Matthew 21

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 And when they drew nigh to Jerusalem, and were come to Bethphage, unto mount Olivet, then Jesus sent two disciples,	1 А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,
2 Saying to them: Go ye into the village that is over against you, and immediately you shall find an ass tied, and a colt with her: loose them and bring them to me.	2 сказавши до них: «Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до мене.
3 And if any man shall say anything to you, say ye, that the Lord hath need of them: and forthwith he will let them go.	3 А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.»
4 Now all this was done that it might be fulfilled which was spoken by the prophet, saying:	4 Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:
5 Tell ye the daughter of Sion: Behold thy king cometh to thee, meek, and sitting upon an ass, and a colt the foal of her that is used to the yoke.	5 «Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, — на осляті, синові підяремної.»
6 And the disciples going, did as Jesus commanded them.	6 Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм:
7 And they brought the ass and the colt, and laid their garments upon them, and made him sit thereon.	7 привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.
8 And a very great multitude spread their garments in the way: and others cut boughs from the trees, and strewed them in the way:	8 Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.
9 And the multitudes that went before and that followed, cried, saying: Hosanna to the son of David: Blessed is he that cometh in the name of the Lord: Hosanna in the highest.	9 Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!»
10 And when he was come into Jerusalem, the whole city was moved, saying: Who is this?	10 І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: «Хто це такий?»
11 And the people said: This is Jesus the prophet, from Nazareth of Galilee.	11 Народ же казав: «Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.»
12 And Jesus went into the temple of God, and cast out all them that sold and bought in the temple, and overthrew the tables of the money changers, and the chairs of them that sold doves:	12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,
13 And he saith to them: It is written, My house shall be called the house of prayer; but you have made it a den of thieves.	13 і сказав їм: «Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, — ви ж чините з нього печеру розбійників.»
14 And there came to him the blind and the lame in the temple; and he healed them.	14 І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
15 And the chief priests and scribes, seeing the wonderful things that he did, and the children crying in the temple, and saying: Hosanna to the son of David; were moved with indignation.	15 Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: «Осанна Синові Давида!» — обурилися
16 And said to him: Hearest thou what these say? And Jesus said to them: Yea, have you never read: Out of the mouth of infants and of sucklings thou hast perfected praise?	16 і мовили до нього: «Чуєш, що оці кажуть?» А Ісус відповів їм: «Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.»
17 And leaving them, he went out of the city into Bethania, and remained there.	17 І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
18 And in the morning, returning into the city, he was hungry.	18 Уранці, повертаючись до міста, він зголоднів.
19 And seeing a certain fig tree by the way side, he came to it, and found nothing on it but leaves only, and he saith to it: May no fruit grow on thee henceforward for ever. And immediately the fig tree withered away.	19 Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: «Нехай повік не буде з тебе плоду!» І негайно же смоковниця всохла.
20 And the disciples seeing it wondered, saying: How is it presently withered away?	20 Побачивши це, учні здивувались і говорили: «Як це смоковниця в одну мить засохла?»
21 And Jesus answering, said to them: Amen, I say to you, if you shall have faith, and stagger not, not only this of the fig tree shall you do, but also if you shall say to this mountain, Take up and cast thyself into the sea, it shall be done.	21 Ісус у відповідь сказав їм: «Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! — воно станеться.
22 And in all things whatsoever you shall ask in prayer, believing, you shall receive.	22 І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.»
23 And when he was come into the temple, there came to him, as he was teaching, the chief priests and ancients of the people, saying: By what authority dost thou these things? and who hath given thee this authority?	23 А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: «Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?»
24 Jesus answering, said to them: I also will ask you one word, which if you shall tell me, I will also tell you by what authority I do these things.	24 Ісус у відповідь сказав їм: «Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.
25 The baptism of John, whence was it? from heaven or from men? But they thought within themselves, saying:	25 Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?» Вони почали розмірковувати між собою: «Якщо ми скажемо; З неба, — то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?
26 If we shall say, from heaven, he will say to us: Why then did you not believe him? But if we shall say, from men, we are afraid of the multitude: for all held John as a prophet.	26 А скажемо, що від людей, — страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.»
27 And answering Jesus, they said: We know not. He also said to them: Neither do I tell you by what authority I do these things.	27 Тож вони відповіли Ісусові: «Не знаємо.» Тоді й він мовив їм: «То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
28 But what think you? A certain man had two sons; and coming to the first, he said: Son, go work to day in my vineyard.	28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.
29 And he answering, said: I will not. But afterwards, being moved with repentance, he went.	29 Той озвався: Піду, Господи, — і не пішов.
30 And coming to the other, he said in like manner. And he answering, said: I go, Sir; and he went not.	30 Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.
31 Which of the two did the father's will? They say to him: The first. Jesus saith to them: Amen I say to you, that the publicans and the harlots shall go into the kingdom of God before you.	31 Котрий з двох учинив волю батька?» — «Останній», відповіли ті. Тоді Ісус їм: «Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.
32 For John came to you in the way of justice, and you did not believe him. But the publicans and the harlots believed him: but you, seeing it, did not even afterwards repent, that you might believe him.	32 Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.
33 Hear ye another parable. There was a man an householder, who planted a vineyard, and made a hedge round about it, and dug in it a press, and built a tower, and let it out to husbandmen; and went into a strange country.	33 Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
34 And when the time of the fruits drew nigh, he sent his servants to the husbandmen that they might receive the fruits thereof.	34 Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
35 And the husbandmen laying hands on his servants, beat one, and killed another, and stoned another.	35 А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
36 Again he sent other servants more than the former; and they did to them in like manner.	36 Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
37 And last of all he sent to them his son, saying: They will reverence my son.	37 Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
38 But the husbandmen seeing the son, said among themselves: This is the heir: come, let us kill him, and we shall have his inheritance.	38 Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину.
39 And taking him, they cast him forth out of the vineyard, and killed him.	39 І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
40 When therefore the lord of the vineyard shall come, what will he do to those husbandmen?	40 Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?»
41 They say to him: He will bring those evil men to an evil end; and will let out his vineyard to other husbandmen, that shall render him the fruit in due season.	41 «Лютих люто вигубить», — відповіли йому, — «а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.»
42 Jesus saith to them: Have you never read in the Scriptures: The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner? By the Lord this has been done; and it is wonderful in our eyes.	42 Тоді Ісус сказав їм: «Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
43 Therefore I say to you, that the kingdom of God shall be taken from you, and shall be given to a nation yielding the fruits thereof.	43 Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.
44 And whosoever shall fall on this stone, shall be broken: but on whomsoever it shall fall, it shall grind him to powder.	44 Хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того роздушить.» —
45 And when the chief priests and Pharisees had heard his parables, they knew that he spoke of them.	45 Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.
46 And seeking to lay hands on him, they feared the multitudes: because they held him as a prophet.	46 І намагалися схопити його, та боялися людей, бо ті мали його за пророка.