Acts of the Apostles 17

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 Now when they had walked through Amphipolis and Apollonia, they arrived at Thessalonica, where there was a synagogue of the Jews.	1 Перейшовши через Амфіполь та Аполлонію, прийшли в Солунь, де була юдейська синагога.
2 Then Paul, according to custom, entered to them. And for three Sabbaths he disputed with them about the Scriptures,	2 За своїм звичаєм, Павло ввійшов до них і змагався з ними три суботи про Писання,
3 interpreting and concluding that it was necessary for the Christ to suffer and to rise again from the dead, and that “this is the Jesus Christ, whom I am announcing to you.”	3 вияснюючи і доводячи, що Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих та що цей власне є Христос, — той Ісус, якого я вам звіщаю.
4 And some of them believed and were joined to Paul and Silas, and a great number of these were from the worshipers and the Gentiles, and not a few were noble women.	4 І деякі з них дали себе переконати і пристали до Павла та Сили, — а й велике число богобоязливих греків і жінок знатних чимало.
5 But the Jews, being jealous, and joining with certain evildoers among the common men, caused a disturbance, and they stirred up the city. And taking up a position near the house of Jason, they sought to lead them out to the people.	5 Але заздрісні юдеї назбирали з майдану якихось негідників, збили докупи натовп і заходилися підбурювати місто. Ставши перед домівкою Ясона, шукали їх, щоб вивести до народу.
6 And when they had not found them, they dragged Jason and certain brothers to the rulers of the city, crying out: “For these are the ones who have stirred up the city. And they came here,	6 А не знайшовши їх, поволокли Ясона й деяких братів до наставників міста, гукаючи: «Ось вони — ті, що підбурили ввесь світ і прийшли аж сюди.
7 and Jason has received them. And all these men act contrary to the decrees of Caesar, saying that there is another king, Jesus.”	7 Ясон прийняв їх до себе. Усі вони йдуть проти кесаревих наказів, говорячи, що є інший цар — Ісус.»
8 And they incited the people. And the rulers of the city, upon hearing these things,	8 Так збунтували народ та начальників, які це слухали.
9 and having received an explanation from Jason and the others, released them.	9 Взявши ж від Ясона й інших запоруку, вони їх відпустили.
10 Yet truly, the brothers promptly sent Paul and Silas away by night to Beroea. And when they had arrived, they entered the synagogue of the Jews.	10 Брати негайно вислали вночі Павла та Силу у Верію, а ці, прибувши туди, пішли в синагогу юдеїв.
11 But these were more noble than those who were at Thessalonica. They received the Word with all enthusiasm, daily examining the Scriptures to see if these things were so.	11 Ці були благородніші від солунян: вони прийняли слово з повним запалом, щодня досліджували Писання, чи так воно є.
12 And indeed, many believed among them, as well as not a few among the honorable Gentile men and women.	12 Багато ж із них увірували, — і жінок поважних грецьких та й чоловіків чимало.
13 Then, when the Jews of Thessalonica had realized that the Word of God was also preached by Paul at Beroea, they went there also, stirring up and disturbing the multitude.	13 Якже довідались юдеї із Солуня, що Павло звіщає слово Боже й у Верії, прийшли й туди підбурювати і бунтувати народ.
14 And then the brothers quickly sent Paul away, so that he might travel by sea. But Silas and Timothy remained there.	14 Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб ішов аж до моря, а Сила й Тимотей зостались там.
15 Then those who were leading Paul brought him as far as Athens. And having received an order from him to Silas and Timothy, that they should come to him quickly, they set out.	15 Ті ж, що проводжали Павла, провели його аж до Атен і повернулись, одержавши наказ для Сили й Тимотея, щоб прийти до нього якнайшвидше.
16 Now while Paul waited for them at Athens, his spirit was stirred up within him, seeing the city given over to idolatry.	16 Коли Павло чекав їх в Атенах, дивлячись на місто, повне ідолів, дух його кипів у ньому.
17 And so, he was disputing with the Jews in the synagogue, and with the worshipers, and in public places, throughout each day, with whomever was there.	17 Він, отже, розмовляв з юдеями й побожними у синагозі та кожного дня на ринку з кимбудь.
18 Now certain Epicurean and Stoic philosophers were arguing with him. And some were saying, “What does this sower of the Word want to say?” Yet others were saying, “He seems to be an announcer for new demons.” For he was announcing to them Jesus and the Resurrection.	18 Дехто навіть із філософів епікурейців та стоїків з ним дискутували. А деякі казали: «Що він, отой торохтій, хоче сказати?» Інші ж: «Та щось так виглядає, немов би він був проповідник чужих богів.» А це тому, що проповідував Ісуса й воскресіння.
19 And apprehending him, they brought him to the Areopagus, saying: “Are we able to know what this new doctrine is, about which you speak?	19 Взяли вони його з собою і повели в Ареопаг, кажучи: «Чи можемо ми знати, що то за нова наука, якої ти навчаєш?
20 For you bring certain new ideas to our ears. And so we would like to know what these things mean.”	20 Бо дивні речі ти нам оповідаєш. Тому й хочемо знати, що б воно могло бути.»
21 (Now all the Athenians, and arriving visitors, were occupying themselves with nothing other than speaking or hearing various new ideas.)	21 Атеняни бо всі, а й захожі чужинці, що жили між ними, на те тільки витрачали час, щоб або щось говорити, або слухати новин.
22 But Paul, standing in the middle of the Areopagus, said: “Men of Athens, I perceive that in all things you are rather superstitious.	22 Тоді Павло підвівся серед Ареопагу і промовив: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні.
23 For as I was passing by and noticing your idols, I also found an altar, on which was written: TO THE UNKNOWN GOD. Therefore, what you worship in ignorance, this is what I am preaching to you:	23 Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю.
24 the God who made the world and all that is in it, the One who is the Lord of heaven and earth, who does not live in temples made with hands.	24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, він, бувши Владикою неба і землі, не живе у рукотворних храмах,
25 Neither is he served by the hands of men, as if in need of anything, since it is he who gives to all things life and breath and all else.	25 ані не приймає служби з рук людських, немов би він потребував чогось, даючи сам усім життя, дихання і все.
26 And he has made, out of one, every family of man: to live upon the face of the entire earth, determining the appointed seasons and the limits of their habitation,	26 Він створив з одного ввесь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні, призначивши встановлені часи і границі їхнього оселення,
27 so as to seek God, if perhaps they may consider him or find him, though he is not far from each one of us.	27 щоб вони шукали Бога, чи, може, навпомацьки не знайдуть його, — хоч він від кожного з нас недалеко.
28 ‘For in him we live, and move, and exist.’ Just as some of your own poets have said. ‘For we are also of his family.’	28 У ньому бо живемо, рухаємося й існуєм, як деякі з ваших поетів сказали: Бо й ми з його роду.
29 Therefore, since we are of the family of God, we must not consider gold or silver or precious stones, or the engravings of art and of the imagination of man, to be a representation of what is Divine.	29 Бувши, отже, з Божого роду, ми не повинні думати, що божество подібне до золота чи срібла, чи каміння, твору мистецтва і людської вигадки.
30 And indeed, God, having looked down to see the ignorance of these times, has now announced to men that everyone everywhere should do penance.	30 Та, не зважаючи на ті часи незнання, Бог тепер усюди звіщає людям, щоб усі каялися,
31 For he has appointed a day on which he will judge the world in equity, through the man whom he has appointed, offering faith to all, by raising him from the dead.”	31 бо він настановив день, коли він буде судити світ по справедливості, через чоловіка, якого він призначив і всім дав поруку, воскресивши його з мертвих.»
32 And when they had heard about the Resurrection of the dead, indeed, some were derisive, while others said, “We will listen to you about this again.”	32 (Почувши про воскресіння мертвих), деякі почали реготатись, а деякі казали: «Про це послухаємо тебе іншим разом.»
33 So Paul departed from their midst.	33 Тож Павло вийшов з-посеред них.
34 Yet truly, certain men, adhering to him, did believe. Among these were also Dionysius the Areopagite, and a woman named Damaris, and others with them.	34 Та деякі мужі пристали до нього й увірували, серед яких і Діонисій Ареопагіт та одна жінка, на ім’я Дамаріса, й інші з ними.