Proverbia 17

VULGATA	Біблія
1 Melior est buccella sicca cum gaudio quam domus plena victimis cum jurgio.	1 Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м’яса, та незгода.
2 Servus sapiens dominabitur filiis stultis, et inter fratres hæreditatem dividet.	2 Розумний слуга старшує над ганебним сином, | — з братами він розділить спадщину.
3 Sicut igne probatur argentum et aurum camino, ita corda probat Dominus.	3 Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце.
4 Malus obedit linguæ iniquæ, et fallax obtemperat labiis mendacibus.	4 Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика.
5 Qui despicit pauperem exprobrat factori ejus, et qui ruina lætatur alterius non erit impunitus.	5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари.
6 Corona senum filii filiorum, et gloria filiorum patres eorum.	6 Вінець старих людей — сини синів; | слава ж дітей — їхні батьки.
7 Non decent stultum verba composita, nec principem labium mentiens.	7 Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві — уста брехливі.
8 Gemma gratissima exspectatio præstolantis ; quocumque se vertit, prudenter intelligit.	8 Гостинець — самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя.
9 Qui celat delictum quærit amicitias ; qui altero sermone repetit, separat fœderatos.	9 Хто провину покриває — той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
10 Plus proficit correptio apud prudentem, quam centum plagæ apud stultum.	10 Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів.
11 Semper jurgia quærit malus : angelus autem crudelis mittetur contra eum.	11 Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
12 Expedit magis ursæ occurrere raptis fœtibus, quam fatuo confidenti in stultitia sua.	12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє.
13 Qui reddit mala pro bonis, non recedet malum de domo ejus.	13 Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде.
14 Qui dimittit aquam caput est jurgiorum, et antequam patiatur contumeliam judicium deserit.	14 Почати сварку — немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка.
15 Qui justificat impium, et qui condemnat justum, abominabilis est uterque apud Deum.	15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.
16 Quid prodest stulto habere divitias, cum sapientiam emere non possit ? Qui altum facit domum suam quærit ruinam, et qui evitat discere incidet in mala.	16 Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
17 Omni tempore diligit qui amicus est, et frater in angustiis comprobatur.	17 Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.
18 Stultus homo plaudet manibus, cum spoponderit pro amico suo.	18 Не має глузду той, хто зобов’язується | і дає запоруку перед ближнім.
19 Qui meditatur discordias diligit rixas, et qui exaltat ostium quærit ruinam.	19 Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає.
20 Qui perversi cordis est non inveniet bonum, et qui vertit linguam incidet in malum.	20 Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє.
21 Natus est stultus in ignominiam suam ; sed nec pater in fatuo lætabitur.	21 Хто народжує дурня — собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає.
22 Animus gaudens ætatem floridam facit ; spiritus tristis exsiccat ossa.	22 Веселе серце — ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості.
23 Munera de sinu impius accipit, ut pervertat semitas judicii.	23 Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя.
24 In facie prudentis lucet sapientia ; oculi stultorum in finibus terræ.	24 Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться.
25 Ira patris filius stultus, et dolor matris quæ genuit eum.	25 Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила.
26 Non est bonum damnum inferre justo, nec percutere principem qui recta judicat.	26 Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту.
27 Qui moderatur sermones suos doctus et prudens est, et pretiosi spiritus vir eruditus.	27 Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна.
28 Stultus quoque, si tacuerit, sapiens reputabitur, et si compresserit labia sua, intelligens.	28 І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.