Deuteronomy 1

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 These are the words which Moses spoke to all of Israel, across the Jordan, in the plain of the wilderness opposite the Red Sea, between Paran and Tophel and Laban and Hazeroth, where gold is very plentiful,	1 Ось слова, що їх промовив Мойсей до всього Ізраїля по той бік Йордану, в пустині, в Араві, проти Суфу, між Параном і Тофелем, Ливаном, Хацеротом і Ді-Загавом;
2 eleven days from Horeb, by way of Mount Seir as far as Kadesh-barnea.	2 одинадцять день ходи від Хорива до Кадеш-Барне, дорогою через Сеїр-гори.
3 In the fortieth year, on the eleventh month, on the first day of the month, Moses told the sons of Israel all that the Lord had instructed him. And so he spoke to them,	3 В сороковому році, в одинадцятому місяці, в перший день місяця Мойсей сказав до синів Ізраїля все, що Господь заповідав йому про них;
4 after he had struck down Sihon, the king of the Amorites, who lived at Heshbon, and Og, the king of Bashan, who resided at Ashtaroth and at Edrei,	4 після того, як побив Сихона, аморійського царя, що жив у Хешбоні, та Ога, башанського царя, що жив у Аштароті біля Едреї.
5 across the Jordan in the land of Moab. And so, Moses began to explain the law, and to say:	5 По тому боці Йордану, в Моав-землі, почав Мойсей викладати цей закон, кажучи:
6 “The Lord our God spoke to us at Horeb, saying: ‘You have remained long enough on this mountain.	6 «Господь Бог наш промовив до нас на Хориві так: Доволі довго ви побули під цією горою.
7 Turn back and go to the mountain of the Amorites, and to the other places which are near it: the plains as well as the mountainous regions, and the low-lying places opposite the south and along the shore of the sea, the land of the Canaanites, and Lebanon, as far as the great river Euphrates.’	7 Оберніться й рушайте: ідіть в аморійські гори й у всі сусідні краї; у степ, у гори й у долини, на південь і на берег моря, в край ханаанян і до Ливану, аж до великої ріки, ріки Ефрат.
8 ‘Lo,’ he said, ‘I have delivered it to you. Enter and possess that which the Lord swore to your fathers, Abraham, Isaac, and Jacob, that he would give it to them, and to their offspring after them.’	8 Оце даю вам край у ваше посідання; йдіть і займіть землю, про яку клявся Господь батькам вашим, Авраамові, Ісаакові та Яковові, що оддасть їм і потомкам їхнім.
9 And I said to you, at that time:	9 Того часу промовив я до вас: Не здолаю я один узяти на себе ваші тягарі.
10 ‘I alone am not able to sustain you. For the Lord, your God, has multiplied you, and you are today like the stars of heaven, very many.	10 Господь, Бог ваш, намножив вас так, що ви оце нині численні, як зорі небесні.
11 May the Lord, the God of your fathers, add to this number many thousands more, and may he bless you, just as he has said.	11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, додасть до вас тисячу разів стільки, скільки вас є, і благословить вас, як обіцяв вам.
12 Alone, I do not have the strength to endure your arbitrations and judgments and disputes.	12 Але як же міг би я один нести ваші тягарі, ваші труднощі та ваші свари?
13 Offer, from among you, wise and experienced men, those whose conversation has been proven within your tribes, so that I may appoint them as your rulers.’	13 Виберіть собі, отже, для ваших поколінь людей мудрих, кмітливих, досвідчених, і я поставлю їх головами над вами.
14 Then you responded to me: ‘What you intend to do is a good thing.’	14 І ви мені відповідаючи, сказали: Добру річ радиш зробити.
15 And so, I took from your tribes men, wise and noble, and I appointed them as rulers, as tribunes and centurions, and as leaders over fifty and over ten, who would teach you each thing.	15 Отож, я й узяв головних із ваших поколінь, людей мудрих та досвідчених, і настановив їх головами над вами, тисяцькими, соцькими, п’ятдесяцькими й десяцькими та правителями ваших поколінь.
16 And I instructed them, saying: ‘Listen to them, and judge what is just, whether he is one of your citizens or a sojourner.	16 Того ж самого часу я дав і суддям вашим такий наказ: Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та чужинцем.
17 There shall be no favoritism to any persons. So you shall listen to the little as well as to the great. And you shall not accept anyone’s reputation, for this is the judgment of God. But if anything seems difficult to you, then refer it to me, and I will hear it.’	17 Коли судите, не зважайте на лице; вислухайте так малого, як і великого; нікого не страхайтеся, бо суд — Божий. А коли справа для вас занадто тяжка, передайте її мені, я її вислухаю.
18 And I instructed you in all that you were obliged to do.	18 І заповідав я вам того часу все, що ви мали чинити.
19 Then, setting out from Horeb, we crossed through a terrible and great wasteland, which you saw along the way of the mountain of the Amorite, just as the Lord our God had instructed us. And when we had arrived at Kadesh-barnea,	19 Ми рушили від Хориву і перейшли всю оту, що ви бачили, велику й страшну пустиню, по дорозі до аморійських гір, та й прибули, як заповідав нам Господь, Бог наш, аж до Кадеш-Барне.
20 I said to you: ‘You have arrived at the mountain of the Amorite, which the Lord our God will give to us.	20 І промовив я до вас: Дійшли ви аж до гір аморійських, що їх Господь, Бог наш, хоче нам дати.
21 Gaze upon the land that the Lord your God gives to you. Ascend and possess it, just as the Lord our God has spoken to your fathers. Do not be afraid, and do not become terrified by anything.’	21 Глянь, Господь, Бог твій, дає тобі в посідання цю землю; іди, займи її, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійся, не падай духом.
22 And you all approached me and said: ‘Let us send men who may consider the land, and who may report as to the way by which we ought to ascend, and as to which cities we ought to travel.’	22 Та ви всі приступили до мене і сказали: Пошлемо поперед себе людей, щоб вони розгледіли нам ту землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись і на які міста йти нам.
23 And since the word was pleasing to me, I sent from among you twelve men, one from each tribe.	23 Подобалася мені ваша рада; і я вибрав з-поміж вас дванадцять чоловік, по чоловіку від покоління.
24 These, when they had set out and had ascended the mountains, arrived as far as the valley of the cluster of grapes. And having considered the land,	24 Пустились вони в дорогу й зійшли в гори та й дійшли до Ешкол-долини й розвідали її.
25 having taken from its fruits in order to show its fertility, they brought these to us, and they said: ‘The land that the Lord our God will give to us is good.’	25 Вони, набравши з собою плодів землі, принесли їх до нас і дали нам таку вістку: Добра земля, що її Господь, Бог наш, хоче нам дати.
26 Yet you were not willing to go there. Instead, being incredulous to the word of the Lord our God,	26 Та ви не схотіли йти і противилися слову Господа, Бога вашого;
27 you murmured in your tents, and you said: ‘The Lord hates us, and therefore he has led us away from the land of Egypt, so that he might deliver us into the hand of the Amorite and destroy us.	27 і стали нарікати по ваших наметах та й промовляти: З ненависти до нас вивів нас Господь із Єгипетської землі, щоб віддати нас у руки аморіям та й вигубити нас.
28 To where should we ascend? The messengers have terrified our heart by saying: “The multitude is very great, and taller than us. And the cities are great, and the walls extend even to the sky. We have seen the sons of the Anakim there.” ’	28 І куди ж ото ми йдемо? Наші брати відняли в нас відвагу, коли сказали: люд, мовляв, там численніший та дебеліший за нас, міста великі й укріплені під небо, ба — навіть синів Анака ми бачили там!
29 And I said to you: ‘Do not be apprehensive, nor should you fear them.	29 А тоді я промовив до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!
30 The Lord God himself, who is your leader, will fight on your behalf, just as he did in Egypt in the sight of all.	30 Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиметься за вас, цілковито, як це він учинив був з вами в Єгипетській землі перед вашими очима;
31 And in the wilderness (as you yourselves saw), the Lord your God carried you, like a man who is accustomed to carrying his little son, along all the way that you walked, until you arrived at this place.’	31 та й у пустині, де ти бачив, як Господь, Бог твій, ніс тебе, як чоловік носить свого сина, на всьому шляху, що ви його пройшли, заки дійшли до цього місця.
32 And yet, despite all of this, you did not believe the Lord your God,	32 Та ви, не зважаючи на те, не хотіли вірити Господеві, Богові вашому,
33 who went before you on the way, and who marked out the place where you should pitch your tents, showing you the way by fire in the night, and by a pillar of cloud in the day.	33 який ішов поперед вами в дорозі, щоб піднайти вам місце, де можна вам отаборитись: уночі в полум’ї, щоб показати вам дорогу, якою мали йти, а вдень у хмарі.
34 And when the Lord had heard the voice of your words, becoming angry, he swore and said:	34 Коли Господь почув голос ваших розмов, розгнівався й поклявся словами:
35 ‘None of the men of this wicked generation will see the good land, which I have promised by oath to your fathers,	35 Ніхто з цих людей, із цього злого роду не побачить тієї доброї землі, що її я поклявся дати вашим батькам,
36 except Caleb the son of Jephuneh. For he himself will see it, and I will give the land on which he has walked to him and to his sons, because he has followed the Lord.’	36 крім Калева, сина Єфунне; він її побачить, і йому дам землю, що по ній ступав він, і його синам, бо він вірно йшов слідами за Господом.
37 Neither is his indignation with the people a wonder, since the Lord also became angry with me because of you, and so he said: ‘Neither will you enter into that place.	37 Та й на мене через вас розгнівався Господь і сказав: І ти туди не ввійдеш!
38 But Joshua, the son of Nun, your minister, shall himself enter on your behalf. Exhort and strengthen this man, and he himself shall divide the land by lot to Israel.	38 Ісус Навин, твій слуга, — той увійде туди; йому додай відваги, бо він саме віддасть її у насліддя Ізраїлеві.
39 Your little ones, about whom you said that they would be led away as captives, and your sons, who to this day are ignorant of the difference between good and evil, they shall enter. And I will give the land to them, and they will possess it.	39 А ваші немовлятка, про яких ви казали, що стануть здобиччю, і діти ваші, що не вміють ще відрізнити добра від зла, — вони увійдуть туди, їм я дам її, і вони заволодіють нею.
40 But as for you, turn back and go out to the wilderness, by way of the Red Sea.’	40 Ви ж поверніться й рушайте в пустиню, дорогою до Червоного моря.
41 And you responded to me: ‘We have sinned against the Lord. We will ascend and fight, just as the Lord our God has instructed.’ And having been equipped with weapons, when you were setting out for the mountain,	41 А ви відказали мені та й промовили до мене: Згрішили ми проти Господа, ми підемо в гори й битимемся, так, як заповідав нам Господь, Бог наш. І підперезав кожен із вас свою зброю, і вам захотілось необдумано пуститися в гори.
42 the Lord said to me: ‘Say to them: Do not ascend and do not fight. For I am not with you. Otherwise, you may fall in the sight of your enemies.’	42 Але Господь сказав до мене: Промов до них: не йдіть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; то щоб не побили вас вороги ваші!
43 I spoke, and you did not listen. But, opposing the order of the Lord, and swelling with pride, you ascended onto the mountain.	43 Говорив я до вас, а ви не послухали; ви спротивились Господньому слову і, впершись, пустилися в гори.
44 And so, having gone forth, the Amorite, who was living in the mountains, came against you and pursued you, just as a swarm of bees would do. And he struck you down from Seir all the way to Hormah.	44 От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм та й сікли вас від Сеїру до Хорми.
45 And when you returned and were weeping in the sight of the Lord, he would not hear you, nor was he willing to agree to your voice.	45 Повернувшися, заходилися ви плакати перед Господом, але Господь не слухав вашого голосу й не зважав на вас.
46 Therefore, you camped at Kadesh-barnea for a long time.”	46 І пробули ви, живучи в Кадеші, довгий час.