Job 15

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And Eliphaz the Themanite, answered, and said:	1 Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
2 Will a wise man answer as if he were speaking in the wind, and fill his stomach with burning heat?	2 «Хіба ж відповідає мудрий пустим знанням, | сповняє своє нутро східнім вітром,
3 Thou reprovest him by words, who is not equal to thee, and thou speakest that which is not good for thee.	3 сперечаючись недоречними словами, | промовами, в яких немає користи?
4 As much as is in thee, thou hast made void fear, and hast taken away prayers from before God.	4 Ти навіть відкидаєш богобоязливість, | і касуєш побожність перед Богом.
5 For thy iniquity hath taught thy mouth, and thou imitatest the tongue of blasphemers.	5 Твоя вина навчає уста твої, | ти вибираєш бесіду лукавих,
6 Thy own mouth shall condemn thee, and not I: and thy own lips shall answer thee.	6 тим і осуджує тебе рот твій, а не я! | І власні твої уста свідчать проти тебе.
7 Art thou the first man that was born, or wast thou made before the hills ?	7 Хіба ти перший з людей народився, | побачив світ перед горбами?
8 Hast thou heard God's counsel, and shall his wisdom be inferior to thee?	8 Хіба ти слухав Божої наради, | присвоїв собі мудрість?
9 What knowest thou that we are ignorant of? what dost thou understand that we know not?	9 Що знаєш ти, чого б ми не знали? | Що розумієш, чого б ми не розуміли?
10 There are with us also aged and ancient men, much elder than thy fathers.	10 Є сивий та старий також між нами, | що перейшов віком і твого батька.
11 Is it a great matter that God should comfort thee? but thy wicked words hinder this.	11 Хіба для тебе мала річ — Божа втіха | та тихе слово, сказане до тебе?
12 Why doth thy heart elevate thee, and why dost thou stare with thy eyes, as if they were thinking great things ?	12 Чого пориває тебе твоє серце? | Чому очима гордо позираєш,
13 Why doth thy spirit swell against God, to utter such words out of thy mouth ?	13 коли звертаєш проти Бога гнів твій | і твоїм ротом верзеш такі речі?
14 What is man that he should be without spot, and he that is born of a woman that he should appear just?	14 Що таке людина, щоб була чистою? | Як бути справедливим тому, хто родиться від жінки?
15 Behold among his saints none is unchangeable, and the heavens are not pure in his sight.	15 Якщо й своїм святим не йме він віри, | і небеса нечисті перед його очима,
16 How much more is man abominable, and unprofitable, who drinketh iniquity like water?	16 оскільки більш гидка й зіпсована людина, | що, наче воду, п’є беззаконня.
17 I will shew thee, hear me : and I mill tell thee what I have seen.	17 Я поясню тобі, мене послухай! | Я оповім те, що сам я бачив,
18 Wise men confess and hide not their fathers.	18 що оповідають мудрі, | не таївши нічого, за предками своїми.
19 To whom alone the earth was given, and no stranger hath passed among them.	19 Їм одним земля дана була, | і ні один чужинець не скитався між ними.
20 The wicked man is proud all his days, and the number of the years of his tyranny is uncertain.	20 Поки віку у злого — себе самого мучить; | протягом призначених гнобителеві літ
21 The sound of dread is always in his ears: and when there is peace, he always suspecteth treason.	21 жахливий крик лунає у його вухах; | серед повного спокою на нього нападає грабіжник.
22 He believeth not that he may return from darkness to light, looking round about for the sword on every side.	22 Не сподівається, що повернеться із пітьми, | і всюди меч перед собою бачить.
23 When he moveth himself to seek bread, he knoweth that the day of darkness is ready at his hand.	23 Його кидають на їжу коршакові. | Він знає, що над ним біда нависла.
24 Tribulation shall terrify him, and distress shall surround him, as a king that is prepared for the battle.	24 День темряви його жахає, | нужда й тіснота на нього насідають, | немов той цар, готовий кинутись до бою.
25 For he hath stretched out his hand against God, and hath strengthened himself against the Almighty.	25 Він здіймав свою руку проти Бога, | він хоробрував із Всемогутнім.
26 He hath run against him with his neck raised up, and is armed with a fat neck.	26 З випростаною шиєю біг проти нього | захоронений грубими щитами.
27 Fatness hath covered his face, and the fat hangeth down on his sides.	27 Обличчя його набрякло салом, | боки поросли жиром.
28 He hath dwelt in desolate cities, and in desert houses that are reduced into heaps.	28 Він жив у зруйнованих містах, | у домах, де ніхто більше не жив, | бо вони були готові завалитись.
29 He shall not be enriched, neither shall his substance continue, neither shall he push his root in the earth.	29 Не забагатіє він, розвіється його достаток, | і не простягнеться його тінь по країні.
30 He shall not depart out of darkness: the flame shall dry up his branches, and he shall be taken away by the breath of his own month.	30 Він не втече від мороку, | вогонь спалить його ніжне галуззя, | а цвіт його обіб’є вітер.
31 He shall not believe, being vainly deceived by error, that he may be redeemed with any price.	31 Нехай не покладається на свій зріст високий, | знаємо бо, що то — марнота.
32 Before his days be full he shall perish: and his hands shall wither away.	32 Віття його зів’яне передчасно, | його галуззя не буде зеленіти.
33 He shall be blasted as a vine when its grapes are in the first flower, and as an olive tree that casteth its flower.	33 Мов виноградина, він скине недоспілі грона | і, наче маслина, цвіт свій зронить.
34 For the congregation of the hypocrite is barren, and fire shall devour their tabernacles, who love to take bribes.	34 Так! Кодло нечестивого буде безплідне, | і вогонь пожере шатра продажних.
35 He hath conceived sorrow, and hath brought forth iniquity, and his womb prepareth deceits.	35 Хто зачав зло, той породить нещастя; | нутро його готує злуду».