Jeremías 8

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 En aquel tiempo –oráculo del Señor– sacarán de sus tumbas los huesos de los reyes de Judá, los huesos de sus príncipes, los huesos de los sacerdotes, los huesos de los profetas y los huesos de los habitantes de Jerusalén.	1 «Того часу, — слово Господнє, — повикидають з їхніх гробів кості царів юдейських, кості князів їхніх, кості священиків, кості пророків та кості мешканців єрусалимських.
2 Los expondrán ante el sol y la luna, y ante todo el Ejército de los cielos, a los que ellos amaron y sirvieron, a los que ellos amaron y sirvieron, a los que ellos siguieron y consultaron, y ante los cuales se postraron, Y no serán recogidos ni enterrados, sino que se convertirán en estiércol sobre la superficie del suelo.	2 І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усім військом небесним, яких вони любили, яким служили, за якими ходили, яких шукали й перед якими припадали. Їх не збиратимуть і не ховатимуть: вони погноєм будуть на землі.
3 La muerte será preferible a la vida para todos los sobrevivientes que hayan quedado de esa familia perversa, en todos los lugares adonde yo los expulsaré –oráculo del Señor de los ejércitos–.	3 І волітимуть ліпше вмерти, а ніж жити, усі ті, що залишаться від цього ледачого гнізда, що зостануться по всіх місцях, куди я їх повикидаю, — слово Господа сил.
4 Tú les dirás: Así habla el Señor: ¿No se levanta el que cae? ¿Y no vuelve el que se desvía?	4 І ще кажи їм: Так говорить Господь: Хіба ж як хтось упаде, то не встане? Або як зіб’ється з дороги, то не повернеться?
5 ¿Por qué entonces ha defeccionado este pueblo y Jerusalén es una apostasía sin fin? Ellos se aferran a sus ilusiones, se niegan a volver.	5 Чому ж ото цей люд єрусалимський відступився відступництвом тривалим, цупко тримається обману і повернутись не бажає?
6 Yo escuché con la mayor atención: ellos no hablan como es debido, ni uno solo se arrepiente de su maldad, diciendo: «¿Qué es lo que hice?». Todos vuelven a sus andanzas, como un caballo que se lanza al combate.	6 Я пильно прислухався, та вони не говорять як треба. Ніхто не кається у своїм ледарстві, щоб сказати: Що це я вчинив? — Кожний бігом звертає з дороги, неначе кінь, що у бій стрімголов поривається.
7 Hasta la cigüeña, en el cielo, conoce sus estaciones; la tórtola, la golondrina y la grulla tienen en cuenta el tiempo de sus migraciones ¡Pero mi pueblo no conoce el derecho del Señor!	7 Навіть і бусель у небі знає свою пору; і горлиця й ластівка, і журавель пильнують часу їхнього приходу. Народ же мій не знає Господнього розпорядку.
8 ¿Cómo ustedes se atreven a decir: «Somos sabios y la Ley del Señor está con nosotros», siendo así que la ha falsificado la pluma engañosa de los escribas?	8 І як ви можете казати: Ми мудрі! Закон Господній з нами! Так, певно, але брехливе перо писак перетворило його на брехню.
9 Los sabios se cubrirán de vergüenza, quedarán espantados, atrapados. Ellos han despreciado la palabra del Señor: ¿qué sabiduría es entonces la de ellos?	9 Осоромились мудрі, збентежились і впіймались. Вони відкинули слово Господнє; яка ж там у них мудрість?
10 Por eso, yo entregaré sus mujeres a otros, y sus campos a usurpadores. Porque del más pequeño al más grande, todos están ávidos de ganancias y desde el profeta hasta el sacerdote, no hacen otra cosa que engañar.	10 За те я віддам жінок їхніх іншим, поля їхні займанцям; бо від найменшого до найбільшого усі вони про наживу дбають. Пророки й священики — усі вони чинять обман.
11 Ellos curan a la ligera el quebranto de la hija de mi pueblo, diciendo: «¡Paz, paz!», pero no hay paz.	11 Гоять рану народу мого легкодушно, кажучи: Мир! Мир! — коли миру немає.
12 ¿Se avergüenzan de la abominación que cometieron? ¡No, no sienten la menor vergüenza, no saben los que es sonrojarse! Por eso, ellos caerán con los que caen, sucumbirán cuando tengan que dar cuenta, dice el Señor.	12 Стидались би отакі гидоти коїти! Але вони й сорому ніякого не мають; не тямлять навіть, що то значить червоніти. Тому й попадають між тими, що впадуть; під час відвідин їхніх вони спотикнуться, — слово Господнє.
13 Cuando quiero cosechar entre ellos –oráculo del Señor– no hay uvas en la viña, no hay higos en la higuera, y el follaje está marchito.	13 Я так хотів би з них врожай зібрати, — слово Господнє, — але на винограді нема грон, ані смоков на смоковниці, ба й листя — і те зів’яло. Дав я їм (заповіді), та вони їх топчуть.»
14 ¿Por qué nos quedamos quietos? Reúnanse y entremos en las plazas fuertes para perecer allí, porque el Señor, nuestro Dios, nos hace perecer y nos da de beber agua envenenada, porque hemos pecado contra el Señor.	14 Чого ми сидимо? Збирайтесь, та ходімо у міста-твердині й там загинемо, бо Господь, Бог наш, згинути судив нам. Отруйною водою напоїв за те нас, що проти Господа ми згрішили.
15 Se esperaba la paz ¡y no hay nada bueno...! el tiempo de la curación, ¡y sobrevino el espanto!	15 Ми ждали миру, — нічого доброго не було; часу одужання, — та ось страхіття.
16 Desde Dan se escucha el resuello de sus caballos; por el ruido de los relinchos de sus corceles tiembla toda la tierra. Ellos llegan y devoran el país y todo lo que hay en él, la ciudad y a los que habitan en ella.	16 Від Дану чути іржання його коней; від звуку хропіння його жеребців уся земля трясеться. Вони прийшли й пожерли край з усім, що було в ньому; міста й їхніх мешканців.
17 Porque yo envío contra ustedes serpientes venenosas, contra las que no hay encantamientos: ellas los morderán –oráculo del Señor –	17 «Ось бо пошлю на вас гадюк та василисків, проти яких заговору немає; і будуть вас кусати, — слово Господнє.
18 y no habrá remedio. Me invade la aflicción, mi corazón está dolorido.	18 На мій біль не знаходжу ліку, серце моє в мені мліє.
19 El grito de alarma de la hija de mi pueblo se eleva a lo largo de todo el país: «¿No está el Señor en Sión, no está en ella su Rey?». ¿Por qué me han indignado con sus ídolos, con las Vanidades del extranjero?	19 Ось чути крик доньки мого народу з далекої країни: Хіба вже на Сіоні Господа немає? Хіба Царя його нема на ньому? — Чого своїми різьбленими ідолами мене обурюють, марнотами чужими?»
20 «Pasó la cosecha, terminó el verano, ¡y nosotros no hemos sido salvados! :.	20 Жнива минули, скінчилось літо, та ми не врятувались.
21 Estoy abrumado por el desastre de la hija de mi pueblo, estoy ensombrecido, la consternación se apoderó de mí.	21 Через рану дочки мого народу я увесь у ранах, я прибитий, жах мене огортає.
22 ¿No hay más bálsamo en Galaad? ¿No hay allí ningún médico? ¿Por qué entonces no cicatriza la llaga de la hija de mi pueblo?	22 Хіба ж нема бальзаму в Гілеаді, хіба там лікаря немає? То чого ж дочка мого народу не приходить до здоров’я?
23 ¡Ojalá mi cabeza se convirtiera en llanto y mis ojos en fuente de lágrimas, para llorar de día y de noche por las víctimas de la hija de mi pueblo!	23 Хто моїй голові дасть воду? Моїм очам — джерело сліз, щоби я день і ніч міг плакати по забитих дочки мого народу?