугам: «Ідіть поперед мене, а я піду за вами.» Чоловікові ж своєму Навалові нічого не сказала.
20 La tredicesima a Subael e ai figli e fratelli suoi, in numero di dodici.	20 І от коли вона за виступом гори спускалась на ослі додолу, назустріч їй Давид і його люди сходили донизу, так що вона зіткнулась із ними.
21 La decimaquarta a Matatia e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	21 Давид же міркував: «Шкода було мені стерегти все майно в пустині отого чоловіка, так що нічого з усього того, що йому належить, не пропало! Він віддячує мені злом за добро!
22 La quindicesima a Jerimot e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	22 Нехай же Бог так і так зробить ворогам Давида та ще й придасть, коли я з усіх тих, що йому належать, до ранку, бодай одного мужа залишу.»
23 La sedicesima ad Anania e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	23 Як тільки Авігайла побачила Давида, зіскочила з осла притьмом і, впавши обличчям униз перед Давидом, уклонилась йому до землі.
24 La decimasettima a Jesbacassa e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	24 Потім упала йому в ноги і сказала: «На мені вина, мій пане! Дозволь твоїй слугині озватися перед тобою і вислухай слова твоєї слугині.
25 La decimaottava ad Anani e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	25 Нехай мій пан не зважає на того непотреба, на Навала, бо яке його ім’я, такий і він: Дурний він зветься і дурнота при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила тих молодців, що ти, мій пане, прислав був.
26 La diciannovesima a Melloti e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	26 Хай же, мій пане, — так певно, як живе Господь, так певно, як живеш ти, — Господь, що стримав тебе й не дав дійти до крови й чинити власною рукою пімсту, — хай же твої вороги стануть, як Навал, і ті, що задумують чинити зло моєму панові!
27 La ventesima ad Eliata e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	27 А цей гостинець, що принесла твоя слугиня моєму панові, хай буде твоїм молодцям, що йдуть слідом за моїм паном.
28 La ventesimaprima a Otir e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	28 Прости, будь ласкав, вину твоїй слугині, бо Господь напевно спорудить моєму панові дім довготривалий, бо мій пан веде війни Господні, й несправедливости не знайти в тобі за ввесь час життя твого.
29 La ventiduesima a Geddelti e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	29 Коли ж би хтось піднявсь тебе гонити чи то чигати на твоє життя, то нехай життя мого пана буде вв’язане в вузол живих у Господа, Бога твого, життя ж твоїх ворогів — нехай їх пращею геть кине.
30 La ventitreesima a Maaziot e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	30 І коли Господь учинить моєму панові все те добро, про яке був говорив щодо тебе, й поставить тебе князем над Ізраїлем,
31 La ventiquattresima a Romemtiezer e ai suoi figli e fratelli, in numero di dodici.	31 то хай не буде моєму панові приводом до смутку й гризоти серця, що мій пан пролив кров безвинну й вчинив собі суд власною рукою. Коли ж Господь ущасливить мого пана, то ти згадай про твою слугиню.»
	32 Давид відповів Авігайлі: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що послав тебе сьогодні мені назустріч;
	33 благословен і розум твій, і ти благословенна, що стримала мене сьогодні, щоб я не дійшов до крови й не зробив собі суду власною рукою.
	34 Бо — так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, що стримав мене сьогодні заподіяти тобі зло! — коли б ти була не поспішилась вийти мені назустріч, так у Навала, до світанку, не зосталось би ні одного мужа.»
	35 Давид прийняв з її рук, що вона йому принесла, й сказав їй: «Іди собі в мирі до свого дому. Бач, я вислухав тебе і був привітний до тебе.»
	36 Повернулась Авігайла до Навала, — аж ось у нього в домі такий бенкет, як у царя, і серце в Навала розвеселилось; але що він був тяжко п’яний, вона йому нічогісінько не оповіла, поки не настав ранок.
	37 Уранці ж, як проминуло сп’яніння від вина в Навала, жінка його оповіла йому, що сталось, і серце його завмерло в ньому, і він став немов камінь.
	38 А через якихнебудь десять день Господь ударив Навала, й він умер.
	39 Довідавшися, що Навал умер, Давид сказав: «Благословен Господь, що постояв за мене, помстивши мою наругу, яку завдав мені Навал, і стримав свого слугу від злочину. Господь повернув злобу Навала на його ж голову.» Потім Давид послав сказати Авігайлі, що хоче взяти її собі за жінку.
	40 От і прийшли слуги Давида до Авігайли в Кармель і сказали їй: «Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе собі за жінку.»
	41 Встала вона, припала лицем до землі й сказала: «Ось твоя слугиня рабинею обмиватиме ноги слугам мого пана.»
	42 Потім притьмом підвелася й, сівши на осла, разом із п’ятьма своїми дівчатами, що її супроводжували, пішла за Давидовими посланцями й стала йому за жінку.
	43 І Ахіноам узяв Давид із Єзреела, й вони обидві були його жінками.
	44 Тоді Саул віддав дочку свою Міхаль, жінку Давида, Палті, синові Лаїша, з Галліму.