Ecclesiasticus 18

VULGATA	Біблія
1 Qui vivet in æternum creavit omnia simul. Deus solus justificabitur, et manet invictus rex in æternum.	1 Той, що вічно живе, усе разом створив.
2 Quis sufficit enarrare opera illius ?	2 Лиш один Господь справедливим буде визнаний, і іншого немає крім нього.
3 quis enim investigabit magnalia ejus ?	3 Той, хто світом керує рухом руки своєї і все підкорює волі своїй, він — володар усього в могутності власній, він — розрізняє святе від несвятого.
4 virtutem autem magnitudinis ejus quis enuntiabit ? aut quis adjiciet enarrare misericordiam ejus ?	4 Він нікого не вповноважив про свої діла розповідати, — та й хто б був спроможний велич його дослідити?
5 Non est minuere neque adjicere, nec est invenire magnalia Dei.	5 Хто міг би обчислити могутність його величі, хто міг би й розповісти про його милосердя?
6 Cum consummaverit homo, tunc incipiet : et cum quieverit, aporiabitur.	6 Нічого не можна ні відняти, ні додати, — неможливо дослідити чудеса Господні.
7 Quid est homo ? et quæ est gratia illius ? et quid bonum aut quid nequam illius ?	7 Коли людина закінчує, тоді знову починає, а коли вона перестає — тоді й зніяковіє!
8 Numerus dierum hominum, ut multum centum anni, quasi gutta aquæ maris deputati sunt : et sicut calculus arenæ, sic exigui anni in die ævi.	8 Що таке людина? Яка користь із неї? В чому добро її і в чому її зло?
9 Propter hoc patiens est Deus in illis, et effundit super eos misericordiam suam.	9 Число днів людини? Найбільше сто років.
10 Vidit præsumptionem cordis eorum, quoniam mala est : et cognovit subversionem illorum, quoniam nequam est.	10 Крапля води морської чи зеренце піску — ось так мало років під час цього віку.
11 Ideo adimplevit propitiationem suam in illis, et ostendit eis viam æquitatis.	11 Тому саме Господь і довготерпеливий з ними, а й ізлив на них своє милосердя.
12 Miseratio hominis circa proximum suum : misericordia autem Dei super omnem carnem.	12 Він бачить і знає, що кончина їх жалюгідна, — тим то й помножив своє прощення.
13 Qui misericordiam habet, docet et erudit quasi pastor gregem suum.	13 Милість людини — до її ближнього, а Божа милість — до всякого тіла: він докоряє, виховує, навчає і навертає, як пастух своє стадо.
14 Miseretur excipientis doctrinam miserationis, et qui festinat in judiciis ejus.	14 Він милує тих, що його повчання приймають і пильно виконують його постанови.
15 Fili, in bonis non des querelam, et in omni dato non des tristitiam verbi mali.	15 Сину, добро чинивши, не до давай докору, ані прикрого слова до кожного подаяння.
16 Nonne ardorem refrigerabit ros ? sic et verbum melius quam datum.	16 Ось так, як роса поменшує спеку, так і слово добре — ще краще, ніж дарунок.
17 Nonne ecce verbum super datum bonum ? sed utraque cum homine justificato.	17 Чи не бачиш, що слово — над добрий дарунок? Але й те, і те — в благодатного мужа.
18 Stultus acriter improperabit : et datus indisciplinati tabescere facit oculos.	18 Дурний безжалісно докоряє, а заздрісного дарунок — виїдає очі.
19 Ante judicium para justitiam tibi, et antequam loquaris, disce.	19 Ще заки говоритимеш — повчися, і лікуйся — перед недугою.
20 Ante languorem adhibe medicinam : et ante judicium interroga teipsum, et in conspectu Dei invenies propitiationem.	20 Заки судитимеш, себе перевір самого, тож у час кари знайдеш помилування.
21 Ante languorem humilia te, et in tempore infirmitatis ostende conversationem tuam.	21 Перед тим, як занедужаєш, — смирися, а, согрішивши, вияви розкаяння.
22 Non impediaris orare semper, et ne verearis usque ad mortem justificari, quoniam merces Dei manet in æternum.	22 Хай ніщо не стримує тебе виконати обіт своєчасно, і не чекай аж до смерти, щоб бути оправданим.
23 Ante orationem præpara animam tuam, et noli esse quasi homo qui tentat Deum.	23 Заки обітуєшся, приготуй себе, і не будь людина, що спокушує Господа.
24 Memento iræ in die consummationis, et tempus retributionis in conversatione faciei.	24 Пам’ятай про гнів Божий за днів останніх і про час відплати, коли відверне він обличчя.
25 Memento paupertatis in tempore abundantiæ, et necessitatum paupertatis in die divitiarum.	25 Згадай у час достатків про голоднечу; про злидні та вбозтво — коли ти багатий.
26 A mane usque ad vesperam immutabitur tempus, et hæc omnia citata in oculis Dei.	26 Від ранку аж до вечора час проминає — усе перед Господом переходить швидко.
27 Homo sapiens in omnibus metuet, et in diebus delictorum attendet ab inertia.	27 Мудра людина в усьому обережна, і за днини гріха — стережеться завинити.
28 Omnis astutus agnoscit sapientiam, et invenienti eam dabit confessionem.	28 Кожен розумний спізнає мудрість, а й тому, хто знайде її, віддає він похвалу.
29 Sensati in verbis et ipsi sapienter egerunt, et intellexerunt veritatem et justitiam, et impluerunt proverbia et judicia.	29 Хто розумний словом, той виявляє вченість: такі бо сіють дощем приповідки влучні.
30 Post concupiscentias tuas non eas, et a voluntate tua avertere.	30 Не ходи слідом за своїми пристрастями і від похотей своїх стримуйся.
31 Si præstes animæ tuæ concupiscentias ejus, faciat te in gaudium inimicis tuis.	31 Коли даси волю душі твоєї забаганкам, то осмішать вони тебе перед ворогами твоїми.
32 Ne oblecteris in turbis nec in modicis : assidua enim est commissio illorum.	32 Не втішайся життям розкішним — не в’яжи себе з таким товариством.
33 Ne fueris mediocris in contentione ex f?nore, et est tibi nihil in sacculo : eris enim invidus vitæ tuæ.	33 Не допускайся зубожіння, бенкетувавши на позичене, коли сам у гаманці нічого не маєш.