ΙΟΥΔΙΘ - Giuditta - Judith 9

LXX	Біблія
1 ιουδιθ δε επεσεν επι προσωπον και επεθετο σποδον επι την κεφαλην αυτης και εγυμνωσεν ον ενεδεδυκει σακκον και ην αρτι προσφερομενον εν ιερουσαλημ εις τον οικον του θεου το θυμιαμα της εσπερας εκεινης και εβοησεν φωνη μεγαλη ιουδιθ προς κυριον και ειπεν	1 Юдита припала лицем до землі, посипала собі голову попелом, відкрила волосяницю, в яку була одягнена, — це було саме того вечора, коли приношувано в Єрусалимі, у храмі Божім, кадило, — і заходилася голосно взивати до Господа, кажучи:
2 κυριε ο θεος του πατρος μου συμεων ω εδωκας εν χειρι ρομφαιαν εις εκδικησιν αλλογενων οι ελυσαν μητραν παρθενου εις μιασμα και εγυμνωσαν μηρον εις αισχυνην και εβεβηλωσαν μητραν εις ονειδος ειπας γαρ ουχ ουτως εσται και εποιησαν	2 «Господи, Боже мого батька Симеона, якому ти дав меч у руку, щоб помститися на чужоземцях, що розв’язали пояс дівчині, їх на сором, що обнажили її тіло, їй на наругу, що осквернили її лоно, їй на неславу. Ти бо сказав: Не буде так! — а вони таки зробили.
3 ανθ' ων εδωκας αρχοντας αυτων εις φονον και την στρωμνην αυτων η ηδεσατο την απατην αυτων απατηθεισαν εις αιμα και επαταξας δουλους επι δυνασταις και δυναστας επι θρονους αυτων	3 За те начальників їхніх ти віддав на вбивство, а ложе їхнє, де скоїлась омана, скривавив. Рабів побив єси з князями, князів же на їхніх престолах.
4 και εδωκας γυναικας αυτων εις προνομην και θυγατερας αυτων εις αιχμαλωσιαν και παντα τα σκυλα αυτων εις διαιρεσιν υιων ηγαπημενων υπο σου οι και εζηλωσαν τον ζηλον σου και εβδελυξαντο μιασμα αιματος αυτων και επεκαλεσαντο σε εις βοηθον ο θεος ο θεος ο εμος και εισακουσον εμου της χηρας	4 Жінок їх віддав ти на наругу, а їхніх дочок — у полон; усю здобич на розподіл між любими тобі синами, які палали ревністю до тебе, які були наругою, наругою своєї крови, і прикликали тебе собі на допомогу. О Боже, Боже мій! Вислухай і мене, вдовицю!
5 συ γαρ εποιησας τα προτερα εκεινων και εκεινα και τα μετεπειτα και τα νυν και τα επερχομενα διενοηθης και εγενηθησαν α ενενοηθης	5 Ти бо вчинив минуле, теперішнє і те, що прийде потім. Що е тепер і те, що прийде, ти спізнав досконало. Що ти задумав — воно сталось,
6 και παρεστησαν α εβουλευσω και ειπαν ιδου παρεσμεν πασαι γαρ αι οδοι σου ετοιμοι και η κρισις σου εν προγνωσει	6 і що ти захотів — стало присутнім і мовило: ось ми присутні! Бо всі твої дороги готові, і твої постанови наперед тобі відомі.
7 ιδου γαρ ασσυριοι επληθυνθησαν εν δυναμει αυτων υψωθησαν εφ' ιππω και αναβατη εγαυριασαν εν βραχιονι πεζων ηλπισαν εν ασπιδι και εν γαισω και τοξω και σφενδονη και ουκ εγνωσαν οτι συ ει κυριος συντριβων πολεμους	7 Ось асирійці зросли могутністю, прославилися своїми кіньми й вершниками, хвалилися відвагою піхоти, надіялись на щит, на спис, стрілу та пращу, і не признали, що ти — Господь, який кладеш кінець війнам.
8 κυριος ονομα σοι συ ραξον αυτων την ισχυν εν δυναμει σου και καταξον το κρατος αυτων εν τω θυμω σου εβουλευσαντο γαρ βεβηλωσαι τα αγια σου μιαναι το σκηνωμα της καταπαυσεως του ονοματος της δοξης σου καταβαλειν σιδηρω κερας θυσιαστηριου σου	8 Господь — твоє ім’я! Розбий же їхню силу потугою твоєю! Розторощи їх міць у своїм гніві, бо вони задумали твою святиню осквернити, намет, де пробуває ім’я твоєї слави, опоганити і роги твого жертовника позбивати.
9 βλεψον εις υπερηφανιαν αυτων αποστειλον την οργην σου εις κεφαλας αυτων δος εν χειρι μου της χηρας ο διενοηθην κρατος	9 Поглянь на їхню гординю, зішли на голову їхню гнів твій. Подай моїй руці вдовиній потрібну мені силу.
10 παταξον δουλον εκ χειλεων απατης μου επ' αρχοντι και αρχοντα επι θεραποντι αυτου θραυσον αυτων το αναστεμα εν χειρι θηλειας	10 Побий хитрістю моїх уст раба з паном, пана ж разом із слугою. Розбий їхню пиху рукою жінки.
11 ου γαρ εν πληθει το κρατος σου ουδε η δυναστεια σου εν ισχυουσιν αλλα ταπεινων ει θεος ελαττονων ει βοηθος αντιλημπτωρ ασθενουντων απεγνωσμενων σκεπαστης απηλπισμενων σωτηρ	11 Бож не в численності твоя потуга, і твоя міць не в сильних; але ти — Бог смиренних, ти малим допомога, безсилим покровитель, пригнобленим заступник, спаситель одчайдушним.
12 ναι ναι ο θεος του πατρος μου και θεος κληρονομιας ισραηλ δεσποτα των ουρανων και της γης κτιστα των υδατων βασιλευ πασης κτισεως σου συ εισακουσον της δεησεως μου	12 Так, так, Боже мого батька, Боже Ізраїля — твого спадкоємства, Владико неба й землі, вод Сотворителю, Царю всього створіння твого, вислухай мою молитву!
13 και δος λογον μου και απατην εις τραυμα και μωλωπα αυτων οι κατα της διαθηκης σου και οικου ηγιασμενου σου και κορυφης σιων και οικου κατασχεσεως υιων σου εβουλευσαντο σκληρα	13 Дай мені слово й хитрість, щоб їм і ран і синців завдати; їм, — що на завіт твій, на святий храм твій, на гору Сіон та на дім, що твоїм синам належить, мали лихі задуми.
14 και ποιησον επι παντος εθνους σου και πασης φυλης επιγνωσιν του ειδησαι οτι συ ει ο θεος θεος πασης δυναμεως και κρατους και ουκ εστιν αλλος υπερασπιζων του γενους ισραηλ ει μη συ	14 Вчини, щоб кожен твій народ, кожне плем’я знало добре, що ти єси, о Боже, — Бог всемогутній, сильний, і що другого захисника для роду Ізраїля, крім тебе, немає.»