1 Chronicles 19

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Afterward Nahash, king of the Ammonites, died and his son succeeded him as king.	1 Саул сказав Йонатанові, своєму синові, й усім своїм слугам, що треба Давида вбити. Йонатан же, син Саула, був дуже прихильний до Давида,
2 David said, "I will show kindness to Hanun, the son of Nahash, for his father treated me with kindness." Therefore he sent envoys to him to comfort him over the death of his father. But when David's servants had entered the land of the Ammonites to comfort Hanun,	2 і попередив його словами: «Саул, мій батько, наваживсь тебе вбити. Гляди ж, остерігайся завтра: сиди потай, заховайсь!
3 the Ammonite princes said to Hanun, "Do you think David is doing this--sending you these consolers--to honor your father? Have not his servants rather come to you to explore the land, spying it out for its overthrow?"	3 Я ж вийду й стану коло батька в полі, де ти будеш, і розмовлятиму про тебе з батьком, і що побачу, про те сповіщу тебе.»
4 Thereupon Hanun seized David's servants and had them shaved and their garments cut off half-way at the hips. Then he sent them away.	4 Йонатан говорив Саулові, своєму батькові, добре про Давида, кажучи йому: «Нехай цар не грішить проти слуги свого Давида, бо він не провинився проте тебе, й те, що він зробив тобі, дуже корисне.
5 When David was informed of what had happened to his men, he sent messengers to meet them, for the men had been greatly disgraced. "Remain at Jericho," the king told them, "until your beards have grown again; and then you may come back here."	5 Він виставляв своє життя на небезпеку, він убив філістимлянина, й Господь через нього дав усьому Ізраїлеві велику перемогу: ти сам те бачив і веселився. Навіщо ж гріх на себе брати, кров невинну проливати, вбиваючи Давида без причини?»
6 When the Ammonites realized that they had put themselves in bad odor with David, Hanun and the Ammonites sent a thousand talents of silver to hire chariots and horsemen from Aram Naharaim, from Aram-maacah, and from Zobah.	6 Послухав Саул Йонатана й поклявся: «Так певно як Господь живе, він не помре!»
7 They hired thirty-two thousand chariots along with the king of Maacah and his army, who came and encamped before Medeba. The Ammonites also assembled from their cities and came out for war.	7 Покликав тоді Йонатан Давида і, передавши йому всю оцю розмову, ввів Давида до Саула, й був він при ньому, як і перше.
8 When David heard of this, he sent Joab and his whole army of warriors against them.	8 Якже війна розпочалася знову, двигнувся Давид у похід і воював з філістимлянами й учинив між ними велику різанину, так що вони втекли від нього.
9 The Ammonites marched out and lined up for a battle at the gate of the city, while the kings who had come to their help remained apart in the open field.	9 Та на Саула напав злий дух від Господа. Він сидів дома зо списом у руках, коли Давид грав на гуслах.
10 When Joab saw that there was a battle line both in front of and behind him, he chose some of the best fighters among the Israelites and set them in array against the Arameans;	10 Саул хотів прибити Давида списом до стіни, але він відскочив від Саула, спис устромився в стіну, а Давид утік і спасся.
11 the rest of the army, which he placed under the command of his brother Abishai, then lined up to oppose the Ammonites.	11 Тієї ж самої ночі Саул послав гінців у дім Давида, щоб стерегти його й уранці вбити. Та Міхаль, жінка Давида, його про те сповістила: коли ти, мовляв, не врятуєшся цієї ночі, завтра будеш убитий!
12 And he said: "If the Arameans prove too strong for me, you must come to my help; and if the Ammonites prove too strong for you, I will save you.	12 і спустила Міхаль Давида через вікно. Отак він пішов геть, утік і врятувався.
13 Hold steadfast and let us show ourselves courageous for the sake of our people and the cities of our God; then may the LORD do what seems best to him."	13 Міхаль же взяла домашнього божка і поклала його в ліжко, а в головах його поклала козячу шкуру й прикрила одежею ліжко.
14 Joab therefore advanced with his men to engage the Arameans in battle; but they fled before him.	14 А як Саул прислав гінців узяти Давида, вона сказала: він, мовляв, хворий.
15 And when the Ammonites saw that the Arameans had fled, they also took to flight before his brother Abishai, and reentered the city. Joab then returned to Jerusalem.	15 І відіслав Саул гінців назад, щоб побачити Давида, й наказав їм: «Принесіть його до мене в ліжку! Я мушу його вбити!»
16 Seeing themselves vanquished by Israel, the Arameans sent messengers to bring out the Arameans from the other side of the River, with Shophach, the general of Hadadezer's army, at their head.	16 Прийшли гінці — аж ось домашній божок у ліжку, а в головах у нього козяча шкура.
17 When this was reported to David, he gathered all Israel together, crossed the Jordan, and met them. With the army of David drawn up to fight the Arameans, they gave battle.	17 І каже Саул до Міхалі: «Чого ти мене так ошукала й випустила ворога мого, щоб він утік?» Міхаль же відповіла Саулові: «То він сказав до мене: Пусти мене, а якщо ні, вб’ю тебе!»
18 But the Arameans fled before Israel, and David slew seven thousand of their chariot fighters and forty thousand of their foot soldiers; he also killed Shophach, the general of the army.	18 Отак Давид утік і, врятувавшись, прибув у Раму до Самуїла й розповів йому все, що Саул з ним зробив був. Потім пішли — сам він і Самуїл — та оселилися в Найоті.
19 When the vassals of Hadadezer saw themselves vanquished by Israel, they made peace with David and became his subjects. After this, the Arameans refused to come to the aid of the Ammonites.	19 Якже Саулові переказали: «Давид у Найоті в Рамі»,
	20 послав Саул посланців, щоб узяти Давида, й як ці побачили громаду провіщаючих пророків разом із Самуїлом, який був на чолі в них, дух Божий зійшов на посланців Саула, і вони й собі заходилися пророкувати.
	21 Повідомлено про те Саула, й він послав других гінців, та й ці стали пророкувати. І як послав гінців утретє, то й ці теж почали віщувати.
	22 Тоді він сам пішов у Раму й, дійшовши до великої ритви, що в Сеху, спитав: «Де Самуїл і Давид?» Йому відповіли: «В Найоті, в Рамі.»
	23 І він пішов звідтіль у Найот у Рамі, й дух Божий спустився на нього, і він увесь час віщував, ідучи в дорозі, аж поки прийшов у Найот у Рамі.
	24 Він теж скинув із себе одежу й почав пророкувати перед Самуїлом, потім упав голий на землю і лежав увесь той день і ніч. Тому й пішла приповідка: «Хіба Саул також поміж пророками?»