Luke 15

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Now the publicans and sinners drew near unto him to hear him.	1 Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.
2 And the Pharisees and the scribes murmured, saying: This man receiveth sinners, and eateth with them.	2 А фарисеї з книжниками нарікали «Цей грішників приймає і їсть разом з ними.»
3 And he spoke to them this parable, saying:	3 Тоді Ісус сказав до них цю притчу
4 What man of you that hath an hundred sheep: and if he shall lose one of them, doth he not leave the ninety-nine in the desert, and go after that which was lost, until he find it?	4 «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде
5 And when he hath found it, lay it upon his shoulders, rejoicing:	5 А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі
6 And coming home, call together his friends and neighbours, saying to them: Rejoice with me, because I have found my sheep that was lost?	6 й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.
7 I say to you, that even so there shall be joy in heaven upon one sinner that doth penance, more than upon ninety-nine just who need not penance.	7 Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.
8 Or what woman having ten groats; if she lose one groat, doth not light a candle, and sweep the house, and seek diligently until she find it?	8 Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде
9 And when she hath found it, call together her friends and neighbours, saying: Rejoice with me, because I have found the groat which I had lost.	9 А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.
10 So I say to you, there shall be joy before the angels of God upon one sinner doing penance.	10 Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.»
11 And he said: A certain man had two sons:	11 Він сказав далі «В одного чоловіка було два сини.
12 And the younger of them said to his father: Father, give me the portion of substance that falleth to me. And he divided unto them his substance.	12 Молодший з них сказав батькові Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.
13 And not many days after, the younger son, gathering all together, went abroad into a far country: and there wasted his substance, living riotously.	13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.
14 And after he had spent all, there came a mighty famine in that country; and he began to be in want.	14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15 And he went and cleaved to one of the citizens of that country. And he sent him into his farm to feed swine.	15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.
16 And he would fain have filled his belly with the husks the swine did eat; and no man gave unto him.	16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.
17 And returning to himself, he said: How many hired servants in my father's house abound with bread, and I here perish with hunger?	17 Опам’ятавшись, він сказав до себе Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.
18 I will arise, and will go to my father, and say to him: Father, I have sinned against heaven, and before thee:	18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!
19 I am not worthy to be called thy son: make me as one of thy hired servants.	19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.
20 And rising up he came to his father. And when he was yet a great way off, his father saw him, and was moved with compassion, and running to him fell upon his neck, and kissed him.	20 І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.
21 And the son said to him: Father, I have sinned against heaven, and before thee, I am not now worthy to be called thy son.	21 Тут син сказав до нього Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.
22 And the father said to his servants: Bring forth quickly the first robe, and put it on him, and put a ring on his hand, and shoes on his feet:	22 А батько кликнув до слуг своїх Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.
23 And bring hither the fatted calf, and kill it, and let us eat and make merry:	23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,
24 Because this my son was dead, and is come to life again: was lost, and is found. And they began to be merry.	24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.
25 Now his elder son was in the field, and when he came and drew nigh to the house, he heard music and dancing:	25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.
26 And he called one of the servants, and asked what these things meant.	26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.
27 And he said to him: Thy brother is come, and thy father hath killed the fatted calf, because he hath received him safe.	27 Той же сказав йому Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.
28 And he was angry, and would not go in. His father therefore coming out began to entreat him.	28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.
29 And he answering, said to his father: Behold, for so many years do I serve thee, and I have never transgressed thy commandment, and yet thou hast never given me a kid to make merry with my friends:	29 А той озвався до батька Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.
30 But as soon as this thy son is come, who hath devoured his substance with harlots, thou hast killed for him the fatted calf.	30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.
31 But he said to him: Son, thou art always with me, and all I have is thine.	31 Батько ж сказав до нього Ти завжди при мені, дитино, і все моє — твоє.
32 But it was fit that we should make merry and be glad, for this thy brother was dead and is come to life again; he was lost, and is found.	32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.»