Genesis 37

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And Jacob dwelt in the land of Chanaan wherein his father sojourned.	1 Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.
2 And these are his generations: Joseph, when he was sixteen years old, was feeding the dock with his brethren, being but a boy: and he was with the sons of and of Zelpha his father's wives : and he accused his brethren to his father of a most wicked crime.	2 Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами — а був він ще хлопець — із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.
3 Now Israel loved Joseph above all his sons, because he had him in his old age: and he made him a coat of divers colours.	3 Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.
4 And his brethren seeing that he was loved by his father, more than all his sons, hated him, and could not speak peaceably to him.	4 Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.
5 Now it fell out also that he told his brethren a dream, that he had dreamed: which occasioned them to hate him the more.	5 А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.
6 And he said to them: Hear my dream which I dreamed.	6 Каже їм: Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:
7 I thought we were binding sheaves in the field: and my sheaf arose as it were, end stood, and your sheaves standing about, bowed down before my sheaf.	7 сниться мені, оце в’яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму.
8 His brethren answered : Shalt thou be our king? or shall we be subject to thy dominion? Therefore this matter of his dreams and words ministered nourishment to their envy and hatred.	8 То й кажуть до нього брати: Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами? І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.
9 He dreamed also another dream, which he told his brethren, saying: I saw in a dream, as it were the sun, and the moon, and eleven stars worshipping me.	9 Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені.
10 And when he had told this to his father and brethren, his father rebuked him, and said: What meaneth this dream that thou hast dreamed? shall I and thy mother, and thy brethren worship thee upon the earth?	10 І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?
11 His brethren therefore envied him: but his father considered the thing with himself.	11 Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам’ятав собі те.
12 And when his brethren abode in Sichem feeding their father's docks,	12 Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.
13 Israel said to him : Thy brethren feed the sheep in Sichem: come, I will send thee to them. And when he answered:	13 А Ізраїль сказав до Йосифа: Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них. Він же відповів йому: Я тут.
14 I am ready: he said to him: Go, and see if all things be well with thy brethren, and the cattle: and bring me word again what is doing. So being sent from the vale of Hebron, he came to Sichem:	14 І сказав батько до нього: Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку. Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.
15 And a man found him there wandering in the field, and asked what he sought.	15 Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: Чого шукаєш?
16 But he answered: I seek my brethren; tell me where they feed the docks.	16 Він же відрік: Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?
17 And the man said to him: They are departed from this place: for I heard them say: Let us go to Dothain. And Joseph went forward after his brethren, and found them in Dothain.	17 А чоловік відповів: Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан. І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.
18 And when they saw him afar off, before he came nigh them, they thought to kill him.	18 Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.
19 And said one to another: Behold the dreamer cometh.	19 Тож казав один до одного: Он іде той сновида!
20 Come, let us kill him, and cast him into some old pit : and we will say : Some evil beast hath devoured him: and then it shall appear what his dreams avail him :	20 Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: — лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів.
21 And Ruben hearing this, endeavoured to deliver him out of their hands, end said:	21 Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, — сказавши: Не вбиваймо життя!
22 Do not take away his life, nor shed his blood: but cast him into this pit, that is in the wilderness, and keep your hands harmless: now he said this, being desirous to deliver him out of their hands and to restore him to his father.	22 Далі Рувим сказав до них: Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте. Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.
23 And as soon as he came to his brethren, they forthwith stript him of his outside coat, that was of divers colours:	23 І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,
24 And cast him into an old pit, where there was no water.	24 взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.
25 And sitting down to eat bread, they saw some Ismaelites on their way coming from Calaad, with their camels, carrying spices, and balm, and myrrh to Egypt.	25 І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать — аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.
26 And Juda said to his brethren: What will it profit us to kill our brother, and conceal his blood?	26 Тоді каже Юда до своїх братів: Що нам з того, що вб’ємо нашого брата й прикриємо його кров?
27 It is better that he be sold to the Ismaelites, and that our hands be not defiled: for he is our brother and our flesh. His brethren agreed to his words.	27 Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло. І послухали його брати.
28 And when the Madianite merchants passed by, they drew him out of the pit, and sold him to the Ismaelites, for twenty pieces of silver: and they led him into Egypt.	28 Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.
29 And Ruben, returning to the pit, found not the boy:	29 Тоді повернувся Рувим до ями — аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,
30 And rending his garments he went to his brethren, and said: The boy doth not appear and whither shall I go?	30 і, прийшовши до братів, каже: Хлопця немає, а я — куди піду?
31 And they took his coat, and dipped it in the blood of a kid, which they had killed :	31 І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,
32 Sending some to carry it to their father, and to say: This we have found: see whether it be thy son's coat, or not.	32 і послали квітчасту одежу батькові з словами: Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні.
33 And the father acknowledging it, said: It is my son's coat, an evil wild beast hath eaten him, a beast hath devoured Joseph.	33 Пізнав він її і сказав: Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!
34 And tearing his garments, he put an sackcloth, mourning for his son a long time.	34 Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.
35 And alibis children being gathered together to comfort their father in his sorrow, he would not receive comfort, but said: I will go down to my son into hell, mourning. And whilst he continued weeping,	35 Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу. І плакав за ним його батько.
36 The Madianites sold Joseph in Egypt to Putiphar, an eunuch of Pharao, captain of the soldiers.	36 А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.