1 Maccabees 4

DOUAI-RHEIMS	Біблія
1 Then Gorgias took five thousand men, and a thousand of the best horsemen: and they removed out of the camp by night.	1 І взяв Горгій 5000 чоловік і 1000 добірної кінноти й вирушив зо своїм військом уночі,
2 That they might come upon the camp of the Jews, and strike them suddenly: and the men that were of the castle were their guides.	2 щоб напасти на юдейський табір і несподівано їх розгромити. Люди з твердині були їхніми провідниками.
3 And Judas heard of it, and rose up, he and the valiant men, to attack the king's forces that were in Emmaus.	3 Почув про те Юда й двигнувся зо своїми вояками, щоб ударити на царське військо під Емаусом,
4 For as yet the army was dispersed from the camp.	4 заки воно ще розкинулось поза табором.
5 And Gorgias came by night into the camp of Judas, and found no man, and he sought them in the mountains: for he said: These men flee from us.	5 Горгій прибув уночі у табір Юди та, не знайшовши там нікого, заходився їх шукати у горах, бо він казав: «Вони від нас утікають.»
6 And when it was day, Judas shewed himself in the plain with three thousand men only, who neither had armour nor swords.	6 Як почало на день благословитись, з’явився Юда з 3000 чоловік на рівнині, але без покриття й мечів, яких вони бажали б.
7 And they saw the camp of the Gentiles that it was strong, and the men in breastplates, and the horsemen round about them, and these were trained up to war.	7 Вони побачили поганський табір, сильний та укріплений до того ще й оточений кіннотою все було до війни вправне, —
8 And Judas said to the men that were with him: Fear ye not their multitude, neither be ye afraid of their assault.	8 і Юда сказав людям, що були з ним: «Не бійтесь, що їх така сила, й не жахайтесь їхнього натиску.
9 Remember in what manner our fathers were saved in the Red Sea, when Pharao pursued them with a great army.	9 Згадайте, як спаслись ваші батьки в Червонім морі, коли за ними гнався фараон з військом.
10 And now let us cry to heaven: and the Lord will have mercy on us, and will remember the covenant of our fathers, and will destroy this army before our face this day:	10 Ось і тепер закличемо голосно до неба, щоб допомогло нам та згадало про союз із батьками й розбило перед нами оцю навалу,
11 And all nations shall know that there is one that redeemeth and delivereth Israel.	11 та щоб усі народи взнали, хто той, що Ізраїля спасає та збавляє.»
12 And the strangers lifted up their eyes, and saw them coming against them.	12 Чужинці, підвівши очі, побачили юдеїв, що йшли їм назустріч,
13 And they went out of the camp to battle, and they that were with Judas sounded the trumpet.	13 і вийшли з табору, щоб з ними воювати. Тоді ті, що були при Юді, засурмили,
14 And they joined battle: and the Gentiles were routed, and fled into the plain.	14 і почався бій. Погани були розбиті, і втекли на рівнину,
15 But all the hindmost of them fell by the sword, and they pursued them as far as Gezeron, and even to the plains of Idumea, and of Azotus, and of Jamnia: and there fell of them to the number of three thousand men.	15 а ті, що були відстали ззаду, полягли всі від меча. Гналися за ними аж до Гезеру, до рівнини Ідумеї, Азоту та Ямнії, при якій полягло близько 3000 чоловік.
16 And Judas returned again with his army that followed him,	16 Юда, з військом завернувши з погоні, прийшов назад
17 And he said to the people: Be not greedy of the spoils: for there is war before us:	17 і мовив до народу: «Не накидайтесь на здобич, бо мусимо далі воювати.
18 And Gorgias and his army are near us in the mountain: but stand ye now against our enemies, and overthrow them, and you shall take the spoils afterwards with safety.	18 Горгій і його військо поблизу нас у горах. Стійте твердо тепер супроти наших ворогів, воюйте з ними, а опісля візьмете здобич спокійно.»
19 And as Judas was speaking these words, behold part of them appeared looking forth from the mountain.	19 Не встиг Юда цих слів скінчити, аж ось із-за гори з’явилась частина війська
20 And Gorgias saw that his men were put to flight, ad that they had set fire to the camp: for the smoke that was seen declared what was done.	20 і побачила, що свої були примушені до втечі й що табір у вогні, бо дим, який побачили, дав знати, що сталося;
21 And when they had seen this, they were seized with great fear, seeing at the same time Judas and his army in the plain ready to fight.	21 тож злякалися вони вельми, особливо, коли побачили військо Юди, готове до бою на рівнині,
22 So they all fled away into the land of the strangers.	22 і втекли всі у землю Філістимлянську,
23 And Judas returned to take the spoils of the camp, and they got much gold, and silver, and blue silk, and purple of the sea, and great riches.	23 а Юда повернувся тоді назад на грабунок табору. І забрано багато золота, срібла, блавату, кармазину й силу інших дорогих речей.
24 And returning home they sung a hymn, and blessed God in heaven, because he is good, because his mercy endureth for ever.	24 А як повернулися, то почали хвалити й благословляти небо, бо добре, бо милость його повіки.
25 So Israel had a great deliverance that day.	25 Того дня ізраїльтяни осягнули велику перемогу.
26 And such of the strangers as escaped, went and told Lysias all that had happened.	26 Ті ж чужинці, що врятувались, прибувши до Лісія, оповіли все, що сталося,
27 And when he heard these things, he was amazed and discouraged: because things had not succeeded in Israel according to his mind, and as the king had commanded.	27 а він, почувши те, збентеживсь і зневірився духом, бо з Ізраїлем не сталось так, як він того хотів би, й не збулось те, що цар йому звелів був.
28 So the year following Lysias gathered together threescore thousand chosen men, and five thousand horsemen, that he might subdue them.	28 Тому він другого року зібрав 60 000 добірних вояків і 5000 кінноти, щоб завоювати юдеїв.
29 And they came into Judea, and pitched their tents in Bethoron, and Judas met them with ten thousand men.	29 Прибувши в Ідумею, вони отаборились у Бетцурі, і Юда вийшов їм навпроти з 10 000 чоловік.
30 And they saw that the army was strong, and he prayed, and said: Blessed art thou, O Saviour of Israel, who didst break the violence of the mighty by the hand of thy servant David, and didst deliver up the camp of the strangers into the hands of Jonathan the son of Saul and of his armourbearer.	30 Побачивши могутнє військо, він почав молитись і мовив: «Благословен єси, Спасителю Ізраїля, що знищив натиск велетня рукою Давида, слуги твого, що видав табір філістимлян у руки Йонатана, сина Саула та його зброєноші.
31 Shut up this army in the hands of thy people Israel, and let them be confounded in their host and their horsemen.	31 Отак замкни й оце військо в руці Ізраїля, твого народу. Ганьба нехай поб’є їхнє військо та їхню кінноту!
32 Strike them with fear, and cause the boldness of their strength to languish, and let them quake at their own destruction.	32 Нашли на них великий страх! Розбий їхню смілість, що в їхній силі. Нехай загинуть у своїй поразці.
33 Cast them down with the sword of them that love thee: and let all that know thy name, praise thee with hymns.	33 Побий їх мечем тих, що тебе люблять, нехай тебе хвалять піснями всі ті, що знають твоє ім’я.»
34 And they joined battle: and there fell of the army of Lysias five thousand men.	34 Прийшло до бою, і з війська Лісія полягло близько 5000 чоловік, що впали на очах юдеїв.
35 And when Lysias saw that his men were put to flight, and how bold the Jews were, and that they were ready either to live, or to die manfully, he went to Antioch, and chose soldiers, that they might come again into Judea with greater numbers.	35 І як побачив Лісій розгром війська свого й відвагу Юди та його вояків, що були готові чи жити, чи по-вояцькому згинути, повернувся в Антіохію, де найняв численніше військо, щоб піти знову на Юдею.
36 Then Judas, and his brethren said: Behold our enemies are discomfited: let us go up now to cleanse the holy places and to repair them.	36 Тоді Юда та його брати сказали: «Оце розгромлений наш ворог! Ходім і очистьмо храм та посвятімо!»
37 And all the army assembled together, and they went up into mount Sion.	37 І зібралось військо й пішло на гору Сіон.
38 And they saw the sanctuary desolate, and the altar profaned, and the gates burnt, and shrubs growing up in the courts as in a forest, or on the mountains, and the chambers joining to the temple thrown down.	38 Побачили вони храм спустошений, жертовник сплюгавлений, двері спалені, двори зарослі травою, немов у ліску або неначе десь у горах, а покої у руїнах, —
39 And they rent their garments, and made great lamentation, and put ashes on their heads:	39 і розірвали на собі одежу, били себе в груди й сипали попіл собі на голову.
40 And they fell face down to the ground on their faces, and they sounded with the trumpets of alarm, and they cried towards heaven.	40 Потім упали обличчям до землі, засурмили на сполох і зняли голос до неба.
41 Then Judas appointed men to fight against them that were in the castle, till they had cleansed the holy places.	41 Тоді Юда велів своїм воякам воювати тих, що були у твердині, аж поки не очистять храму.
42 And he chose priests without blemish, whose will was set upon the law of God:	42 Вибрав він бездоганних священиків, ревнителів закону,
43 And they cleansed the holy places, and took away the stones that had been defiled into an unclean place.	43 й очистили вони храм, забравши у нечисте місце сплюгавлене каміння.
44 And he considered about the altar of holocausts that had been profaned, what he should do with it.	44 Щождо сплюгавленого жертовника всепалень, то відбуто нараду, що з ним чинити,
45 And a good counsel came into their minds, to pull it down: lest it should be a reproach to them, because the Gentiles had defiled it; so they threw it down.	45 і щасливо спало їм на думку зруйнувати його, щоб він не став їм ганьбою, бо погани були сплюгавили його;
46 And they laid up the stones in the mountain of the temple in a convenient place, till there should come a prophet, and give answer concerning them.	46 отож його таки зруйновано, а каміння поскладано на горі храму, на підхожім місці, доки не з’явиться пророк, щоб дати про них якунебудь раду.
47 Then they took whole stones according to the law, and built a new altar according to the former:	47 Взяли нетесаного каміння, за законом, і спорудили новий жертовник, такий, як перший,
48 And they built up the holy places, and the things that were within the temple: and they sanctified the temple, and the courts.	48 і відбудували храм і все, що було в середині його, освятили двори,
49 And they made new holy vessels, and brought in the candlestick, and the altar of incense, and the table into the temple.	49 зробили наново святий посуд і внесли ліхтар, кадильний жертовник і стіл у храм.
50 And they put incense upon the altar, and lighted up the lamps that were upon the candlestick, and they gave light in the temple.	50 І запалили на жертовнику ладан, засвітили світичі на ліхтарі, що сяяли у храмі.
51 And they set the loaves upon the table, and hung up the veils, and finished all the works that they had begun to make.	51 На стіл поклали хліби, розп’яли завіси і скінчили все, за що були взялись.
52 And they arose before the morning on the five and twentieth day of the ninth month (which is the month of Casleu) in the hundred and forty-eighth year.	52 Двадцять п’ятого дня дев’ятого місяця — місяця Хаселев — 148 року встали вони вранці
53 And they offered sacrifice according to the law upon the new altar of holocausts which they had made.	53 і принесли, за законом, жертву на новім жертовнику для всепалень, що були зробили.
54 According to the time, and according to the day wherein the heathens had defiled it, in the same was it dedicated anew with canticles, and harps, and lutes, and cymbals.	54 Жертовник був посвячений під спів пісень і під гру на гуслах, гарфах та цимбалах тієї самої пори й того самого дня, коли його погани були осквернили.
55 And all the people fell upon their faces, and adored, and blessed up to heaven, him that had prospered them.	55 Увесь народ упав обличчям до землі, й поклонились та благословили небо, що дало їм перемогу.
56 And they kept the dedication of the altar eight days, and they offered holocausts with joy, and sacrifices of salvation, and of praise.	56 Вісім день тривала посвята жертовника, і з радістю були принесені всепалення й жертви визволення й хвали.
57 And they adorned the front of the temple with crowns of gold, and escutcheons, and they renewed the gates, and the chambers, and hanged doors upon them.	57 Передню сторону храму приоздоблено золотими вінцями й маленькими щитами, поправлено двері й священичі покої, поставлено до них замки.
58 And there was exceeding great joy among the people, and the reproach of the Gentiles was turned away.	58 Вельми велика була радість у народі, а ганьба, що завдали її погани, була змита.
59 And Judas, and his brethren, and all the church of Israel decreed, that the day of the dedication of the altar should be kept in its season from year to year for eight days, from the five and twentieth day of the month of Casleu, with joy and gladness.	59 Тоді Юда та його брати й уся громада Ізраїля ухвалили, щоб дні посвяти жертовника святковано було у свою пору щороку 8 днів, починаючи від двадцять п’ятого дня місяця Хаселев, з радістю та веселощами.
60 They built up also at that time mount Sion, with high walls, and strong towers round about, lest the Gentiles should at any time come, and tread it down as they did before.	60 Під ту ж саму пору обвели Сіон-гору навколо високим муром і збудували потужні башти, щоб погани, якби повернулися, знову не збурили святиню, як це зробили вони перед тим.
61 And he placed a garrison there to keep it, and he fortified it to secure Bethsura, that the people might have a defence against Idumea.	61 Юда поставив там залогу, щоб стерегти її; а щоб її укріпити, укріпив він і Бетсур, — щоб народ мав твердиню супроти ідумеїв.