A Makkabeusok első könyve 14

KÁLDI-NEOVULGÁTA	Біблія
	1 Року 172 цар Димитрій стягнув свої війська й пішов у Мідію, щоб там шукати допомоги для війни з Грифоном.
	2 Почув Арсак, цар Персії та Мідії, що Димитрій увійшов у його землі, і вислав одного із своїх начальників, щоб схопити його живцем.
	3 Той вирушив і, розгромивши військо Димитрія, взяв його живцем у полон і привів до Арсака, а той кинув його до в’язниці.
	4 Край Юди зазнав миру на ввесь час Симона, який шукав добра для свого народу, і влада його була їм довподоби, так само, як і його слава, повсякчасно.
	5 На додаток же до тієї слави він здобув Яффу, зробив з неї пристань і відкрив доступ до островів на морі.
	6 Він поширив границі для свого народу і правив своїм краєм.
	7 Він зібрав силу бранців, забрав Гезеру, Бетсур і твердиню, і викинув з неї нечистоти: не було нікого, хто б противився йому.
	8 Народ орав у мирі власну землю, земля давала свій урожай, а дерева на полі — плоди.
	9 Старі сиділи по майданах, всі про добробут гуторили, молодь носила пишні шати й зброю.
	10 Містам постачав він харчі, укріпив їх до оборони, так що слава про його ім’я дійшла на самий край світу.
	11 Він повернув мир на землю, й Ізраїль радів з того вельми.
	12 Кожен сидів собі під виноградною лозою чи смоковницею, і нікому було його лякати.
	13 Зник їхній ворог із краю, а царів побито за тих днів.
	14 Він додав духу всім нещасним у народі, тримався закону й усунув усіх беззаконних.
	15 Він укрив храм славою та збагатив святим посудом.
	16 Як чутка про смерть Йонатана дійшла до Риму та до Спарти, всі вельми засмутились.
	17 Та як почули, що Симон, його брат, став первосвящеником замість нього й правив краєм і містами, що в ньому,
	18 написали вони на бронзових таблицях до нього, щоб відновити з ним союз і дружбу, що були уклали з Юдою та Йонатаном, його братами.
	19 Прочитано їх перед громадою в Єрусалимі.
	20 Ось відпис листа, що його написали спартанці: «Правителі спартанські й місто Симонові, великому первосвященикові, старшим, священикам та всьому юдейському народові, своїм братам, привіт!
	21 Посли, яких ви вислали до нашого народу, оповіли нам про вашу славу й честь. Ми були раді їхньому приходові
	22 і записали те, що вони сказали, в народних постановах таким робом: Нуменій, син Антіоха, і Антипатр, син Ясона, посли юдейські, прийшли до нас, щоб відновити дружбу з нами.
	23 Вподобалось народові прийняти тих мужів із честю й покласти відпис їхніх слів до громадського архіву, щоб народ спартанський мав про те згадку.» Відпис цього був виконаний і для первосвященика Симона.
	24 Після того Симон послав Нуменія у Рим з великим золотим щитом, вагою 1000 мін, щоб затвердити з римлянами дружбу.
	25 Довідавшись про те, народ сказав: «Як нам віддячити Симонові та його синам?
	26 Він бо справді виявив себе разом з братами й домом свого батька твердим, воював і прогнав ворогів Ізраїля і дав йому свободу.» І вирізьблено це на бронзових таблицях, які й прибито до стовпів на горі Сіон.
	27 Ось відпис тієї постанови: «Вісімнадцятого Елула 172 року, — це третій рік Симона, великого первосвященика, князя Божого народу, —
	28 на великих зборах священиків, народу, князів народу й старших краю було вирішено ось що:
	29 Чимало було воєн у краю, але Симон, син Маттатії, з потомків Йоаріва, і брати його віддали себе на небезпеку і протистали ворогам свого народу, щоб храм і закон його збереглися цілими. Вони вкрили великою славою народ свій.
	30 Йонатан скупчив свій народ, став його первосвящеником і відійшов до своїх предків.
	31 Тоді вороги їхні хотіли напасти на їхній край і простягнути руки на їхню святиню,
	32 але Симон піднявсь і бився за народ свій. Він витратив багато власних грошей на те, щоб озброїти й оплатити військо свого народу.
	33 Він укріпив міста Юдеї і Бетсур, що на границі Юдеї, в якім раніш була ворожа зброя, і поставив там залогу з мужів юдейських.
	34 Він укріпив теж і Яффу, що на морі, і Гезеру на границі Азоту, де перед тим жив ворог, і де він поселив юдеїв, нагромадивши там усе, що було конечне для їхнього існування.
	35 Народ бачив віру Симона і славу, яку він хотів здобути для свого народу, і настановив його начальником та первосвящеником за всі ті заслуги, за справедливість та за віру, яку зберіг він і своєму народові, шукаючи всяким способом підвищити народ свій.
	36 За його часу пощастило, завдяки йому, вигнати поган із краю і тих, що були в Давидгороді, в Єрусалимі, де вони відбудували собі були твердиню, з якої робили наскоки й плюгавили навколо храм та допускалися великих гріхів супроти його святости.
	37 Він оселив у ньому воїнів-юдеїв і для безпеки краю та міста укріпив його й підняв єрусалимські стіни.
	38 Цар Димитрій дав йому за це верховне первосвященство
	39 і зробив його одним із своїх друзів та оточив великою повагою,
	40 бо довідався, що римляни звуть юдеїв друзями й братами і що вони прийняли послів Симона з честю,
	41 що юдеї й священики ухвалили, щоб Симон був їхнім князем і первосвящеником назавжди, аж поки не постане пророк вірний,
	42 щоб був їхнім полководцем, щоб піклувався храмом їхнім, щоб призначив урядовців над роботами, над краєм, над зброєю та над твердинями
	43 і щоб піклувавсь особисто храмом, щоб усі були йому слухняні, щоб його ім’ям писано всі грамоти у краю, нарешті, щоб мав право одягатися в багряницю й носити золоті оздоби.
	44 Нікому, чи то з народу чи з священиків, не буде можна відкинути що-небудь із того, ані перечити його наказам, ані без його дозволу скликати в краю збори, ані вдягатись у багряницю, ані носити золоту запинку.
	45 А хто чинитиме навпроти цьому або відкине що-небудь із цього, того віддадуть під кару.»
	46 І ввесь народ схвалив, щоб Симон діяв за цими установами.
	47 Симон прийняв і згодився бути первосвящеником, вождем і князем юдейським і священицьким — бути на чолі всіх.
	48 І звеліли вирізьбити цю постанову на бронзових таблицях і виставити на стіні храму на виднім місці,
	49 а відпис її покласти у скарбниці, щоб Симон та його сини мали для вжитку.