| 1 Я теж людина смертна, як і всі інші, | первоствореного нащадок, який із землі походить. | У материнському лоні уклалось моє тіло; |
| 2 за десять місяців стужавів я в крові — | із сім’я чоловіка й насолоди, що із сном приходить. |
| 3 Я теж, як народився, дихав спільним повітрям, і упав на землю, що всіх нас однаково приймає, | і перший крик мій — плач був, як у всіх дитяток. |
| 4 І вирощено мене в пелюшках старанно. |
| 5 Ніякий бо з царів не мав іншого початку існування. |
| 6 Один для всіх у життя вхід, подібний і вихід. |
| 7 Ось чому я моливсь, і дано мені розум, | візвав я, і дух мудрости зійшов на мене. |
| 8 Її волів я радше, ніж берла й престоли. | Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею. |
| 9 А й безцінне каміння я не поставив нарівні з нею, | бо все золото на світі перед нею — піску дрібка, | а срібло — як болото, супроти неї. |
| 10 Я полюбив її понад здоров’я і вроду, | я волів її мати над світло, | бо блиск від неї сну не знає. |
| 11 От і прийшли до мене з нею разом усі блага, | і в руках її багатство незліченне. |
| 12 Зрадів я тому всьому, бо то мудрість його приводить, | одначе я не відав, що це вона тому всьому мати. |
| 13 Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся: | багатств її я не приховую. |
| 14 Вона бо для людей — скарб невичерпний. | Ті, що набули її, в приязнь із Богом увіходять | і єднаються з ним завдяки дарам її повчань. |
| 15 Якби то дав мені Бог говорити про неї, як годиться, | і мислити думки, достойні дарувань, | бо сам він провідник мудрости | і керує мудрими. |
| 16 В руці його і ми, і слова наші, | і вся наша обачність, і хист до діла. |
| 17 Він бо мені дав справжнє знання того, що є, | і я знаю устрій та силу первнів, |
| 18 часів початок, кінець і середину, | зміни сонцезворотів і чергування пір року, |
| 19 круги років й розташування зір, |
| 20 природу тварин і гони звірів, | потугу духів і думки людей, | різні рослини і властивості корінців. |
| 21 Усе, що тільки є тайне і явне, — пізнав я, | бо навчила мене творителька всього — мудрість. |
| 22 Є бо у ній дух розумний, святий, | однородний, многовидний, витончений, | діяльний, проникливий, неоскверненний, | ясний, недіткненний, добролюбний, бистрий, |
| 23 нестримний, доброчинний, чоловіколюбний, | постійний, певний, безжурний, | всемогутній, вседоглядний, | що пронизує всі духи | розумні, чисті, щонайніжніші. |
| 24 Мудрість бо понад усякий рух рухливіша: | чистою вона крізь усе проходить, усе пронизує. |
| 25 Вона — подув Божої сили | і чистий виплив слави Вседержителя; | тому нічого заплямленого не впаде на неї. |
| 26 Вона — вічного світла відблиск, | безплямне дзеркало Божого діяння | і образ його доброти. |
| 27 Хоч і одна, вона все може; | і, залишившися сама в собі, вона все відновлює; | вона з роду в рід у святі душі сходить | і робить з них друзів Божих та пророків. |
| 28 Бо Бог лиш того любить, хто з мудрістю живе. |
| 29 Вона ж над сонце краща, | понад увесь зоряний світ. | У порівнянні зо світлом вона з’являється перша, |
| 30 бо світло поступається ночі, | а мудрости зло не подолає. |