Job 3

KING JAMES BIBLE	Біблія
1 After this opened Job his mouth, and cursed his day.	1 Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.
2 And Job spake, and said,	2 Він почав говорити й мовив:
3 Let the day perish wherein I was born, and the night in which it was said, There is a man child conceived.	3 «Нехай загине день, коли я народився | і ніч, що сказала: Зачався чоловік!
4 Let that day be darkness; let not God regard it from above, neither let the light shine upon it.	4 Той день хай стане тьмою, | хай Бог з висоти не згадує про нього, | нехай світло не сяє над ним,
5 Let darkness and the shadow of death stain it; let a cloud dwell upon it; let the blackness of the day terrify it.	5 нехай його перекреслить тьма й тінь чорна, | нехай над ним повисне хмара, | нехай густий туман його збентежить.
6 As for that night, let darkness seize upon it; let it not be joined unto the days of the year, let it not come into the number of the months.	6 А ніч оту хай ухопить темрява, | нехай не лічиться з днями року, | у місяців число нехай не входить!
7 Lo, let that night be solitary, let no joyful voice come therein.	7 Та ніч нехай буде безплідна, | радість до неї хай не завітає.
8 Let them curse it that curse the day, who are ready to raise up their mourning.	8 Хай проклянуть її ті, що проклинають день, | ті, що готові розбудити Левіятана.
9 Let the stars of the twilight thereof be dark; let it look for light, but have none; neither let it see the dawning of the day:	9 Нехай померхнуть зорі її світанку, | нехай чекає світла, та даремно, | нехай повік зорі не бачить,
10 Because it shut not up the doors of my mother's womb, nor hid sorrow from mine eyes.	10 тому що не замкнула | дверей мені в утробі | й горя від очей моїх не скрила.
11 Why died I not from the womb? why did I not give up the ghost when I came out of the belly?	11 Чому, вже у лоні матері, не вмер я, | як вийшов з утроби, не загинув?
12 Why did the knees prevent me? or why the breasts that I should suck?	12 Навіщо прийняли мене коліна? | Навіщо було мені ссати груди?
13 For now should I have lain still and been quiet, I should have slept: then had I been at rest,	13 Тепер лежав би, спочивав би я, | спав би й мав би спокій
14 With kings and counsellers of the earth, which built desolate places for themselves;	14 з царями й радниками краю, | які споруджують собі могили;
15 Or with princes that had gold, who filled their houses with silver:	15 або з князями, що мають золота багато | і що наповнюють свої палати сріблом;
16 Or as an hidden untimely birth I had not been; as infants which never saw light.	16 і не було б мене, як закопаного викидня, | чи як немовляток, що не бачили світу.
17 There the wicked cease from troubling; and there the weary be at rest.	17 Там не шаліють більше злочинці, | там спочивають знеможені,
18 There the prisoners rest together; they hear not the voice of the oppressor.	18 там же спокійні в’язні, | не чують крику посіпаки.
19 The small and great are there; and the servant is free from his master.	19 Малий, великий, там вони обидва, | і раб від свого пана вільний.
20 Wherefore is light given to him that is in misery, and life unto the bitter in soul;	20 Пощо дає він світло бідоласі, | і життя тим, яким на серці гірко?
21 Which long for death, but it cometh not; and dig for it more than for hid treasures;	21 Тим, що виглядають смерти, а її немає, | тим, що шукають її більш, ніж скарбів;
22 Which rejoice exceedingly, and are glad, when they can find the grave?	22 тим, що радіють без міри, | веселяться, коли знайдуть домовину!
23 Why is light given to a man whose way is hid, and whom God hath hedged in?	23 Людині, що її дорога закрита, | що її Бог огородив навколо?
24 For my sighing cometh before I eat, and my roarings are poured out like the waters.	24 Зідхання стало мені хлібом, | як вода, линуть мої скарги,
25 For the thing which I greatly feared is come upon me, and that which I was afraid of is come unto me.	25 бо страх, якого я побоювався, напав на мене, | і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.
26 I was not in safety, neither had I rest, neither was I quiet; yet trouble came.	26 Нема мені ні миру, ні спокою, | нема відради, прийшов на мене клопіт.»