| 1 περι δε τον καιρον εκεινον ετυγχανεν αντιοχος αναλελυκως ακοσμως εκ των περι την περσιδα τοπων | 1 Під той час жалюгідним був поворот Антіоха з перських країв. |
| 2 εισεληλυθει γαρ εις την λεγομενην περσεπολιν και επεχειρησεν ιεροσυλειν και την πολιν συνεχειν διο δη των πληθων ορμησαντων επι την των οπλων βοηθειαν ετραπησαν και συνεβη τροπωθεντα τον αντιοχον υπο των εγχωριων ασχημονα την αναζυγην ποιησασθαι | 2 Він бо, увійшовши в місто, що зветься Персеполь, заходився грабувати храм і загарбувати місто. Але люди кинулися великим натовпом до зброї, і він мусів утікати; тим то Антіох, якого тубільці прогнали, мусів ганебно відступити. |
| 3 οντι δε αυτω κατ' εκβατανα προσεπεσεν τα κατα νικανορα και τους περι τιμοθεον γεγονοτα | 3 Коли він був десь біля Еікбатапи, довідався, що сталося з Ніканором та з тими, що були при Тимотеї. |
| 4 επαρθεις δε τω θυμω ωετο και την των πεφυγαδευκοτων αυτον κακιαν εις τους ιουδαιους εναπερεισασθαι διο συνεταξεν τον αρματηλατην αδιαλειπτως ελαυνοντα κατανυειν την πορειαν της εξ ουρανου δη κρισεως συνουσης αυτω ουτως γαρ υπερηφανως ειπεν πολυανδριον ιουδαιων ιεροσολυμα ποιησω παραγενομενος εκει | 4 Лютий від гніву, задумав він помститися на юдеях за цю неславу, якої зазнав від тих, що примусили його до втечі. Тому звелів колісничникові гнати безупинно, щоб скоріше закінчити подорож. Та присуд з небес уже висів над ним; він бо хвалився в своїй гордині: «Як лиш прибуду туди, зроблю з Єрусалиму юдейське кладовище.» |
| 5 ο δε παντεποπτης κυριος ο θεος του ισραηλ επαταξεν αυτον ανιατω και αορατω πληγη αρτι δε αυτου καταληξαντος τον λογον ελαβεν αυτον ανηκεστος των σπλαγχνων αλγηδων και πικραι των ενδον βασανοι | 5 Але Господь, який усе бачить, Бог Ізраїля, побив його якоюсь невилікувальною та невидимою недугою. Не встиг він і домовити тих слів, як напав на нього нестерпний біль у нутрі й дошкульні муки в середині; |
| 6 πανυ δικαιως τον πολλαις και ξενιζουσαις συμφοραις ετερων σπλαγχνα βασανισαντα | 6 і було воно повнотою слушно для того, хто стільки страшних нутряних мук завдав іншим. |
| 7 ο δ' ουδαμως της αγερωχιας εληγεν ετι δε και της υπερηφανιας επεπληρωτο πυρ πνεων τοις θυμοις επι τους ιουδαιους και κελευων εποξυνειν την πορειαν συνεβη δε και πεσειν αυτον απο του αρματος φερομενου ροιζω και δυσχερει πτωματι περιπεσοντα παντα τα μελη του σωματος αποστρεβλουσθαι | 7 Усе ж він не применшив своєї люті, навпаки, повний пихи і дихаючи палким гнівом на юдеїв, звелів їхати чимдуж; аж тут сталося, що він зненацька повалився з колісниці, яка мчала вельми прудко. А падаючи, вивихнув він собі всі члени тіла. |
| 8 ο δ' αρτι δοκων τοις της θαλασσης κυμασιν επιτασσειν δια την υπερ ανθρωπον αλαζονειαν και πλαστιγγι τα των ορεων οιομενος υψη στησειν κατα γην γενομενος εν φορειω παρεκομιζετο φανεραν του θεου πασιν την δυναμιν ενδεικνυμενος | 8 Тож так той, хто ще нещодавно в надлюдській своїй писі гадав, що може морським хвилям наказувати, той, хто намір мав важити на терезах найвищі гори, простягся долі, і його несли на марах; це й було для всіх блискучим доказом Божої сили. |
| 9 ωστε και εκ του σωματος του δυσσεβους σκωληκας αναζειν και ζωντος εν οδυναις και αλγηδοσιν τας σαρκας αυτου διαπιπτειν υπο δε της οσμης αυτου παν το στρατοπεδον βαρυνεσθαι την σαπριαν | 9 З тіла цього нечестивця закишіли наверх черви, й воно, серед важких мук, ще за його життя почало розпадатися на кусні, а від смороду ціле його військо терпіло. |
| 10 και τον μικρω προτερον των ουρανιων αστρων απτεσθαι δοκουντα παρακομιζειν ουδεις εδυνατο δια το της οσμης αφορητον βαρος | 10 І той, хто нещодавно ще думав, що може зір небесних сягнути, того ніхто не міг більше знести: такий нестерпний, дошкульний був сморід. |
| 11 ενταυθα ουν ηρξατο το πολυ της υπερηφανιας ληγειν τεθραυσμενος και εις επιγνωσιν ερχεσθαι θεια μαστιγι κατα στιγμην επιτεινομενος ταις αλγηδοσιν | 11 Діткнений отак, почав тоді позбуватися тієї превеликої гордині, а під Божим бичем приходив до розуму, зазнаючи щохвилини дедалі більших болів. |
| 12 και μηδε της οσμης αυτου δυναμενος ανεχεσθαι ταυτ' εφη δικαιον υποτασσεσθαι τω θεω και μη θνητον οντα ισοθεα φρονειν | 12 А не мігши вже й сам стерпіти свого смороду, мовив: «Воно є справедливо коритися Богові, а не вважати себе, бувши смертним, за рівного Богові». |
| 13 ηυχετο δε ο μιαρος προς τον ουκετι αυτον ελεησοντα δεσποτην ουτως λεγων | 13 Тож нечестивий став молитися до Владики, який над ним не милосердився, і казав |
| 14 την μεν αγιαν πολιν ην σπευδων παρεγινετο ισοπεδον ποιησαι και πολυανδριον οικοδομησαι ελευθεραν αναδειξαι | 14 об’явити вільним святе місто, яке ще недавно так квапився зрівняти з землею та зробити з нього кладовище; |
| 15 τους δε ιουδαιους ους διεγνωκει μηδε ταφης αξιωσαι οιωνοβρωτους δε συν τοις νηπιοις εκριψειν θηριοις παντας αυτους ισους αθηναιοις ποιησειν | 15 юдеїв, яких вирішив був позбавити могили й разом з дітьми викинути на поталу птахам та звірюкам, — тепер усіх зрівняти з атенцями; |
| 16 ον δε προτερον εσκυλευσεν αγιον νεω καλλιστοις αναθημασιν κοσμησειν και τα ιερα σκευη πολυπλασια παντα αποδωσειν τας δε επιβαλλουσας προς τας θυσιας συνταξεις εκ των ιδιων προσοδων χορηγησειν | 16 а святий храм, що його раніше був пограбував, — приоздобити щонайкращими дарами, святий же посуд увесь великодушно назад повернути; на видатки для жертвоприношень — достачати все з власних прибутків; |
| 17 προς δε τουτοις και ιουδαιον εσεσθαι και παντα τοπον οικητον επελευσεσθαι καταγγελλοντα το του θεου κρατος | 17 нарешті обітував зробитись юдеєм і переходивши всіма залюдненими місцевостями, вістити всемогутність Божу. |
| 18 ουδαμως δε ληγοντων των πονων επεληλυθει γαρ επ' αυτον δικαια η του θεου κρισις τα κατ' αυτον απελπισας εγραψεν προς τους ιουδαιους την υπογεγραμμενην επιστολην ικετηριας ταξιν εχουσαν περιεχουσαν δε ουτως | 18 А що його муки не вщухали, бо справедливий суд Божий надійшов на нього й уся надія на здоров’я була марна, — він і написав до юдеїв листа, що міститься нижче й має вигляд прохання, змістом же такий: |
| 19 τοις χρηστοις ιουδαιοις τοις πολιταις πολλα χαιρειν και υγιαινειν και ευ πραττειν βασιλευς και στρατηγος αντιοχος | 19 «Предобрим громадянам юдеям Антіох, цар і головний начальник, щирий привіт, здоров’я і добробут вам! |
| 20 ει ερρωσθε και τα τεκνα και τα ιδια κατα γνωμην εστιν υμιν εις ουρανον την ελπιδα εχων | 20 Коли все з вами гаразд і з вашими дітьми, і коли ваші справи йдуть так, як ви хочете, я, покладаючи надію на небо, пригадую з великою любов’ю вашу пошану та доброзичливість до мене. |
| 21 υμων την τιμην και την ευνοιαν εμνημονευον φιλοστοργως επαναγων εκ των κατα την περσιδα τοπων και περιπεσων ασθενεια δυσχερειαν εχουση αναγκαιον ηγησαμην φροντισαι της κοινης παντων ασφαλειας | 21 Повертавшися з країв перських і захворівши на тяжку недугу, я вважав за конечне подбати про загальну для всіх забезпеку: |
| 22 ουκ απογινωσκων τα κατ' εμαυτον αλλα εχων πολλην ελπιδα εκφευξεσθαι την ασθενειαν | 22 не те, щоб мене взяла розпука щодо і здоров’я, — я бо навіть маю велику надію, що поборю цю недугу, — |
| 23 θεωρων δε οτι και ο πατηρ καθ' ους καιρους εις τους ανω τοπους εστρατοπεδευσεν ανεδειξεν τον διαδεξαμενον | 23 але з огляду на те, що мій батько, як рушав походом у краї гористі, також призначав щоразу наступника, |
| 24 οπως εαν τι παραδοξον αποβαινη η και προσαγγελθη τι δυσχερες ειδοτες οι κατα την χωραν ω καταλελειπται τα πραγματα μη επιταρασσωνται | 24 щоб на випадок несподіванки або недоброї звістки, населення держави, знавши, кому довірено державні справи, не турбувалось. |
| 25 προς δε τουτοις κατανοων τους παρακειμενους δυναστας και γειτνιωντας τη βασιλεια τοις καιροις επεχοντας και προσδοκωντας το αποβησομενον αναδεδειχα τον υιον αντιοχον βασιλεα ον πολλακις ανατρεχων εις τας επανω σατραπειας τοις πλειστοις υμων παρεκατετιθεμην και συνιστων γεγραφα δε προς αυτον τα υπογεγραμμενα | 25 Крім того, беручи до уваги, що довколишні володарі та сусідні царства чигають на відповідний час і очікують нагоди, я призначив царем Антіоха, сина мого, якого я не один раз, коли об’їздив горішні сатрапії, всім з вас довірив і появив. Я написав йому теж листа, що тут нижче. |
| 26 παρακαλω ουν υμας και αξιω μεμνημενους των ευεργεσιων κοινη και κατ' ιδιαν εκαστον συντηρειν την ουσαν ευνοιαν εις εμε και τον υιον | 26 Отож, прошу вас і заклинаю, щоб ви, пам’ятаючи на мої благодійства, які ви всі разом і кожний з вас зокрема одержали від мене, зберегли й до мого сина ту зичливість, що її маєте тепер до мене. |
| 27 πεπεισμαι γαρ αυτον επιεικως και φιλανθρωπως παρακολουθουντα τη εμη προαιρεσει συμπεριενεχθησεσθαι υμιν | 27 Я переконаний, що він, чинивши згідно з моїм рішенням, поводитиметься з вами лагідно й людяно.» |
| 28 ο μεν ουν ανδροφονος και βλασφημος τα χειριστα παθων ως ετερους διεθηκεν επι ξενης εν τοις ορεσιν οικτιστω μορω κατεστρεψεν τον βιον | 28 Ось так той душогуб і богохульник, терпівши жахливі муки, тому що стільки лиха завдав іншим, помер нужденно серед мук на чужині в горах. |
| 29 παρεκομιζετο δε το σωμα φιλιππος ο συντροφος αυτου ος και διευλαβηθεις τον υιον αντιοχου προς πτολεμαιον τον φιλομητορα εις αιγυπτον διεκομισθη | 29 Тіло його привіз Филип, його співровесник, який, боявшись Антіохового сина, подався в Єгипет до Птолемея Філометора. |
