| 1 وهذه شريعة ذبيحة الاثم. انها قدس اقداس. | 1 «А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ. |
| 2 في المكان الذي يذبحون فيه المحرقة يذبحون ذبيحة الاثم. ويرشّ دمها على المذبح مستديرا | 2 її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків. |
| 3 ويقرب منها كل شحمها الألية والشحم الذي يغشّي الاحشاء | 3 Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі, |
| 4 والكليتين والشحم الذي عليهما الذي على الخاصرتين وزيادة الكبد مع الكليتين ينزعها. | 4 і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок; |
| 5 ويوقدهنّ الكاهن على المذبح وقودا للرب. انها ذبيحة اثم. | 5 і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування. |
| 6 كل ذكر من الكهنة ياكل منها. في مكان مقدس تؤكل. انها قدس اقداس. | 6 Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ. |
| 7 ذبيحة الاثم كذبيحة الخطية. لهما شريعة واحدة. الكاهن الذي يكفّر بها تكون له. | 7 Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування — закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту. |
| 8 والكاهن الذي يقرّب محرقة انسان فجلد المحرقة التي يقرّبها يكون له. | 8 Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові. |
| 9 وكل تقدمة خبزت في التنور وكل ما عمل في طاجن او على صاج يكون للكاهن الذي يقرّبه. | 9 А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, — йому буде вона. |
| 10 وكل تقدمة ملتوتة بزيت او ناشفة تكون لجميع بني هرون كل انسان كأخيه | 10 Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому. |
| 11 وهذه شريعة ذبيحة السلامة. الذي يقرّبها للرب | 11 А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві. |
| 12 ان قرّبها لاجل الشكر يقرّب على ذبيحة الشكر اقراص فطير ملتوتة بزيت ورقاق فطير مدهونة بزيت ودقيقا مربوكا اقراصا ملتوتة بزيت | 12 Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі. |
| 13 مع اقراص خبز خمير يقرّب قربانه على ذبيحة شكر سلامته. | 13 Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою. |
| 14 ويقرّب منه واحدا من كل قربان رفيعة للرب. يكون للكاهن الذي يرشّ دم ذبيحة السلامة. | 14 З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров’ю мирної жертви; йому вона належить. |
| 15 ولحم ذبيحة شكر سلامته يؤكل يوم قربانه. لا يبقي منه شيئا الى الصباح. | 15 М’ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку. |
| 16 وان كانت ذبيحة قربانه نذرا او نافلة ففي يوم تقريبه ذبيحته تؤكل. وفي الغد يؤكل ما فضل منها. | 16 А якщо чийсь жертво-принос буде обітований або добровільний, то його треба з’їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться; |
| 17 واما الفاضل من لحم الذبيحة في اليوم الثالث فيحرق بالنار. | 17 а що залишиться з жертвенного м’яса на третій день, треба спалити на вогні. |
| 18 وان اكل من لحم ذبيحة سلامته في اليوم الثالث لا تقبل. الذي يقربها لا تحسب له. تكون نجاسة. والنفس التي تاكل منها تحمل ذنبها. | 18 Коли ж би хтось усе таки їв м’ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх. |
| 19 واللحم الذي مسّ شيئا ما نجسا لا يؤكل. يحرق بالنار. واللحم ياكل كل طاهر منه. | 19 Коли якесь м’ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м’ясо кожен чистий може їсти. |
| 20 واما النفس التي تأكل لحما من ذبيحة السلامة التي للرب ونجاستها عليها فتقطع تلك النفس من شعبها. | 20 Хто з’їсть м’ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх. |
| 21 والنفس التي تمسّ شيئا ما نجسا نجاسة انسان او بهيمة نجسة او مكروها ما نجسا ثم تأكل من لحم ذبيحة السلامة التي للرب تقطع تلك النفس من شعبها | 21 А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з’їсть м’яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.» |
| 22 وكلم الرب موسى قائلا | 22 І сказав Господь Мойсеєві: |
| 23 كلم بني اسرائيل قائلا. كل شحم ثور او كبش او ماعز لا تأكلوا. | 23 «Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете. |
| 24 واما شحم الميتة وشحم المفترسة فيستعمل لكل عمل لكن اكلا لا تأكلوه. | 24 Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його. |
| 25 ان كل من اكل شحما من البهائم التي يقرّب منها وقودا للرب تقطع من شعبها النفس التي تاكل. | 25 Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали. |
| 26 وكل دم لا تأكلوا في جميع مساكنكم من الطير ومن البهائم. | |
| 27 كل نفس تاكل شيئا من الدم تقطع تلك النفس من شعبها | 27 Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.» |
| 28 وكلم الرب موسى قائلا | 28 І промовив Господь до Мойсея: |
| 29 كلم بني اسرائيل قائلا. الذي يقرّب ذبيحة سلامته للرب يأتي بقربانه الى الرب من ذبيحة سلامته. | 29 «Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви. |
| 30 يداه تأتيان بوقائد الرب. الشحم يأتي به مع الصدر. اما الصدر فلكي يردده ترديدا امام الرب. | 30 Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом, |
| 31 فيوقد الكاهن الشحم على المذبح ويكون الصدر لهرون وبنيه. | 31 а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його. |
| 32 والساق اليمنى تعطونها رفيعة للكاهن من ذبائح سلامتكم. | 32 Праву лопатку теж священикові здасте — як данину з ваших мирних жертв. |
| 33 الذي يقرّب دم ذبيحة السلامة والشحم من بني هرون تكون له الساق اليمنى نصيبا. | 33 Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви. |
| 34 لان صدر الترديد وساق الرفيعة قد اخذتهما من بني اسرائيل من ذبائح سلامتهم واعطيتهما لهرون الكاهن ولبنيه فريضة دهرية من بني اسرائيل. | 34 Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.» |
| 35 تلك مسحة هرون ومسحة بنيه من وقائد الرب يوم تقديمهم ليكهنوا للرب | 35 Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві, |
| 36 التي امر الرب ان تعطى لهم يوم مسحه اياهم من بني اسرائيل فريضة دهرية في اجيالهم. | 36 як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь. |
| 37 تلك شريعة المحرقة والتقدمة وذبيحة الخطية وذبيحة الاثم وذبيحة الملء وذبيحة السلامة | 37 Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву, |
| 38 التي امر الرب بها موسى في جبل سيناء يوم امره بني اسرائيل بتقيرب قرابينهم للرب في برية سيناء | 38 що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині. |
