Lettera di Giacomo 3

BIBBIA MARTINI	Біблія
1 Vogliate esser molti a far da maestri, fratelli miei, sapendo che vi addossate più severo giudizio.	1 Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо,
2 Imperocché in molte cose tutti inciampiamo. Chi non inciampa nel discorrere: questi è un uomo perfetto, capace eziandio di regger con freno tutto quanto il corpo.	2 бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло.
3 E se noi mettiamo a' cavalli il freno in bocca, perché ci siano ubbidienti, raggiriamo ancora tutto il loro corpo.	3 Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом.
4 Ecco come le navi, sendo grandi, e spinte da' venti gagliardi, sono voltate qua, e li da un piccolo timone, dovunque ordini il movimento di chi lo governa.	4 А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника.
5 Così pure la lingua è un picciol membro, e di gran cose si vanta. Ecco quanto piccol fuoco quanto gran selva incendia!	5 Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс!
6 E la lingua è un fuoco, un mondo di iniquità. La lingua è posta tra le nostre membra, e contamina tutto il corpo, ed essendo accesa dall'inferno, la ruota del nostro vivere accende.	6 І язик — вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним.
7 Imperocché tutte le specie di bestie, e di volatili, e di serpenti, e di altri (animali) si domano, e sono state domate dall'umana virtù:	7 Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом.
8 Ma la lingua nissun uomo può domarla: male, che non può affrenarsi, piena di mortal veleno.	8 Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він — зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою.
9 Con essa benediciamo Dio, e Padre: e con essa malediciamo gli uomini, che son fatti ad immagine di Dio.	9 Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу.
10 Dalla stessa bocca esce la benedizione, e la maledizione. Non deve andar così la bisogna, fratelli miei.	10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було.
11 Forse che la fontana dallo stesso buco getta acqua dolce, ed amara?	11 Хіба криниця з одного джерела б’є солодким і гірким?
12 Può forse, fratelli miei, il fico dar uve, o la vite de' fichi? Così nemmen l'acqua salata può farne della dolce.	12 Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати.
13 Chi è saggio, e scienziato tra di voi? Faccia egli vedere mediate la buona vita le opere sue fatte con mansuetudine propria della saggezza.	13 Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності.
14 Che se avete uno zelo amaro, e delle dissensioni ne' vostri cuori: non vogliate gloriarvi, e mentire contro la verità.	14 Коли ж. у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди.
15 Imperocché non è questa una sapienza, che scenda di colassù: ma terrena, animalesca, da demonj.	15 Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська;
16 Imperocché dove è tale zelo, e dissensione: ivi scompiglio, e ogni opera prava.	16 бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого.
17 Ma la sapienza di lassù primieramente è pura, di poi pacifica, modesta,arrendevole, fa a modo de' buoni, è piena di misericordia, e di buoni frutti, aliena dal criticare, e dalla ipocrisia:	17 А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна.
18 Or il frutto della giustizia si semina nella pace da coloro, che han cura della pace.	18 Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить.