Giobbe 23

BIBBIA CEI 2008	Біблія
1 Giobbe prese a dire:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 «Anche oggi il mio lamento è amaro e la sua mano pesa sopra i miei gemiti.	2 «Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.
3 Oh, potessi sapere dove trovarlo, potessi giungere fin dove risiede!	3 Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!
4 Davanti a lui esporrei la mia causa e avrei piene le labbra di ragioni.	4 Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.
5 Conoscerei le parole con le quali mi risponde e capirei che cosa mi deve dire.	5 Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!
6 Dovrebbe forse con sfoggio di potenza contendere con me? Gli basterebbe solo ascoltarmi!	6 Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.
7 Allora un giusto discuterebbe con lui e io per sempre sarei assolto dal mio giudice.	7 Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!
8 Ma se vado a oriente, egli non c’è, se vado a occidente, non lo sento.	8 Та як піду на схід — його немає, | на захід — його не помічаю.
9 A settentrione lo cerco e non lo scorgo, mi volgo a mezzogiorno e non lo vedo.	9 На півночі його шукаю — не бачу, | повернуся на південь — не виджу.
10 Poiché egli conosce la mia condotta, se mi mette alla prova, come oro puro io ne esco.	10 Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
11 Alle sue orme si è attaccato il mio piede, al suo cammino mi sono attenuto e non ho deviato;	11 Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.
12 dai comandi delle sue labbra non mi sono allontanato, ho riposto nel cuore i detti della sua bocca.	12 Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.
13 Se egli decide, chi lo farà cambiare? Ciò che desidera egli lo fa.	13 Призначить він щось, — хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.
14 Egli esegue il decreto contro di me come pure i molti altri che ha in mente.	14 Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.
15 Per questo davanti a lui io allibisco, al solo pensarci mi viene paura.	15 Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю — і його лякаюсь.
16 Dio ha fiaccato il mio cuore, l’Onnipotente mi ha frastornato;	16 Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.
17 ma non è a causa della tenebra che io perisco, né a causa dell’oscurità che ricopre il mio volto.	17 Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»