Lettera ai Colossesi - מכתב לקולוסים 1

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 הֵן הַמַּאֲמָר הָרִאשׁוֹן תְּאוֹפִילוֹס עֲשִׂיתִיהוּ עַל־כֹּל אֲשֶׁר הֵחֵל יֵשׁוּעַ לַעֲשֹוֹת וּלְלַמֵּד	1 Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку
2 עַד־הַיּוֹם אֲשֶׁר לֻקַּח לַמָּרוֹם אַחֲרֵי צַוֹּתוֹ בְּרוּחַ הַקֹּדֶשׁ אֶת־הַשְּׁלִיחִים אֲשֶׁר־בָּחַר בָּהֶם	2 аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав.
3 וַאֲשֶׁר גַּם־הִתְיַצֵּב לִפְנֵיהֶם חַי אַחֲרֵי עֻנּוֹתוֹ בְּאֹתוֹת רַבּוֹת בְּהֵרָאוֹתוֹ אֲלֵיהֶם אַרְבָּעִים יוֹם וַיְדַבֵּר עַל־מַלְכוּת הָאֱלֹהִים	3 Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з’являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство.
4 וּבְאָכְלוֹ לֶחֶם עִמָּהֶם צִוָּה אֹתָם לְבִלְתִּי סוּר מִירוּשָׁלָיִם כִּי אִם־לְהוֹחִיל לְהַבְטָחַת הָאָב אֲשֶׁר שְׁמַעְתֶּם מִמֶּנִּי	4 Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули;
5 כִּי יוֹחָנָן הִטְבִּיל בַּמָּיִם וְאַתֶּם תִּטָּבְלוּ בְּרוּחַ הַקֹּדֶשׁ בְּקָרוֹב אַחֲרֵי הַיָּמִים הָאֵלֶּה	5 бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом.
6 וַיְהִי כַּאֲשֶׁר נֶאֶסְפוּ יַחְדָּו וַיִּשְׁאָלֻהוּ לֵאמֹר אֲדֹנֵינוּ הֲמֵשִׁיב אַתָּה בָּעֵת הַזֹּאת אֶת־הַמְּלוּכָה לְיִשְׂרָאֵל	6 Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?»
7 וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם לֹא לָכֶם לָדַעַת הָעִתִּים וְהַזְּמַנִּים אֲשֶׁר יָעַד הָאָב בְּשָׁלְטָנוֹ	7 Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі.
8 אֲבָל תְּקַבְּלוּ גְבוּרָה בְּבוֹא עֲלֵיכֶם רוּחַ הַקֹּדֶשׁ וִהְיִיתֶם עֵדַי בִּירוּשָׁלַיִם וּבְכָל־יְהוּדָה וּבְשֹׁמְרוֹן וְעַד־קְצֵה הָאָרֶץ	8 Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.»
9 וַיְהִי כְּדַבְּרוֹ זֹאת הֹעֲלָה וְהֵם רֹאִים וַיִּשָּׂאֵהוּ עָנָן מִנֶּגֶד עֵינֵיהֶם	9 І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх.
10 וַיַּבִּיטוּ אַחֲרָיו הַשָּׁמַיְמָה בְּעָבְרוֹ וְהִנֵּה שְׁנֵי אֲנָשִׁים לְבוּשֵׁי בַדִּים נִצָּבִים עֲלֵיהֶם	10 І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі
11 וַיֹּאמְרוּ אַתֶּם אַנְשֵׁי הַגָּלִיל מַה־תַּעַמְדוּ פֹה וְעֵינֵיכֶם הַשָּׁמַיְמָה יֵשׁוּעַ זֶה אֲשֶׁר לֻקַּח מֵאִתְּכֶם הַשָּׁמַיְמָה כֵּן בּוֹא יָבוֹא כַּאֲשֶׁר רְאִיתֶם אֹתוֹ עֹלֶה הַשָּׁמָיְמָה	11 і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.»
12 וַיִּפְנוּ וַיֵּלְכוּ יְרוּשָׁלַיְמָה מִן־הָהָר הַנִּקְרָא הַר הַזֵּיתִים וְהוּא קָרוֹב לִירוּשָׁלַיִם דֶּרֶךְ תְּחוּם שַׁבָּת	12 Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму — день ходи в суботу.
13 וַיָּבֹאוּ הָעִירָה וַיַּעֲלוּ אֶל־הָעֲלִיָּה אֲשֶׁר הָיוּ ישְׁבִים בָּהּ פֶּטְרוֹס וְיַעֲקֹב וְיוֹחָנָן וְאַנְדְּרַי פִילִפּוֹס וְתוֹמָא בַּר־תַּלְמַי וּמַתַּי יַעֲקֹב בֶּן־חַלְפַי וְשִׁמְעוֹן הַקַּנָּא וִיהוּדָה בֶּן־יַעֲקֹב	13 Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова.
14 כָּל־אֵלֶּה הָיוּ שֹׁקְדִים יַחְדָּו בְּלֵב אֶחָד לְהִתְפַּלֵּל וּלְהִתְחַנֵּן וְעִמָּהֶם הַנָּשִׁים וּמִרְיָם אֵם יֵשׁוּעַ וְגַם־אֶחָיו	14 Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами.
15 וּבַיָּמִים הָאֵלֶּה קָם פֶּטְרוֹס בְּתוֹךְ הַתַּלְמִידִים וּמִסְפַּר שְׁמוֹת הַנִּקְהָלִים יַחַד כְּמֵאָה וְעֶשְׂרִים וַיֹּאמַר	15 І ставши тими днями Петро серед братів, — зібралось їх разом яких 120, — промовив:
16 אֲנָשִׁים אַחִים מִן־הַצֹּרֶךְ הָיָה כִּי יִמָּלֵא הַכָּתוּב הַהוּא אֲשֶׁר דִּבֶּר מִקֶּדֶם רוּחַ הַקֹּדֶשׁ בְּפִי דָוִד עַל־יְהוּדָה אֲשֶׁר הָיָה מוֹלִיךְ אֶת־תֹּפְשֵׂי יֵשׁוּעַ	16 «Мужі брати! Треба було, щоб збулося Писання, що Дух Святий прорік був устами Давида про Юду, який зробився проводирем тих, що схопили Ісуса.
17 כִּי־הָיָה נִמְנֶה אִתָּנוּ וְזָכָה בְּגוֹרַל הַשֵּׁרוּת הַזֶּה	17 Він же був прилічений до нас і прийняв частку служіння цього.
18 וְהִנֵּה הוּא קָנָה־לוֹ שָׂדֶה בִּמְחִיר הָרִשְׁעָה וַיִּפֹּל עַל־פָּנָיו אַרְצָה וַיִּבָּקַע בַּתָּוֶךְ וַיִּשָּׁפְכוּ כָּל־מֵעָיו	18 Придбавши, отже, собі поле за свою злочинну нагороду, він упав сторч головою і тріснув надвоє, і все його нутро вилилось.
19 וְגַם־נוֹדְעָה זֹאת לְכָל־ישְׁבֵי יְרוּשָׁלָיִם וַיִּקָּרֵא בִשְׂפָתָם לַשָּׂדֶה הַהוּא חֲקַל דְּמָא הוּא שְׂדֵה הַדָּם	19 Оце стало відомим усім, хто мешкає в Єрусалимі, так що те поле було прозвано їхньою мовою Гакелдама, тобто поле крови.
20 כִּי כָתוּב בְּסֵפֶר תְּהִלִּים תְּהִי־טִירָתוֹ נְשַׁמָּה וְאַל־יְהִי בָהּ ישֵׁב וּפְקֻדָּתוֹ יִקַּח אַחֵר	20 Бо в книзі, псалмів написано: Хай огорожа його стане пусткою і ніхто у ній хай не мешкає. І: Нехай його уряд візьме другий.
21 וְעַל־כֵּן מִן־הַצֹּרֶךְ כִּי מִן־הָאֲנָשִׁים הָאֵלֶּה אֲשֶׁר הִתְהַלְּכוּ אִתָּנוּ כָּל־יְמֵי הֱיוֹת אֲדֹנֵינוּ יֵשׁוּעַ יוֹצֵא וָבָא לְפָנֵינוּ	21 Треба, отже, щоб із цих мужів, що були в нашім товаристві за ввесь той час, коли Господь Ісус жив з нами,
22 הָחֵל מִטְּבִילַת יוֹחָנָן עַד־יוֹם הִלָּקְחוֹ מֵאִתָּנוּ כִּי אֶחָד מֵהֶם יִהְיֶה לְעֵד עִמָּנוּ עַל־קוּמוֹ מִן־הַמֵּתִים	22 почавши від хрищення Йоана аж до дня, коли він від нас вознісся, — щоб один з них був разом з нами свідком його воскресіння.»
23 וַיַּעֲמִידוּ שְׁנַיִם אֶת־יוֹסֵף הַנִּקְרָא בַר־שַׁבָּא וְהוּא מְכֻנֶּה יוּסְטוֹס וְאֵת מַתִּיָּה	23 І поставили двох: Йосифа, що зветься Варсавою, на прізвище Юст, і Матія.
24 וַיִּתְפַּלְלוּ וַיֹּאמְרוּ אַתָּה אֲדֹנָי הַיּוֹדֵעַ כָּל־הַלְּבָבוֹת הַרְאֵה־נָא מִן־הַשְּׁנַיִם הָאֵלֶּה אֶת־הָאֶחָד אֲשֶׁר־בָּחַרְתָּ בּוֹ	24 І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, всіх серцезнавче, вкажи, кого з цих двох ти вибрав,
25 לָקַחַת אֶת־גּוֹרַל הַשֵּׁרוּת הַזֶּה וְהַשְּׁלִיחוּת אֲשֶׁר סָר מִמֶּנָּה יְהוּדָה לַהֲלֹךְ אֶל־מְקוֹמוֹ	25 щоб узяти місце тієї служби й апостольства, що від нього Юда відпав, щоб відійти на своє місце.
26 וַיַּפִּילוּ גּוֹרָלוֹת וַיִּפֹּל הַגּוֹרָל עַל־מַתִּיָּה וַיִּסָּפַח אֶל־אַחַד עָשָׂר הַשְּׁלִיחִים	26 І кинули жереб, жереб же впав на Матія, і його зараховано до одинадцятьох апостолів.
27 אֲשֶׁר־רָצָה הָאֱלֹהִים לְהוֹדִיעָם אֵיזֶה הוּא עשֶׁר כְּבוֹד הַסּוֹד הַהוּא בַּגּוֹיִם וְהוּא הַמָּשִׁיחַ אֲשֶׁר בָּכֶם אֲשֶׁר הוּא תִּקְוַת הַכָּבוֹד
28 וְאוֹתוֹ מַשְׁמִיעִים אֲנַחְנוּ בְּהוֹכִיחֵנוּ כָל־אִישׁ וּבְלַמְּדֵנוּ כָל־אִישׁ בְּכָל־חָכְמָה לְמַעַן הַעֲמִיד כָּל־אִישׁ שָׁלֵם בַּמָּשִׁיחַ יֵשׁוּעַ
29 וּבָזֹאת אַף־אֲנִי עָמֵל וְנִלְחָם כְּפִי־פְעֻלַּת כֹּחוֹ הַפֹּעֵל בִּי בִּגְבוּרָה