Jeremiás siralmai 3

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
1 Én vagyok az a férfi, aki nyomorúságot látott haragjának vesszeje miatt.	1 Я — чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
2 Engem hajtott és vezetett sötétségbe és nem világosságba.	2 Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
3 Igen, ellenem fordítja kezét újra meg újra, egész nap.	3 Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
4 Elsorvasztotta húsomat és bőrömet, összetörte csontjaimat.	4 Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
5 Körülbástyázott és bekerített engem méreggel és gyötrelemmel.	5 Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
6 Sötétségben adott nekem lakást, mint az örök halottaknak.	6 Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
7 Falat emelt körém, és nem mehetek ki, súlyossá tette bilincsemet.	7 Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
8 Ha kiáltok és könyörgök is, elnémítja imádságomat.	8 Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
9 Elfalazta útjaimat faragott kővel, ösvényeimet görbévé tette.	9 Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
10 Olyan hozzám, mint a leselkedő medve, mint oroszlán a rejtekben.	10 Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
11 Útjaimat eltérítette, és széttépett, elpusztított engem.	11 Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
12 Megfeszítette íját, és odaállított célpontul a nyílnak.	12 Він нап’яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
13 Veséimbe eresztette tegzének nyilait.	13 Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.
14 Nevetség tárgya lettem egész népemnek, gúnydaluk tárgya egész nap.	14 Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
15 Jóltartott engem keserűséggel, megittasított ürömmel.	15 Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.
16 Kitörte kaviccsal fogaimat, lenyomott engem a hamuba.	16 Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
17 Kitaszította a békességből lelkemet, elfelejtettem a jólétet.	17 Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
18 Azt mondtam: »Elveszett dicsőségem és reménységem az Úrban.«	18 Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
19 Emlékezz nyomorúságomra és hontalanságomra, az ürömre és a méregre!	19 Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
20 Jól emlékszik és elcsügged bennem a lelkem.	20 Глибоко вбилось усе те мені в пам’ять, і душа моя в мені прибита;
21 De azt fontolgatom szívemben, azért reménykedem:	21 Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.
22 az Úr kegyelme, hogy nem vesztünk el, mert nem fogyott el irgalma:	22 Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
23 megújul minden reggel. Nagy a te hűséged!	23 Вони нові щоранку, велика твоя вірність.
24 »Osztályrészem az Úr – mondja a lelkem –, azért remélek benne.«	24 Господь — мій пай, — моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
25 Jó az Úr azokhoz, akik benne bíznak, a lélekhez, amely őt keresi.	25 Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
26 Jó csendben várni az Úr szabadítására.	26 Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
27 Jó a férfinak, ha igát hordoz már ifjúkorában.	27 Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
28 Üljön egymagában, és hallgasson, mert ő tette rá azt!	28 Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
29 Tegye a porba száját, talán van remény!	29 Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
30 Tartsa oda arcát annak, aki üti, teljék el gyalázattal!	30 Нехай наставить тому, хто б’є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
31 Mert nem taszít el örökre az Úr.	31 Бо не навіки Господь відкидає.
32 Ha megszomorított is, irgalmaz nagy kegyessége szerint.	32 Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
33 Mert nem szívéből alázza meg és szomorítja el az emberek fiait.	33 Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
34 Amikor lábbal tiporják az ország összes foglyát,	34 А коли хтось бере під ноги усіх в’язнів країни
35 amikor elferdítik az ember jogát a Fölséges színe előtt,	35 чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
36 amikor megcsalják az embert perében, az Úr ezt nem látja?	36 коли ошукує когось у якійсь справі, — хіба Господь того не бачить?
37 Ki az, aki csak szólt, és megtörtént? Nem az Úr parancsolta-e meg?	37 Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
38 Nem a Fölséges szájából ered-e a rossz és a jó is?	38 Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
39 Miért panaszkodik az élő ember, a férfi a vétkei miatt?	39 Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік — за кару за гріхи власні?
40 »Vizsgáljuk meg útjainkat, kutassuk át, és térjünk vissza az Úrhoz!	40 Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
41 Emeljük fel szívünket kezünkkel együtt Istenhez, aki az égben van!	41 Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
42 Mivel mi vétkeztünk és lázadoztunk, te nem bocsátottál meg.	42 Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
43 Haragba burkolóztál, és üldöztél minket, öltél, s nem kíméltél.	43 Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
44 Felhőbe burkolóztál, hogy ne hatoljon át az imádság.	44 Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
45 Megvetett söpredékké tettél minket a népek között.	45 Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
46 Kitátotta ránk a száját minden ellenségünk.	46 Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.
47 Rettegés és verem lett a részünk, pusztulás és romlás.«	47 Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
48 Patakzik a könny szememből népem leányának romlása miatt.	48 Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
49 Szemem könnyezik, és nem nyugszik, mert nincs pihenés,	49 Око моє стікає без угаву, без перестання,
50 míg le nem tekint, és meg nem látja az Úr az égből.	50 поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
51 Szemem fájdalmat okozott lelkemnek, látva városom minden leányát.	51 Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
52 Vadásztak rám, mint a madárra, ellenségeim ok nélkül.	52 Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
53 A gödörbe taszították életemet, és követ hajigáltak rám.	53 Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
54 Összecsapott a víz fejem fölött, azt mondtam: »Elvesztem!«	54 Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
55 Segítségül hívtam nevedet, Uram, a gödör mélyéből.	55 Я візвав твоє ім’я, Господи, із глибокої ями.
56 Hangomat hallottad: »Ne fogd be füledet enyhületért való kiáltásom előtt!«	56 Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
57 Közel jöttél aznap, amikor hívtalak, s azt mondtad: »Ne félj!«	57 Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
58 Te folytattad, Uram, a pert lelkemért, s megváltottad életemet.	58 Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
59 Láttad, Uram, sérelmemet, szolgáltass hát igazságot nekem!	59 О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
60 Láttad összes bosszújukat, minden tervüket ellenem.	60 Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
61 Hallottad gyalázkodásukat, Uram, minden tervüket ellenem.	61 Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
62 Támadóim ajka és gondolata ellenem irányul egész nap.	62 Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
63 Akár leülnek, akár felkelnek, nézd, én vagyok gúnydaluk tárgya.	63 Чи вони сидять, чи встають, глянь: я — їхня глумлива пісня.
64 Fizess meg nekik, Uram, kezük műve szerint!	64 Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.
65 Adj nekik megátalkodott szívet, átkod legyen rajtuk!	65 Ти їм даси запекле серце; проклін на них твій!
66 Üldözd haraggal, és pusztítsd el őket eged alól, Uram!	66 Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.