John 12

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Jesus therefore, six days before the pasch, came to Bethania, where Lazarus had been dead, whom Jesus raised to life.	1 Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих.
2 And they made him a supper there: and Martha served: but Lazarus was one of them that were at table with him.	2 Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу.
3 Mary therefore took a pound of ointment of right spikenard, of great price, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair; and the house was filled with the odour of the ointment.	3 Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира.
4 Then one of his disciples, Judas Iscariot, he that was about to betray him, said:	4 Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити:
5 Why was not this ointment sold for three hundred pence, and given to the poor?	5 «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?»
6 Now he said this, not because he cared for the poor; but because he was a thief, and having the purse, carried the things that were put therein.	6 Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано.
7 Jesus therefore said: Let her alone, that she may keep it against the day of my burial.	7 Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро.
8 For the poor you have always with you; but me you have not always.	8 Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.»
9 A great multitude therefore of the Jews knew that he was there; and they came, not for Jesus' sake only, but that they might see Lazarus, whom he had raised from the dead.	9 Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились — не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив.
10 But the chief priests thought to kill Lazarus also:	10 Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити,
11 Because many of the Jews, by reason of him, went away, and believed in Jesus.	11 численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.
12 And on the next day, a great multitude that was to come to the festival day, when they had heard that Jesus was coming to Jerusalem,	12 Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13 Took branches of palm trees, and went forth to meet him, and cried: Hosanna, blessed is he that cometh in the name of the Lord, the king of Israel.	13 узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благо-словен той, хто йде в ім’я Господнє, ізраїльський цар!»
14 And Jesus found a young ass, and sat upon it, as it is written:	14 І знайшовши осля, Ісус сів на нього, — як ото написано:
15 Fear not, daughter of Sion: behold, thy king cometh, sitting on an ass's colt.	15 Не страхайся, дочко Сіо-ну, ось іде твій цар верхи на жереб’яті ослициному.
16 These things his disciples did not know at the first; but when Jesus was glorified, then they remembered that these things were written of him, and that they had done these things to him.	16 Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.
17 The multitude therefore gave testimony, which was with him, when he called Lazarus out of the grave, and raised him from the dead.	17 Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, — про те свідчив.
18 For which reason also the people came to meet him, because they heard that he had done this miracle.	18 Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.
19 The Pharisees therefore said among themselves: Do you see that we prevail nothing? behold, the whole world is gone after him.	19 А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.»
20 Now there were certain Gentiles among them, who came up to adore on the festival day.	20 Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки.
21 These therefore came to Philip, who was of Bethsaida of Galilee, and desired him, saying: Sir, we would see Jesus.	21 Ті приступили до Фили-па, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.»
22 Philip cometh, and telleth Andrew. Again Andrew and Philip told Jesus.	22 Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові.
23 But Jesus answered them, saying: The hour is come, that the Son of man should be glorified.	23 І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого.
24 Amen, amen I say to you, unless the grain of wheat falling into the ground die,	24 Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе.
25 Itself remaineth alone. But if it die, it bringeth forth much fruit. He that loveth his life shall lose it; and he that hateth his life in this world, keepeth it unto life eternal.	25 Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно.
26 If any man minister to me, let him follow me; and where I am, there also shall my minister be. If any man minister to me, him will my Father honour.	26 Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець.
27 Now is my soul troubled. And what shall I say? Father, save me from this hour. But for this cause I came unto this hour.	27 Тепер стривожилась душа моя, — і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!
28 Father, glorify thy name. A voice therefore came from heaven: I have both glorified it, and will glorify it again.	28 Отче, прослав своє ім’я!» І голос із неба злинув: «І прославив, — і знову прославлю!»
29 The multitude therefore that stood and heard, said that it thundered. Others said: An angel spoke to him.	29 Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!»
30 Jesus answered, and said: This voice came not because of me, but for your sakes.	30 Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас.
31 Now is the judgment of the world: now shall the prince of this world be cast out.	31 Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.
32 And I, if I be lifted up from the earth, will draw all things to myself.	32 Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»
33 (Now this he said, signifying what death he should die.)	33 Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.
34 The multitude answered him: We have heard out of the law, that Christ abideth for ever; and how sayest thou: The Son of man must be lifted up? Who is this Son of man?	34 Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий — отой Син Чоловічий?»
35 Jesus therefore said to them: Yet a little while, the light is among you. Walk whilst you have the light, that the darkness overtake you not. And he that walketh in darkness, knoweth not whither he goeth.	35 Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде.
36 Whilst you have the light, believe in the light, that you may be the children of light. These things Jesus spoke; and he went away, and hid himself from them.	36 Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.
37 And whereas he had done so many miracles before them, they believed not in him:	37 Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу,
38 That the saying of Isaias the prophet might be fulfilled, which he said: Lord, who hath believed our hearing? and to whom hath the arm of the Lord been revealed?	38 щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об’явилось?»
39 Therefore they could not believe, because Isaias said again:	39 Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав:
40 He hath blinded their eyes, and hardened their heart, that they should not see with their eyes, nor understand with their heart, and be converted, and I should heal them.	40 «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.»
41 These things said Isaias, when he saw his glory, and spoke of him.	41 Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього.
42 However, many of the chief men also believed in him; but because of the Pharisees they did not confess him, that they might not be cast out of the synagogue.	42 А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги;
43 For they loved the glory of men more than the glory of God.	43 славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу.
44 But Jesus cried, and said: He that believeth in me, doth not believe in me, but in him that sent me.	44 Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене — вірує не в мене, а в того, хто послав мене.
45 And he that seeth me, seeth him that sent me.	45 І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене.
46 I am come a light into the world; that whosoever believeth in me, may not remain in darkness.	46 Я — світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві.
47 And if any man hear my words, and keep them not, I do not judge him: for I came not to judge the world, but to save the world.	47 Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.
48 He that despiseth me, and receiveth not my words, hath one that judgeth him; the word that I have spoken, the same shall judge him in the last day.	48 Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього.
49 For I have not spoken of myself; but the Father who sent me, he gave me commandment what I should say, and what I should speak.	49 Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти.
50 And I know that his commandment is life everlasting. The things therefore that I speak, even as the Father said unto me, so do I speak.	50 І я знаю, що заповідь його — життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.»