Psalms 89

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 A prayer of Moses, the man of God. O Lord, you have been our refuge from generation to generation.	1 Маскіл. Етана. Езрагіта.
2 Before the mountains became, or the land was formed along with the world: from ages past, even to all ages, you are God.	2 Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами твою вірність.
3 And, lest man be turned aside in humiliation, you have said: Be converted, O sons of men.	3 Я мовив: «Ласка збудована повіки». На небі утвердив ти твою вірність.
4 For a thousand years before your eyes are like the days of yesterday, which have passed by, and they are like a watch of the night,	4 «Я заключив союз із моїм вибранцем; поклявсь Давидові, слузі моєму:
5 which was held for nothing: so their years shall be.	5 Повіки утверджу твого потомка і по всі роди твій престол збудую».
6 In the morning, he may pass away like grass; in the morning, he may flower and pass away. In the evening, he will fall, and harden, and become dry.	6 Небо, о Господи, діла твої предивні прославляє і твою вірність у святих громаді.
7 For, at your wrath, we have withered away, and we have been disturbed by your fury.	7 Хто бо на небі може з Господом зрівнятись? Хто з синів Божих на Господа схожий?
8 You have placed our iniquities in your sight, our age in the illumination of your countenance.	8 Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього.
9 For all our days have faded away, and at your wrath, we have fainted. Our years will be considered to be like a spider’s web.	9 Господи, Боже сил, хто тобі рівня? Ти, Господи, могутній, і вірність твоя кругом тебе.
10 The days of our years in them are seventy years. But in the powerful, they are eighty years, and more of these are with hardship and sorrow. For mildness has overwhelmed us, and we shall be corrected.	10 Ти правиш гордим морем; коли розбурхаються його хвилі, ти їх гамуєш.
11 Who knows the power of your wrath? And, before fear, can your wrath	11 Ти розтоптав, немов убитого, Рагава; сильним твоїм раменом ти ворогів твоїх розсіяв.
12 be numbered? So make known your right hand, along with men learned in heart, in wisdom.	12 Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту — ти заснував їх.
13 Return, O Lord, how long? And may you be persuaded on behalf of your servants.	13 Північ і південь — ти сотворив їх. Тавор і Хермон іменем твоїм ликують.
14 We were filled in the morning with your mercy, and we exulted and delighted all our days.	14 Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця!
15 We have been rejoicing, because of the days in which you humbled us, because of the years in which we saw evils.	15 Право й справедливість — основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою.
16 Look down upon your servants and upon their works, and direct their sons.	16 Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить.
17 And may the splendor of the Lord our God be upon us. And so, direct the works of our hands over us; direct even the work of our hands.	17 Ім’ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору.
	18 Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш.
	19 Бо Господь — щит наш і Святий Ізраїля — цар наш.
	20 Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: — Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу.
	21 Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав.
	22 Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти.
	23 Ворог не зможе його обманути, злочинець не буде його гнітити.
	24 Його противників я зітру геть із перед нього, розіб’ю тих, що його ненавидять.
	25 І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім’ям ріг його здійметься вгору.
	26 Я простягну руку його на море і на ріки — його десницю.
	27 Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого».
	28 А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями.
	29 Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний.
	30 Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні.
	31 Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть,
	32 коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати,
	33 я різкою їхній проступок покараю й ударами — їхню провину.
	34 Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину.
	35 Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню.
	36 Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди!
	37 Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце.
	38 Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний.
	39 Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого.
	40 Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону.
	41 Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну.
	42 Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам.
	43 Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів.
	44 Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві.
	45 Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю.
	46 Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом.
	47 Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? Докіль палатиме вогнем гнів твій?
	48 Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських?
	49 Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу?
	50 Де вони, Господи, днедавні твої ласки?
	51 Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, — що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся; я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, —
	52 що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого. Благословен Господь повіки! Нехай так буде! Нехай так буде.